Стаття 194. Умисне знищення або пошкодження майна

Аналізуйте судовий акт: За підпал машини 3 роки позбавлення волі. Але чи є це покарання співмірним? (Приморський райсуд м. Одеси у справі № 522/18766/19 від 02.12.2021)
Навмисне знищення майна, у тому числі і шляхом підвалу, є одним із найзухваліших засобів залякування і як правило використовується або для помсти або з метою спонукання особи, чиє майно знищено у такий спосіб для вчинення тих чи інших дій.

При цьому дані злочини в переважній більшості вчиняються на замовлення, але безпосередні виконавці на замовників не вказують.

Особливу увагу слід звернути на те, що підпал автомобіля особливо такого, що зберігається на стоянці може потягнути за собою знищенні і других транспортних засобів, але покарання, які призначаються за вчинення таких злочинів не завжди відповідає їх суспільній небезпечності.

Так, у даній справі особу засуджено за ч. 2 ст. 194 КК України до 3 років позбавлення волі за те, що вона за замовленням невстановленої особи за винагороду в 1000 доларів США шляхом підпалу, на підземній парковці ТЦ кинув під кузов автомобіля марки «Volkswagen Touareg» пляшку із запальною сумішшю і здійснив підпал. У результаті підпалу було пошкоджено переднє ліве крило автомобіля, його передня ліва фара, бампер, лобове скло, подушки безпеки. Читати повністю

Аналізуйте судовий акт: І все ж таки справи про підпал автомобілів іноді доходять до суду (Личаківський райсуд м. Львова від 08.09.2021 у справі № 463/5458/16-к)
Деякий час тому майже усі великі міста України сколихнула справжня «епідемія» підпалу автомобілів.

Не зовсім зрозуміло, що підштовхую паліїв вчинювати такі дії – або вони є «народними месниками», які мстять за неправильне, на їх думку, паркування автівок, або ці особи страждають на певні психічні розлади.

Нажаль більша кількість таких злочинів лишаються нерозкритими, а особи, які вчинили вказані злочини не несуть належного покарання.

Дана справа цікава, насамперед, не особистістю потерпілого, яким є колишній виконувач обов’язків Генерального прокурора Ігор Махницький , а сукупністю доказів, яким було доведено провину засуджених. Читати повністю

Аналізуйте судовий акт: Для притягнення до кримінальної відповідальності за навмисне знищення майна загальнонебезпечним способом розмір шкоди значення не має (ВС/ККС у справі № 536/621/16-к від 05.11.2020)

Диспозицією частини першої статті 194 Кримінального кодексу України передбачено кримінальну відповідальність за умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах.

В свою чергу згідно частини другої названої статті кримінальній відповідальності підлягають особи, які вчинили такі дії шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, або заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки.

Отже відмінністю у вказаних складах є саме спосіб вчинення вказаного злочину і логіка саме у такому розмежуванні є адже спалити будинок або підірвати автомобіль є значно небезпечним аніж зламати двері чи вибити шибку.

У даній справі особу було засуджено за шляхом підпалу спалила будинок, який належить потерпілому у якому зберігались тюки сіна.

Суд першої інстанції кваліфікував такі дії за ч. 2 ст. 194 КК України. Суд апеляційної інстанції із рішенням районного суду погодився.

Сторона захисту подала на вказані рішення касаційну скаргу, яку вмотивовано тим, що злочин кваліфіковано невірно оскільки у діях засудженого відсутня кваліфікуюча ознака - заподіяння шкоди у великих розмірах. Окрім того у матеріалах справи відсутні докази щодо кількості та вартості знищеного майна.

Касаційний цивільний суд з такими доводами не погодився та в обґрунтування своєї позиції послався на те, що Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 194 КК України, характеризується діями, які полягають у знищенні чи пошкодженні майна, наслідками у вигляді шкоди у великих розмірах і причинно-наслідковим зв`язком між вказаними діями і наслідками.

Знищення або пошкодження чужого майна можуть бути здійснені у будь-який спосіб. При цьому умисне знищення чи пошкодження майна шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом утворює кваліфікований склад цього злочину і потребує кваліфікації за ч. 2 ст. 194 КК України.

Так, зазначена норма передбачає відповідальність за «те саме діяння, вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, або заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки».

Словосполучення «те саме діяння», вжите в диспозиції ч. 2 ст. 194 КК України, вказує на те, що до діяння, передбаченого цією статтею, слід відносити тільки знищення (пошкодження) майна, а шкода у великих розмірах є наслідком, який виступає криміноутворюючою ознакою лише для ч. 1 ст. 194 КК України, і не є необхідною для кваліфікації за ч. 2 цієї статті. При кваліфікації випадків умисного знищення чи пошкодження майна шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом (ч. 2 ст.194 КК України) розмір спричиненої майнової шкоди не має правового значення.

При цьому обов`язковою характеристикою злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, є не наслідки (шкода у великих розмірах), а саме діяння (спосіб вчинення), оскільки воно в цьому випадку має більшу суспільну небезпеку порівняно зі шкодою у великих розмірах.

Аналізуйте судовий акт: Висновок експертизи є недопустимим доказом, якщо відібрання біологічних зразків обвинуваченого було здійснено з грубими процесуальними порушеннями (ВС/КЦС у справі № 448/1443/17 від 08.10.2020)

 У цій справі ВС висловився щодо належності та допустимості доказів у кримінальному процесі.

Так, суди розглядали справу щодо обвинувачення особи за ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 194 КК України (закінчений замах на умисне знищення чужого майна, вчинене шляхом підпалу).

Судом винесено виправдувальний вирок щодо обвинуваченого, що буває не так часто в українських реаліях.

ВС погодився з місцевим та апеляційним судом щодо встановлених судами обставин, їх оцінки, зокрема, щодо невідповідності наданих стороною обвинувачення доказів вимогам щодо їх належності та допустимості.

Так, стороною обвинувачення було надано висновок експертизи, що визнано недопустимим доказом, враховуючи те, що постанову про відібрання біологічних зразків було винесено прокурором, котрий на момент прийняття цього рішення не входив до складу прокурорів у даному кримінальному провадженні.

Крім того, відібрання біологічних зразків в обвинуваченого (на той час свідка), було проведено слідчим одноособово без понятих, без жодної фіксації чи документування, не в добровільному порядку (за відсутності доказів зворотнього), без отримання дозволу слідчого судді на примусове відібрання зразків.