Стаття 174. Примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у страйку

Примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у страйку шляхом насильства чи погрози застосування насильства або шляхом інших не­законних дій -

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

(Стаття 174 у редакції Закону України № 270-УІ від 15 квітня 2008 р.)

1. У статті 44 Конституція України проголосила, що працівник має право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів. Причому вказується, що «ніхто не може бути примушений до участі або до неучасті у страйку».

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудо­вих спорів (конфліктів)» (ВВРУ. - 1998. - № 34. - Ст. 227) під страйком розуміється тимчасове колективне добровільне припинення роботи працівниками (невихід на роботу, невиконання своїх трудових обов’язків) підприємства, установи, організації (структурного підрозділу) з метою вирішення колективного трудового спору (конфлік­ту). Як випливає із закону, участь у страйку має бути добровільною. Кримінальний закон охороняє це право працівників на вільне волевиявлення. Заборона страйку можлива лише на підставі закону.

1. Суспільна небезпечність даного злочину полягає в тому, що він посягає на кон­ституційне право людини, що працює, на страйк для захисту своїх економічних та соціальних інтересів.

Потерпілим від злочину є працівник.

1. Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 174 КК, може проявлятися у двох альтернативних діяннях: а) примушуванні до участі у страйку; б) перешкоджан­ні участі у страйку.

Примушування - це психічний або фізичний вплив на працівника з метою при­мусити його брати участь у страйку. Перешкоджання - це протидія здійсненню пра­цівником свого права брати участь у страйку. Обов’язковою ознакою примушування і перешкоджання є здійснення їх шляхом фізичного насильства, погрози застосування такого насильства або шляхом інших незаконних дій. За ступенем тяжкості фізичне насильство, застосоване винним, може виражатися в нанесенні ударів, побоїв, запо­діянні легких тілесних ушкоджень, незаконному позбавленні волі.

1. Якщо фізичне насильство виразилося в заподіянні тілесних ушкоджень середньої тяжкості або тяжких тілесних ушкоджень, незаконному позбавленні чи обмеженні особистої волі потерпілого, вбивстві тощо, то кваліфікувати вказані діяння слід за сукупністю злочинів (наприклад, за статтями 115, 121, 122, 146 і за ст. 174 КК). По­гроза застосування насильства може полягати в залякуванні працівника застосуванням будь-якого фізичного насильства, у тому числі й погрозі вчинити вбивство. Інші не­законні дії при вчиненні злочину у цій формі можуть виражатися в обмані, в погрозі позбавити будь-яких пільг, звільнити працівника тощо.
2. Не містить складу злочину, передбаченого ст. 174 КК, перешкоджання участі у страй­ку, коли його проведення є незаконним, тобто якщо припинення працівниками роботи створює загрозу довкіллю, перешкоджає запобіганню стихійному лиху, аварії тощо.
3. Даний злочин вважається закінченим з моменту вчинення дій, передбачених у ст. 174 КК.
4. Суб’єктивна сторона цього злочину - прямий умисел, мотиви і мета значення для кваліфікації не мають.
5. Суб’єкт злочину - загальний. Вчинення цього злочину службовою особою за наявності до того підстав, може додатково кваліфікуватися як відповідний злочин у сфері службової діяльності, наприклад, за статтями 364 365 КК.