1. В коментованій статті закріплено порядок визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу) одного з батьків. Вирахування заборгованості за аліментами, присудженими у твердій грошовій сумі, особливих складнощів не викликає (окрім того нюансу, що аліментні платежі за період, протягом якого утворилася заборгованість, підлягають індексації відповідно до закону).
У разі надходження виконавчого документа державний виконавець повинен визначити розмір заборгованості за аліментами. Розмір заборгованості обчислюється, виходячи з розміру аліментів, установленого рішенням суду. Розмір коштів, що підлягають сплаті щомісяця, підраховується й підсумовується за період, коли стягнення аліментів фактично не здійснювалося. Тому загальний розмір заборгованості виражається не у відсотковому відношенні, а завжди становить певну суму. Визначивши розмір заборгованості за аліментами, державний виконавець повідомляє про нього стягувача і боржника (ч. 3 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 p. № 606-XIV1. Спір щодо питання про розмір заборгованості за заявою заінтересованої особи вирішується судом (ч. 7 ст. 74 Закону "Про виконавче провадження").
2. Порядок вирахування розміру заборгованості залежить від того, у твердій грошовій сумі чи в частці від заробітку (доходу) визначений судом розмір аліментів. При визначенні заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), виникають певні складнощі, оскільки з часом розмір і джерела
доходів платника аліментів змінюються. Відповідно до ч. 1 коментованої статті заборгованість визначається виходячи з фактичного заробітку платника аліментів за той період, коли стягнення аліментів не провадилося. Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 р. № 146 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 01.07.2002 p. № 869)1 затверджений Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб. Однак через тривалий час досить важко встановити розмір заробітку і коливання його рівня, всі джерела надходження доходів платника тощо. Позивач в більшості випадків позбавлений можливості надати докази, а відповідач в свою чергу не є заінтересованим в цьому. Таким чином, у розпорядженні державного виконавця нерідко немає документів, на підставі яких він міг би визначити розмір заборгованості.
3. В наступних частинах коментованої статті закріплено правила щодо обчислення заборгованості для тих випадків, якщо платник аліментів протягом певного часу не має доходу.
Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час визначення її розміру, заборгованість визначається виходячи з одержуваного ним заробітку (доходу). Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості й не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника для даної місцевості. При цьому враховуються регіональні відмінності в рівні оплати праці. Останнє положення раніше не закріплювалось в законі (ст. 93 КпШС України). Таким чином, правила щодо визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу) одного з батьків, в СК України розширено. При цьому визначальним чинником, як і раніше, є працевлаштування платника на момент виникнення заборгованості і на момент визначення її розміру. Якщо платник аліментів не вів і не веде трудової діяльності, за основу береться середня заробітна плата. Встановлення універсальних правил для визначення заборгованості з урахуванням різних видів доходів платника є вкрай складним завданням, оскільки можливі джерела доходів особи є дуже різноманітними. Тому перевірені часом правила збережені і вдосконалені.
Однак вказані правила мають певні недоліки. Раніше основним видом доходів громадян була заробітна плата, а розмір аліментів встановлювався в законі у визначеній частці від заробітку (доходу) батьків. Зараз суд визначає розмір аліментів у кожному конкретному випадку. При цьому серед інших обставин враховується матеріальне становище платника аліментів. В сучасних реаліях заробітна плата не завжди є основною складовою матеріального становища особи, а тільки однією з таких складових. Тому при визначенні матеріального становища платника аліментів його працевлаштування не має, як раніше, вирішального значення. Таким чином, можна зробити висновок, що при визначенні заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), необхідно виходити з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення. Працевлаштування платника на час виникнення заборгованості і на час визначення її розміру не повинно бути визначальним чинником. В тому випадку, якщо платник аліментів на час виникнення заборгованості не мав заробітку (доходу), заборгованість має визначатися із заробітку (доходу), який він одержує на цей час. Якщо платник аліментів не мав заробітку (доходу) на час виникнення заборгованості і не має на момент її обчислення, заборгованість має визначатися виходячи із середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника для даної місцевості. Крім того, викликає сумнів справедливість застосування ч. 3 коментованої статті у випадку визначення заборгованості, якщо вона утворилася у зв'язку з непрацездатністю платника аліментів. Звичайно батьки зобов'язані надавати утримання своїм дітям незалежно від власної працездатності і матеріального становища. Однак, очевидно, не правильно визначати заборгованість непрацездатної особи, виходячи із середньої заробітної плати працівника. Ймовірно, для цього випадку необхідно було б закріпити спеціальне правило, а ч. 3 коментованої статті, в свою чергу, застосовувати тільки в тому разі, якщо платник є працездатним, а трудової діяльності не веде з якихось інших причин.
