Стаття 131. Неналежне виконання професійних обов'язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби

що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби

1. Неналежне виконання медичним, фармацевтичним або іншим праців­ником своїх професійних обов’язків внаслідок недбалого чи несумлінного ставлення до них, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, -

карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

1. Те саме діяння, якщо воно спричинило зараження двох чи більше осіб, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавлен­ням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

1. Суспільна небезпечність цього злочину виражається в тому, що внаслідок зло­чинно недбалого ставлення працівників медичних установ, правоохоронних і інших органів до своїх обов’ язків відбувається поширення ВІЛ-інфекції і інших невиліковних інфекційних хвороб від інфікованих осіб до інших.
2. Об’єктивна сторона злочину характеризується: а) діянням; б) наслідками;

в) причинним зв’язком між діянням і наслідками.

1. Діяння (дії або бездіяльність) виражається в неналежному виконанні особою своїх професійних обов’язків унаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення.
2. Неналежним виконанням своїх обов ’язків слід вважати таку діяльність медич­ного чи іншого працівника, яка не відповідає вимогам нормативних актів, правил, наказів і розпоряджень у галузі протидії СНІДу або іншим інфекційним невиліковним хворобам. Це може виражатися в порушенні певних правил при переливанні крові, наданні медичної допомоги, взятті крові для аналізу, при вирішенні питання про роз­міщення в палатах чи відділеннях хворих або затриманих за правопорушення, нарко­манів тощо.

Така діяльність працівника вчинюється внаслідок недбалого чи несумлінного ставлення до своїх обов’язків. Наприклад, медична сестра робить укол одним шпри­цом кільком хворим, чи надає медичну допомогу інструментом, який не пройшов необхідної обробки. При цьому особа повинна мати можливість виконати покладені на неї обов’язки належним чином.

1. Наслідками цього злочину є зараження іншої людини вірусом імунодефіциту чи іншою невиліковною інфекційною хворобою, що є небезпечною для життя людини.
2. Між неналежним виконанням своїх професійних обов’язків і зараженням вка­заними хворобами повинен бути встановлений причинний зв’язок.
3. Суб’єктивна сторона злочину виражається у психічному ставленні особи до факту неналежного виконання своїх обов’язків, а також до наслідків цього діяння.

Порушення певних правил може вчинюватися з прямим умислом або злочинною не­дбалістю. До наслідків можлива лише необережність (злочинна самовпевненість або злочинна недбалість). Якщо зараження вказаними хворобами буде вчинено умисно, то відповідальність настає за умисний злочин проти життя і здоров’я особи.

1. Суб’єктом злочину є особа, яка досягла 16-річного віку. Це можуть бути медич­ні та фармацевтичні працівники, які надають медичну допомогу, проводять діагнос­тику захворювання, здійснюють профілактичні заходи проти поширення ВІЛ-інфекції та інших захворювань. Крім того, суб’єктом можуть бути працівники правоохоронних органів, місць позбавлення волі, які зобов’язані при виконанні своїх обов’язків запо­бігати поширенню ВІЛ-інфекції, або інших хвороб серед підслідних або засуджених до позбавлення волі.
2. Частина 2 ст. 133 КК передбачає більш сувору відповідальність за те саме ді­яння, якщо воно спричинило зараження двох чи більше осіб.