Стаття передбачає можливі випадки зміни свідоцтва про право на спадщину. Нотаріус за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва, якщо є згода спадкоємців, які прийняли спадщину, та цього потребують обставини справи. Наприклад, спадкоємець із якихось причин пропустив шестимісячний строк для прийняття спадщини. У такому випадку за згодою всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину своєчасно, він може бути включений до свідоцтва про право на спадщину. Уявляється, що така згода має бути викладена в письмовій формі та подана нотаріусу. Справжність підписів спадкоємців, які дали згоду на включення у свідоцтво спадкоємця, який пропустив строк на прийняття спадщини, повинна бути нотаріально засвідчена. Якщо такої згоди спадкоємці не дають, то спадкоємець, який не вклався у строк для прийняття спадщини, може звернутися до суду з заявою в порядку позовного провадження про продовження строку.
Суд вправі внести відповідні зміни до свідоцтва про право на спадщину, але тільки за позовом зацікавленої особи. Зміни свідоцтва про право на спадщину в судовому порядку буде мати місце тоді, коли згода спадкоємців на змінення свідоцтва відсутня, а також існують інші обставини, що позбавляють внести такі зміни в нотаріальному порядку. Зокрема, розглядаючи питання про поновлення строку на прийняття спадщини, суд розглядає вимогу позивача про його частку в спадщині. Якщо суд знайде причини пропуску строку поважними і задовольнить позов, а спадкове майно вже було прийняте іншими спадкоємцями, то спадкоємець, який пропустив строк, одержить лише те з належного йому майна, що збереглося в натурі, а також кошти, виручені від реалізації решти належного йому майна.
У деяких випадках можлива видача додаткового свідоцтва про право на спадщину. Така необхідність виникає, коли спадкоємці одержали свідоцтво на певну частину майна. Тоді вони мають право одержати свідоцтва на інше майно, не зазначене у виданому свідоцтві. Наприклад, було видано свідоцтво на автомобіль, а після цього надійшло повідомлення про наявність вкладу. У такому разі спадкоємці можуть одержати додаткове свідоцтво. Якщо ж з´являться спадкоємці, яких не було вписано у видане раніше свідоцтво, то вони можуть одержати свідоцтво про право на спадщину на додаткове майно. Але якщо такі спадкоємці не прийняли спадщину своєчасно, то на внесення їх у додаткове свідоцтво повинна бути згода всіх спадкоємців, які прийняли спадщину.
В якому порядку б не відбувалося внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, чи в нотаріальному чи в судовому, за результатами таких змін нотаріусом видається нове свідоцтво про право на спадщину. Тобто отримавши відповідне рішення суду про внесення змін до свідоцтва, нотаріус на підставі нього видає спадкоємцеві нове, яке і буде правовстановлюючим документом.
page
youtube
Аналізуйте судовий акт: Такі способи захисту як «внесення змін до свідоцтва про право на спадщину» та «визнання його недійсним» Є РІЗНИМИ: перший не пов`язаний з протиправними діями спадкоємцями, а другий - обумовлений «вадами», що існували в момент видачі свідоцтва (ОП ВС КЦС №504/3606/14-ц від 04.11.2024 р.)
Так, після смерті матері позивача, відкрилась спадщина на її частину будинку. У померлої було два сина та чоловік. На одного із синів (ще коли він був живим), вона заповідала свою частину будинку повністю - але він, на жаль, помер ще за її життя. Тому після смерті матері, нотаріусом було видано два свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я її чоловіка (батька позивача) та на ім’я неповнолітньої онуки померлої (за правом представлення, так як був заповіт на іншого сина). Тобто, право позивача, як другого сина, не було враховано. Він же вважав, що прийняв спадщину автоматично - бо проживав разом із матір’ю. Проте коли звернувся до нотаріуса за оформленням, той - як це нерідко буває - почав вимагати непотрібну для таких випадків згоду органу опіки та піклування, бо мовляв, онука є ще дитиною. Згодом помер і батько позивача, який встиг прийняти спадщину та отримати свідоцтво. Батько ще за життя заповів позивачу свою частку у будинку, успадковану від матері позивача. Тому позивач був вимушений просити суд: встановити факт прийняття ним спадщини після смерті його матері; визнати недійсними видане на онуку свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті спадкодавиці та внести зміни до свідоцтва батька про право на спадщину за законом на майно - і звичайно ж - скасувати державну реєстрацію права власності спадкоємців на спадкове майно. Справа розглядалась біля 10 років, коли нарешті, після повної відмови у задоволенні позову апеляційної інстанції - вона була передана до ВС КЦС, а останній - передав Об’єднаній палаті, з підстав наявності непослідовної практики щодо способів захисту прав спадкоємця, права якого не враховані при видачі свідоцтв про право на спадщину, зокрема шляхом: або внесення змін до виданих свідоцтв про право на спадщину; або визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними. Читати повністюУ цій справі, що переглядалася в касаційному порядку, Об’єднана палата ВС розмежувала такі способи захисту прав спадкоємців як внесення змін до свідоцтва про право на спадщину та визнання його недійсним.