1. За загальним правилом, внаслідок недійсного правочину не виникає нових прав та обов'язків і якщо відбулися певні зміни, вчинені дії на його реалізацію, суб'єкти такого правочину повинні повернутися у первісний стан, тобто у те положення, яке існувало на момент вчинення.
Саме у зв'язку з цим, моментом визнання недійсним усиновлення є момент його здійснення, тобто усиновлення, яке визнане недійсним, не породило правових наслідків, які визначені ст. 232 СК України.
2. Коментована стаття акцентує увагу на тих моментах, які треба реалізувати, щоб повернутися у цей "первісний стан". Однак, зважаючи на специфіку відносин із усиновлення, законом встановлено ряд спеціальних правил щодо визнання усиновлення недійсним. Так, для забезпечення сталості в імені дитини, за нею може залишитися ім'я, по батькові та/чи прізвище, яке вона отримала у зв'язку з усиновленням.
Також в усиновлювача може виникати новий обов'язок, який не ґрунтується на відносинах, які залишаться між ним та дитиною, усиновлення якої визнано судом недійсним. Такий аліментний обов'язок може виникати тільки за наявності ряду підстав: дитина не має батьків або батьки не мають змоги її утримувати; усиновлювач може надавати матеріальну допомогу. Строк встановлення такого аліментного правовідношення не може перевищувати двох років.
page
youtube