- Верховний Суд України відмовляє в задоволенні скарги, якщо обставини, які стали підставою для провадження за ви нятковими обставинами, не підтвердилися.
- Якщо в разі виявлення неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права Верховний Суд України встановить, що оскаржене судове рі шення є законним, він відмовляє в задоволенні скарги і кон статує порушення, яке допущено в іншому судовому рішенні суду касаційної інстанції, яке не було оскаржене.
- Постанова Верховного Суду України про відмову в задо воленні скарги повинна бути вмотивованою.
- Постанова про відмову в задоволенні касаційної скарги приймається Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України за результатами розгляду справи у разі відсутності підстав для оскарження за винятковими обста винами - тобто за відсутності неоднакового застосування по ложень закону або відсутності відповідного рішення міжнарод ної судової установи (рішення, що визнає порушення прав та/ або обов'язків оскаржувача, саме при постановленні того рі шення, що оскаржується).
- Разом з цим, у судовій практиці є випадки, коли під час розгляду адміністративної справи, суд доходить висновку, що неоднакове застосування закону мало місце, але у іншому судо вому рішенні, ніж те, що оскаржується. Відповідно до цього рі шення, що оскаржується, є законним та не підлягає скасуван ню. У цьому разі судова колегія також приймає постанову про відмовлення в задоволенні касаційної скарги, але поряд з цим констатує порушення закону, що допущено в іншому судовому рішенні суду касаційної інстанції, яке не було оскаржене.
- Приймаючи постанову про відмовлення в задоволенні ка саційної скарги, судова колегія повинна навести у постанові об ґрунтовані мотиви відмови. Відповідно до загальних принципів судочинства, відмовляючи в задоволенні скарги, колегія суддів повинна навести конкретні обставини та факти, котрі спросто вують наведені оскаржувачем доводи та підстави. Висновок ко легії судів про відмову в задоволенні скарги має узгоджуватись з резолютивною частиною постанови та відповідними повнова женнями Судової палати Верховного Суду України.
475
page
youtube
Аналізуйте судовий акт: Так формальне порушення є! Але чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття? (ВС/КАС у справі № 825/2328/16 від 22 травня 2020р.)
Саме на таке питання слід відповідати суду при розгляді позовів про визнання недійсними, протиправними, нечинними та скасування рішень суб’єктів владних повноважень, які обґрунтовуються порушенням процедури їх ухвалення.
Постановка питання абсолютно правильна. І при застосуванні такого підходу адміністративні суди дійсно реалізують себе як третя гілка влади.
Наше суспільство вже давно є заручником формальної законності. В даному випадку під формальною законністю розуміється вирвана із законодавства окрема норма, яка внаслідок маніпуляцій застосовується на догоду окремого інтересу, наприклад бюрократії, та нейтралізує власне мету, на яку спрямоване правове регулювання. По- іншому це можна назвати ефективністю права (хоча існує думка, що це взагалі не юридична категорія). Формалізм знижує та знищує ефективність права, запобігає вирішенню проблем, які має вирішувати право, заважає загальному розвитку суспільства. Поряд з цим на світоглядному рівні панує принцип, що «закон повинен бути понад усе», і внаслідок неправильного розуміння у суспільстві цього принципу формальна законність панує як явище вже декілька десятиліть.
Предметом розгляду цієї справи є порушення позивачем ст. ст. 96, 97 КЗпПУ, яке як встановлено судом дійсно мало місце. Позивач просив суд визнати протиправною та скасувати постанову органу Держапраці у зв’язку із порушенням визначеної законодавством процедури прийняття цієї постанови, які також дійсно мали місце.
Отже, дилема. З одного боку процедура є гарантією, яка унеможливлює прийняття рішення суб’єктом владних повноважень із порушенням закону і прав громадянина, а з іншого боку порушення процедури суб’єктом владних повноважень не повинно надавати можливість для громадянина уникнути законної відповідальності. І як тут визначити межу?
Суд вдався до тлумачення базового принципу ultra vires action або invalid act. Хоча процедурні дефекти при прийнятті адміністративного акту, як правило тягнуть настання дефектних наслідків, проте не кожен дефект робить акт неправомірним.
Суд керуючись практикою ЕСПЛ підкреслив, що скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Відтак ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
З огляду на це, стосовно даної справи позивачем не було доведено, а судом не встановлено саме тих процедурних порушень при прийнятті постанови, що оскаржується, які могли б вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності. Тобто тих порушень, які б ПО - СУТІ стали би підставами для визнання накладення штрафу незаконним.