Стаття 164. Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей

Аналізуйте судовий акт: Під злісним ухиленням від сплати аліментів слід розуміти такі дії боржника, які спрямовані саме на невиконання рішення суду, якщо вони призвели до виникнення заборгованості у сумі за три місяці (ВС ККС, справа №191/4386/19 від 15.11.2022 р.)
 За вироком суду особу визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні та виправдано за ч. 1 ст. 164 КК (злісне ухилення від сплати аліментів) у зв`язку з недоведеністю в діянні складу кримінального правопорушення. Кримінальне провадження закрито. Апеляційний суд вказане рішення залишив без змін. Суди встановили, що в боржника по аліментам в період із січня 2014 року до 13 червня 2019 року утворилася заборгованість у розмірі 48 150,71 грн, що сукупно перевищує суму виплат за три місяці відповідних платежів. Але він два рази перераховував кошти через пошту і - на думку суду - не знав про те що аліменти не сплачуються через бездіяльність бухгалтерії місця де працював.

Суд першої інстанції вважав, що невиконання судового рішення про стягнення аліментів відбувалося не у зв`язку зі злісним ухиленням обвинуваченого від сплати аліментів, а у зв`язку з неналежним ставленням працівників виконавчої служби, а також бухгалтерії підприємства за місцем роботи обвинуваченого до своїх обов`язків. Суд першої інстанції зазначив, що докази не підтверджують тривалого і наполегливого ухилення від виконання цього обов`язку, прямої відмови від сплати аліментів чи вчинення будь-яких дій з метою уникнути утримань за виконавчим листом. Доводи обвинувачення про наявність заборгованості зі сплати аліментів не можуть слугувати достатніми для висновку про наявність складу кримінального правопорушення, оскільки фабулою ч. 1 ст. 164 КК передбачено кримінальну відповідальність не за наявність чи допущення виникнення такої заборгованості, а саме за бездіяльність, яка полягає у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів)- вказав суд.

ВС ККС, розглядаючи касаційну скаргу вказав на недостатнє дослідження судами попередніх інстанцій доказів - і справу направив на новий розгляд. ВС ККС пояснив:

Відповідальність за ст. 164 КК настає у разі злісного ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні. Читати повністю

Аналізуйте судовий акт: ВИРОК: Виключно ЗЛІСНЕ ухилення є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності батька за несплату аліментів за ст. 164 КК України(ККС/ВС у справі № 175/3922/19 від 19.08.2021)
 Несплата аліментів батьками це біль сьогодення. Якщо ж мова йде про умисну свідому несплату тут особливо прикро за дітей.

Часто трапляються випадки, коли навіть при наявних фінансових можливостях батьки ігнорують свій обов’язок.

Що ж робити в такій ситуації?

Законодавство України передбачає санкції у вигляді притягнення до кримінальної відповідальності за несплату аліментів. Читати повністю

Аналізуйте судовий акт: 2 года ограничения свободы за неуплату алиментов (Приговор Мелитопольского межрайонного суда от 18.03.2021. Дело № 937/1400/19)

 Мелитопольский районный суд приговорил мужчину к 2 годам и одному месяцу лишения свободы за злостную невыплату алиментов.

Ещё в 2007 году в суд обратилась бывшая жена «алиментщика».

В 2010 и 2011 годах – нарушитель получил общественные работы.

В 2012 – получил год условного срока.

В 2013-м – еще один «условный» год.

В 2015 году он загремел в колонию на 2 года, но через год и месяц условно-досрочно освободился.

В 2016-2019 годах мужчина алименты также не платил, и сумма задолженности выросла до 57 тысяч гривен. Официальной работы горе отец не имел, а долг все рос.

В итоге, Мелитопольский районный суд решил на основании статьи 164 КК Украины, присовокупив «неотбытое» ранее, отправить подсудимого в колонию сроком на 2 года и один месяц.

Аналізуйте судовий акт: Злісним ухиленням від сплати аліментів є діє, які свідчать про умисне небажання їх сплачувати (ВС/ККС у справі № 283/1309/17 від 30.04.2020)

  Несплата аліментів носить досить є досить поширеним явищем. Хтось не сплачує аліменти у зв’язку із тим, що самому фактично нічого їсти, дехто – з метою таким чином помститись «своїм колишнім». Але ж найприкрішим є те, що як і у переважній більшості справ, пов’язаних із сімейними відносинами, від конфлікту батьків потерпають насамперед діти.

Свого часу судова практика йшла таким шляхом, що періодична сплата невеликої суми аліментів, навіть і у не повному обсязі визначеному судовим рішення, не могла свідчити про злісне ухилення від сплати аліментів адже сам обов’язок їх сплачувати «худо-бедно» виконувався, а отже в таких діяннях складу злочину бути не може.

Однак, запропонована до уваги постанова ККС кардинально змінює такий підхід до правозастосування.

У даній справі батька дитини було визнано винним та засуджено за ч. 1 ст. 164 КК України до покарання у вигляді 120 годин громадських робіт.

З таким рішенням погодився і апеляційний суд.

Проте, вважаючи такі рішення незаконними засудженим було подано касаційну скаргу, яку вмотивовано, зокрема, тим, що в його діях вістуні склад злочину, передбаченого ст. 164 КК України.

З такими доводами Касаційний кримінальний суд не погодився та у своїй постанові вказав про таке.

За диспозицією ст. 164 КК України під злісним ухиленням від сплати коштів на утримання дітей (аліментів) слід розуміти будь-які діяння боржника, спрямовані на невиконання рішення суду (приховування доходів, зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення державного виконавця, приватного виконавця тощо), які призвели до виникнення заборгованості із сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за три місяці відповідних платежів.

При цьому діяння можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку.

Відповідно до матеріалів справи засуджений неодноразово викликався до державного виконавця з приводу невиконання рішення про стягнення аліментів, попереджався про кримінальну відповідальність та зобов`язувався погашати заборгованість зі сплати аліментів, але, незважаючи на це, аліменти у розмірі, визначеному рішенням суду, не сплачував.

При цьому, на думку засудженого, саме сплата невеликих сум (100-200 гривень на місяць) вже сама по собі свідчила про відсутність у нього умислу на ухилення від сплати згаданих платежів на утримання дитини. Проте решту коштів, визначених рішенням суду, винна особа не сплатила, що призвело до заборгованості, яка значно перевищує суму виплат за три місяці.

При цьому винна особа мала змогу заробляти гроші і сплачувати аліменти, оскільки у вказаний період він на лікуванні та на обліку в центрі зайнятості не перебував, тобто не існувало жодних обставин, які свідчили б про поважність причин чи вимушеність несплати. Більше того, засуджений відмовлявся від роботи, запропонованої центром зайнятості, оскільки вакансії були для нього низькооплачувані, хоча фактично він не мав стабільного доходу, у зв’язку з чим накопичувалась заборгованість по аліментах.