1. Рішення суду є обов'язковим для всіх учасників процесу. Своєчасне й точне виконання судового рішення є особливо важливим, якщо воно стосується аліментних відносин, оскільки йдеться про надання утримання дітям та непрацездатним особам. Проте у судовій практиці не поодинокими є випадки невиконання судових рішень про сплату аліментів, в результаті чого утворюється заборгованість. Це може відбуватися з вини платника, одержувача аліментів, органів виконавчої служби, організації, у якій працює платник аліментів, а також внаслідок певних об'єктивних причин. Тривалість минулого періоду, за який стягуються аліменти, і обсяг задоволення судом вимоги позивача про стягнення заборгованості, залежать від обставин, які перешкоджали виконанню рішення суду.
У сімейному законодавстві закріплено окремі правила щодо виконання рішень про сплату аліментів. В цілому умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 p. № 606-XIV.
2. В ч. 1 коментованої статті визначено порядок стягнення аліментів за виконавчим листом за минулий час, тобто в порядку виконавчого провадження. Норма розрахована на випадки, коли рішення суду про сплату аліментів, що набрало законної сили, не виконувалося через непред'явлення з тих чи інших причин виконавчого листа до виконання. Правило ч. 1 коментованої статті не слід плутати з правилом, закріпленим в ч. 2 ст. 191 СК України, що визначає підстави, при наявності яких суд може ухвалити рішення про стягнення аліментів за минулий час за позовом одного з батьків.
3. Рішення про стягнення періодичних платежів, включаючи аліменти, можуть бути пред'явлені для виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі (ч. 4 ст. 21 Закону "Про виконавче провадження"). Таким чином,рішення про сплату аліментів на дитину може бути пред'явлене до виконання протягом усього періоду до досягнення дитиною повноліття. Однак аліменти не можуть бути стягнуті за весь час, що передував пред'явленню виконавчого листа до виконання. Відповідно до ч. 1 коментованої статті аліменти можуть бути стягнені по виконавчому листу не більш ніж за три роки, що передували пред'явленню його до виконання.
Виконавчий лист може не пред'являтися до виконання у зв'язку з різними обставинами, які не завжди залежать від волі стягувача. Однак в цьому випадку важливим є той факт, що аліменти не стягуються із причин, не пов'язаних з винними діями платника аліментів. Тому було б несправедливим примушувати його до виплати аліментів за весь минулий період часу, що передував пред'явленню виконавчого листа до виконання.
4. В ч. 1 коментованої статті говориться про стягнення аліментів за виконавчим листом. Таким чином, її норма розрахована тільки на випадки, коли аліменти стягуються за рішенням суду. Крім виконавчих листів, які видаються судами, до виконавчих документів належать також виконавчі написи нотаріусів (п. п. 1, 4 ч. 2 ст. 3 Закону "Про виконавче провадження"). Можна припустити, що вказана норма може застосовуватися за аналогією (ч. 1 ст. 10 СК України) до випадків стягнення аліментів на підставі виконавчого напису нотаріуса. Таким чином, якщо договір із вчиненим на ньому виконавчим написом нотаріуса з якихось причин не пред'являвся до виконання, аліменти по ньому можуть бути стягнені не більш ніж за три роки, що передують пред'явленню його до виконання.
5. Утворення заборгованості можливе у випадку, коли виконавчий лист пред'явлений до виконання, однак рішення суду про сплату аліментів з тих або інших причин не виконується.
Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення (ст. 18 Закону "Про виконавче провадження"). Державний виконавець в 3-денний строк від дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові встановлюється строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів. Приступаючи до виконання рішення, державний виконавець повинен переконатися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження й чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення. Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно починає його примусове виконання (ч. 2 ст. 24, ч. ч. 1, 5 ст. 30 Закону "Про виконавче провадження").
При виконанні рішень про стягнення періодичних платежів, у тому числі аліментів, стягнення звертається на заробітну плату (заробіток), пенсію, стипендію й інші доходи боржника (ст. 67 Закону "Про виконавче провадження"). Виконавчі документи направляються за місцем роботи боржника, одержання ним пенсії, стипендії або інших доходів для проведення стягнення в передбаченому законом порядку. Порядок стягнення суми боргу, розмір відрахування визначаються державним виконавцем у розпорядженні, що направляється разом з виконавчим документом, про що в копії повідомляється стягувану. Якщо боржник одержує декілька видів доходів, то дублікати виконавчих документів направляються з розпорядженням державного виконавця в бухгалтерії підприємств, установ, організацій для звернення стягнення на заробітну плату боржника. Відрахування із заробітної плати (заробітку) або стипендії громадян проводить адміністрація підприємств, установ й організацій на підставі надісланих їм державним виконавцем виконавчих документів. Звернення стягнення на пенсії провадиться відповідно до законодавства про пенсії. Якщо боржник змінить місце роботи або місце проживання або навчання, підприємства, установи, організації, які одержали виконавчий документ, повертають його не пізніше ніж в 3-денний строк державному виконавцеві з відміткою про нове місце роботи, проживання або навчання боржника, якщо воно відоме, а також повідомляють про проведені ними стягнення періодичних платежів по виконавчих документах. У випадку неподання зазначених відомостей з неповажних причин винні в цьому посадові особи можуть бути притягнуті до відповідальності, передбаченої Законом (ст. 68 Закону "Про виконавче провадження"). Платник аліментів зобов'язаний негайно повідомити державному виконавцеві про зміну місця роботи або проживання, а також про інші доходи.
