Стаття 8. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо кримінальних правопорушень, вчинених іноземцями або особами без громадянства за межами України

Іноземці або особи без громадянства, що не проживають постійно в Україні, які вчинили злочини за її межами, підлягають в Україні відповідальності за цим Кодексом у випадках, передбачених міжнародними договорами або якщо вони вчинили передбачені цим Кодексом тяжкі або особливо тяжкі злочини проти прав і свобод громадян України або інтересів України.

(Стаття 8 в редакції Закону України № 3316-ІУ від 12 січня 2006р.)

1. Стаття 8 КК містить положення, які відображають космополітичний (універ­сальний) та реальний принципи чинності закону про кримінальну відповідальність у просторі. Вони передбачають поширення чинності кримінального законодавства України на суспільно небезпечні діяння, вчинені за межами України іноземцями або особами без громадянства, що не проживають постійно в Україні.
2. Космополітичний (універсальний) принцип базується на міжнародно-правових зобов’язаннях України у сфері боротьби із злочинністю. Він полягає в тому, що іно­земці або особи без громадянства, що не проживають постійно в Україні, які вчинили злочини за її межами, підлягають в Україні відповідальності за КК у випадках, перед­бачених чинними міжнародними договорами, учасником яких є Україна та на під­ставі яких до КК внесено відповідні норми, що передбачають кримінальну відпові­дальність за такі злочини.
3. Визначення поняття «іноземець» наводиться у п. 6 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 р. № 3773-УІ. Це «особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав» (ГУ.- 2011. - 25 жовт. (№ 199)).
4. Особа без громадянства (див. ч. 2 п. 2 цього коментаря до ст. 6 КК).
5. Особлива частина КК містить низку статей, що були включені до КК 2001 р. згідно з міжнародними договорами про боротьбу з окремими видами злочинів. Це, зокрема, дозволяє порушувати питання про видачу осіб, які вчинили на території іншої держави злочини проти інтересів України. Так, у ст. 284 «Ненадання допомоги судну та особам, що зазнали лиха» закріплені положення Брюссельської конвенції «Про зіткнення суден на морі і про надання допомоги на морі» від 23 вересня 1910 р. (СЗ. - 1926. - Отд. ІІ. - № 31. - Ст. 188). Стаття 447 «Найманство» була введена до кримі­нального законодавства України відповідно до «Міжнародної конвенції про боротьбу з вербуванням, використанням, фінансуванням і навчанням найманців» від 4 грудня 1989 р., що була ратифікована ВРУ 14 липня 1993 р. (Укр. у між.-пр. відн. - С. 293­301). На підставі космополітичного (універсального) принципу ці норми КК можуть застосовуватися в межах положень, що відповідають міжнародним угодам, до іно­земців і осіб без громадянства, які не проживають постійно в Україні і вчинили зло­чини за її межами.
6. Згідно зі ст. 8 КК іноземці або особи без громадянства, що не проживають по­стійно в Україні, які вчинили злочини за її межами, підлягають в Україні відповідаль­ності за її КК також у випадках, якщо вони вчинили передбачені КК тяжкі або особли­во тяжкі злочини проти прав і свобод громадян України або інтересів України. Це по­ложення відбиває реальний принцип чинності закону про кримінальну відповідальність у просторі. Цей принцип засновується на загальновизнаних нормах і принципах між­народного права, сутність яких полягає в тому, що будь-яка держава має право карати діяння, які вчинені іноземцями за межами її території і порушують її кримінальні за­кони, якщо ці діяння посягають на основні права і свободи її громадян або ставлять під загрозу інтереси держави. Наприклад, за ст. 115 КК - у разі вбивства громадянина України на території іншої держави чи за ч. 2 ст. 258 КК - за вчинення поза межами України терористичного акту за попередньою змовою групою осіб з метою провокації воєнного конфлікту між Україною та іншою державою. Уведення реального принципу до кримінального законодавства України є однією з форм реалізації конституційного положення, яке зобов’язує державу гарантувати піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (ч. 3 ст. 25 Конституції України).
7. Визнання злочину тяжким або особливо тяжким можливе лише на підставі КК (див. коментар до ч. 4 та ч. 5 ст. 12 КК).
8. Поняття прав і свобод громадян України - див. коментар до ст. 1 КК.
9. Поняття інтересів України є оціночним і має визначатися з урахуванням зна­чущості для держави охоронюваного КК об’єкта та суспільної небезпечності пося­гання. Зокрема, злочинами проти інтересів України можуть бути визнані злочини проти основ національної безпеки України, певні злочини проти громадської безпеки, у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпе­чення призову та мобілізації, проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’ єднань громадян, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку (про інтереси держави див., зокрема, п. 3 Рішення КСУ від 8 квітня 1999 р. № 3-рп/99).
10. Застосування космополітичного (універсального) принципу, як і реального, до іноземців та осіб без громадянства, які не проживають постійно в Україні, можливе за умови, якщо такі особи не були засуджені в іноземній державі і притягаються до кримінальної відповідальності на території України.