4. В коментованій статті закріплено порядок визначення заборгованості тільки за аліментами, які присуджені судом. Втім, можна припустити, що вона може застосовуватися за аналогією до визначення заборгованості по договору про сплату аліментів, а також за аліментами, які стягуються відповідно до ст. 187 СК України. Певна річ, це може бути необхідним тільки в тих випадках, якщо розмір аліментів визначений в договорі або заяві у частці від заробітку (доходу) платника.
5. Коментована стаття застосовується також до відносин щодо стягнення аліментів іншим особам, які визначені цим Кодексом (ч. 5 ст. 194, ст. 201 СК України).
page
youtube
Аналізуйте судовий акт: Якщо особа веде ОСГ, із якого отримує дохід, то розрахунок аліментів потрібно проводити НЕ виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, а виходячи з фактичного заробітку. (ВС КЦС №155/1875/13-ц від 05.07.2023 р.)
Коли виконавець нарахував йому заборгованість зі сплати аліментів 117 555,70 грн. (із застосуванням положень ч.2 ст. 195 СК України, тобто виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості), батько звернувся із заявою про перерахунок заборгованості зі сплати аліментів, надавши квитанції про добровільну сплату аліментів та довідки, видані ТОВ «Рожищенський сирзавод», про отриманий ним дохід за здану молочну сировину. Було встановлено, що батько є членом особистого селянського господарства та в своєму господарстві утримує ВРХ (корови), продукцію продає державі. Виконавець перерахував тоді аліменти за загальним правилом - виходячи з фактичного заробітку (доходу) (ч.1 ст. 195 СК України) - вийшло 37 324,57 грн.. Судами попередніх інстанцій заяву матері задоволено частково, постановлено рахувати заборгованість аліментів із застосуванням положень ч.2 ст. 195 СК України, тобто виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Проте не погодився із цим ВС КЦС скасував ці рішення. За правилами ч.1 ст. 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Читати повністюМати дитини скаржилась на дії державного виконавця стосовно порядку розрахунку ним заборгованості з аліментів на дитину. До цього судом було постановлено стягувати із батька на користь матері аліментів на утримання сина, в розмірі 2/7 частини від доходів батька, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно. Так, на вимогу державного виконавця боржник-батько надав письмові пояснення, в яких зазначав, що офіційного місця роботи не має, пенсії не отримує, у центрі зайнятості як безробітний не зареєстрований, проживає за рахунок випадкових заробітків, за кордоном не працює, є власником земельної ділянки площею 2 га, іншого майна, зареєстрованого за ним, не має.
Аналізуйте судовий акт: Аліменти з ФОПа на спрощеній системі оподаткування розраховуються виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, а не виходячи з повного його доходу як ФОПа (ВС КЦС, № 754/12768/20 від 24.11.2022 р.)