Після закінчення передбаченого законом строку для стягнення аліментів власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, що провадив стягнення, повертає виконавчий документ в орган державної виконавчої служби з відміткою про повне перерахування стягувану утриманих сум аліментів. Державний виконавець зобов'язаний здійснювати систематичний контроль за правильним і своєчасним відрахуванням утриманих сум аліментів стягувачам. У разі, коли утримані суми аліментів стягувану не перераховані, державний виконавець письмово повідомляє його про розмір заборгованості. У разі неможливості стягнення аліментів із заробітної плати чи інших доходів боржника протягом трьох місяців підряд, якщо боржник не працює і не одержує доходів, стягнення звертається на майно боржника (ч. ч. 2, 6, 8 ст. 74 Закону "Про виконавче провадження").
6. У ході виконавчого провадження заборгованість за аліментами може утворитися з об'єктивних причин, а також з вини органів виконавчої служби, одержувача, платника аліментів або організації, у якій останній працює. Порядок стягнення заборгованості в багатьох моментах визначається тим, які причини привели до її утворення.
Наприклад, заборгованість може утворитися в результаті призупинення виконавчого провадження. Відповідно до законодавства виконавче провадження підлягає обов'язковому призупиненню у випадку визнання боржника недієздатним до призначення йому опікуна (п. 2 ч. 1 ст. 34, ч. 2 ст. 36 Закону "Про виконавче провадження"). Виконавче провадження може бути припинене на прохання боржника у випадку проходження ним строкової служби в складі Збройних сил України або інших передбачених законом військових формуваннях; перебування в тривалому службовому відрядженні; знаходження на лікуванні в стаціонарній лікувальній установі - до закінчення існування названих обставин. Протягом строку, на який виконавче провадження припинене, виконавчі дії не провадяться (ст. ст. 34, 35 Закону).
На практиці трапляються випадки утворення заборгованості внаслідок несвоєчасного оформлення, пересилання або вручення виконавчих документів, іншої затримки з виконанням рішення суду про стягнення аліментів, пов'язаної з недоліками в роботі органів виконавчої служби. Наприклад, якщо припинене виконавче провадження вчасно не відновлено або при зміні місця проживання боржника виконавчий документ не направлений в інший відділ державної виконавчої служби за приналежністю.
При переказі аліментних платежів поштою заборгованість може утворитися з вини відділення зв'язку. Заборгованість може утворитися з вини одержувача аліментів, наприклад, в результаті неповідомлення ним про зміну свого місця проживання.
Переважно утворення заборгованості пов'язане з несумлінною поведінкою платника аліментів (ухиленням від сплати аліментів; неповідомленням про місце проживання й роботи; прихованням доходів, майна тощо). Це пояснюється тим, що аліменти стягуються в судовому порядку в тих випадках, коли нормальні сімейні зв'язки порушено і обов'язок по утриманню дітей не виконується добровільно.
7. Відповідно до ч. 2 коментованої статті аліменти мають бути сплачені за весь минулий час, якщо виконавчий лист пред'явлений до виконання, однак рішення суду не виконувалось у зв'язку з: а) розшуком платника аліментів; б) перебуванням платника аліментів за кордоном. Таким чином, в законі визначено два випадки, коли аліменти сплачуються за весь минулий час без обмежень. Обидва випадки пов'язані з винною поведінкою платника аліментів. Заборгованість стягується у повному обсязі не у всіх випадках, коли винна поведінка платника перешкоджала своєчасному й правильному стягненню аліментів, а тільки якщо це пов'язане з його розшуком або перебуванням за кордоном.
page
youtube
Аналізуйте судовий акт: «НЕИЗБЕЖНЫ ТОЛЬКО СМЕРТЬ И АЛИМЕНТЫ». Спадкоємець виплачує борг спадкодавця по аліментах в межах одержаної спадщини (ВС/КЦС у справі № 199/5826/16-ц від 12 серпня 2020р.)
Ми перефразували відомий вислів і вийшло: «НЕИЗБЕЖНЫ ТОЛЬКО СМЕРТЬ И АЛИМЕНТЫ»!
Існувало рішення суду про стягнення зі спадкодавця аліментів, яке ним при житті не виконувалося. Аліменти призначалися дочці, і за час прострочення накопилася сума біля 55 тис. грн. Після смерті боржника відкрилася спадщина у вигляді двох земельних ділянок, а спадкоємцями першої черги були дочка та матір померлого. Розпочалася боротьба між спадкоємцями за частки в успадкованих земельних ділянках, зокрема за врахування боргу по аліментам при визначенні часток.
Суд першої інстанції на підставі ст. 194 СК України задовільнив позов дочки, в якому відповідачем була матір спадкодавця та стягнув з неї ½ частин боргу із аліментів в межах вартості успадкованого майна. Суд апеляційної інстанції застосував ст. 608 ЦК України і відмовив у задоволенні позову, обґрунтовуючи це тим, що оскільки зобов’язання із сплати аліментів на утримання дитини нерозривно пов’язані із особою спадкодавця, то накопичений борг по аліментам не входить до складу спадщини, а зобов’язання його сплатити припиняється в момент смерті платника аліментів.
ВС залишив в силі рішення суду першої інстанції та скасував рішення суду апеляційної інстанції та підкреслив, що в даному випадку предметом спору є стягнення боргу спадкодавця із аліментів і застосування ст. 608 ЦК України для вирішення спору є помилковим.
Боржника аліментів згідно ст. 194 СК України від виплати боргу не може звільнити жодна обставина. А згідно ст. 1282 ЦК України спадкодавці зобов’язані задовольнити шляхом одноразового платежу усі вимоги кредиторів в межах вартості успадкованого майна. Отже матір спадкодавця повинна виплатити борг померлого сина на користь його дочки за рахунок успадкованих нею часток земельних ділянок.