1. У частині 1 коментованої статті наводиться нормативне визначення доказів. Доказом є не факт, обставина, а фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Факт - це явище об'єктивної соціальної дійсності. Факти існують незалежно від того, чи зна-
187
ють про них особи, що здійснюють судовий розгляд. Фактичні дані, тобто відомості про факт - це інформація, за допомогою якої можна пізнати факт. За допомогою доказів відбувається пізнання фактів, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, основним способом пізнання обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, є встановлення їх за допомогою доказів, тобто доказування. Доказування у адміністративному судочинстві - це врегульована правовими нормами діяльність адміністративного суду та учасників адміністративного процесу по збиранню і закріпленню, перевірці і оцінці доказів. Процесуальна форма і правовий порядок збирання, закріплення, перевірки й оцінки доказів виступають як гарантії досягнення вірного знання. Доказування, як пізнавальна діяльність, має свій предмет.
Предмет доказування - це те, що необхідно доказувати щодо кожної адміністративної справи. Факти, що входять до предмета доказування вказані у ст. 138 КАС України - це обставини, якими обґрунтовуються позовні вимога чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі. Предмет доказування конкретизується з урахуванням особливостей кожної адміністративної справи.
2. Докази у адміністративному судочинстві можна класифікувати за різними підставами, основними з яких є: а) за способом формування докази поділяються на первісні і похідні (первісними називають докази-першоджерела, похідними називають докази, що відтворюють зміст іншого доказу); б) за характером зв'язку змісту доказів з тими фактами, які необхідно встановити, докази поділяються на прямі (вказують на наявність чи відсутність факту) і непрямі (дозволяють зробити не один, а кілька імовірних висновків про факт); в) за джерелом одержання докази поділяються на особисті і речові, залежно від того, є джерелом доказу людина чи матеріальний об'єкт (до особистих доказів відносять пояснення сторін, третіх осіб, висновки експертів, до речових письмові і речові докази).
3. У ч. 1 коментованої статті наводиться також вичерпний перелік джерел доказів, тобто джерел, з яких суд отримує фактичні дані (докази). До них належать пояснення сторін, третіх
188
свідків,
4. Докази суду надаються особами, участь у справі. Суд сприяє особам, які беруть участь у уточнення, гіпотези норми права, яка підлягає застосуванню, кола фактів, необхідно може надати докази або витребувати додаткові за клопотанням які беруть участь у справі, якщо вони самостійно не мають надати суду певні
Ґрунтуючись офіційного у справі України), суд активну роль у адміністративному судочинстві, що зумовлена наявністю інтересу заходи, для з'ясування суду, не
page
youtube