Водночас, суд першої інстанції (із яким погодився суд апеляційної інстанції) у задоволені її вимог - відмовив. Суди виходили з того, що боржник був зареєстрований як ФОП та перебував на спрощеній системі оподаткування, а тому нарахування аліментів необхідно проводити відповідно до вимог ч.2 ст. 195 СК України, тобто виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Із таким погодилась і касаційна інстанція. Розглядаючи касаційну скаргу сторони позивачки, ВС КЦС пояснив: Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч.1 ст. 183 СК України). Порядок стягнення аліментів встановлений ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження». Спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. Читати повністюМати дитини подала скаргу на дії приватного виконавця і просила перерахувати аліменти із урахуванням доходу батька дитини як ФОПа, бо виконавець відмовляв їй за відсутністю повноважень на це. Батько дитини був ФОПом на спрощеній системі оподаткування - 3 група 5 %, і посилаючись на подані декларації, позивачка обгрунтовувала чималу суму заборгованості.
Аналізуйте судовий акт: Непрацюючі платники аліментів або ФОП мають сплачувати аліменти у розмірі, який вираховуються з «чистого» доходу, тобто такого з якого вже утримано податки та збори (Київський апеляційний суд у справі № 753/1727/16-ц від 01.10.2020)
Нещодавно мій колега, якого я вважаю одним з найкращих фахівців у галузі сімейного права, адвокат Олега Простибоженко на своїй сторінці у Facebook створив пост у якому підняв дуже проблемне питання, яке полягає у тому, що з батька або матері дитини, які офіційно працевлаштовані державною виконавчою службою здійснюється відрахування аліментів так би мовити з «чистого» доходу, тобто доходу, з якого вже утримано податки та обов’язкові збори. Натомість особи, які є ФОП на спрощеній системі оподаткування або безробітні повинні сплачувати аліменти з «грязного» доходу, тобто такого, з якого не утримано податки, тобто розмір аліментів автоматично збільшується майже на 20%.
Чи є це справедливим? Ні. Чи є якийсь вихід із даної ситуації?
Саме на це питання і міститься відповідь у судовому рішенні, яке запропоновано до уваги.
У даній справі особа, яка сплачує аліменти звернулась до суду із скаргою на дії державного виконавця у якій просила зобов`язати ДВС здійснити перерахунок розміру заборгованості зі сплати аліментів за виконавчим провадженням виходячи з середньомісячної зарплати штатного працівника з вирахуванням розміру податку на доходи фізичних осіб та розміру військового збору.
Вимоги скарги було вмотивовано тим .що при розрахунку середньої заробітної плати одного штатного працівника облікового складу в чисельнику наводиться сума нарахувань, працівникам до утримання податків та внесків працівників. Тоді як аліменти розраховуються із зарплатні після утримання податків та внесків. Від наведених середньостатистичних показників належить відняти розмір податку на доходи фізичних осіб (18%) та військового збору (1,5%). Отже, розрахунок заборгованості платника аліментів необхідно здійснювати виходячи з середньої заробітної плати працівника відповідної місцевості з вирахуванням податків та внесків.
Судом першої інстанції у задоволенні позову було відмовлено, що і стало підставою для подання апеляційної скарги, .яку Київський апеляційний суд задовольнив.
Приймаючи таке рішення суд апеляційної інстанції послався на те, що виходячи з аналізу положень Сімейного кодексу України, зокрема положень статті 81, частини третьої статті 181, частини другої статті 182, статті 183 СК України, свідчить про те, що законодавець ототожнює поняття «заробітку» та «доходу», передбачаючи можливість стягнення на користь дитини мінімального рекомендованого розміру аліментів з обох джерел отримання грошових коштів. Аналогічна ситуація відображена і в положеннях Цивільного кодексу України, який також ототожнює ці поняття.
Відповідно до ч.2 ст.195 СК України заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
При цьому відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.
Разом з тим, з урахуванням вимог законодавства, зокрема п. 13 Постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1992 року № 146, ст. 68, 70-71 Закону України «Про виконавче провадження», висновків Верховного Суду щодо порядку нарахуванням аліментів, яке здійснюється після відрахувань із заробітної плати та інших видів доходів боржника податків, дії державного виконавця щодо здійснення розрахунку заборгованості боржника без врахування податків є неправомірними, а тому заборгованість підлягає перерахунку з врахуванням віднімання обов’язкових податків та зборів.