Главная Сервисы для юристов ... Законы Цивільний кодекс України Стаття 527. Виконання зобов'язання належними сторонами Стаття 527. Виконання зобов'язання належними сторо...

Стаття 527. Виконання зобов'язання належними сторонами

Цивільний кодекс України (СОДЕРЖАНИЕ) Прочие кодексы
  • 5670

    Просмотров

  • 5670

    Просмотров

  • Добавить в избраное

    1. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

    2. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

    Предыдущая

    536/1343

    Следующая
    Добавить в избраное

    Стаття, що коментується, містить в собі дуже важливі правила, які є новими для цивільного права України. А саме, відповідно до частини першої цієї статті всі зобов´язання за новим цивільним кодексом визнаються особистими, тобто такими, що пов´язані із особистістю боржника чи кредитора. Це випливає з того, що тепер, за загальним правилом, боржник зобов´язаний виконати свій обов´язок, а кредитор - прийняти виконання тільки особисто. Така норма була не знайома ЦК 1963 р., оскільки, виходячи з положень цього нормативно-правового акта, загальне правило було протилежним: визнання цивільно-правових відносин особистими тільки тоді, якщо це прямо передбачено законом.

    Поява частини першої ст. 527 ЦК у цивільному законодавстві буде мати неабиякі практичні наслідки, наприклад, стосовно припинення зобов´язання смертю фізичної особи (ст. 608 ЦК). Якщо раніше для того, щоб припинити зобов´язання смертю фізичної особи, необхідно було встановити, що виконання зобов´язання не можливо було провести без особистої участі боржника, чи виконання було призначено особисто для кредитора (а таких випадків у цивільному праві закріплено зовсім небагато), тобто за загальним правилом воно не вважалось таким, що припинено, то тепер навпаки треба виходити з того, що зобов´язання є взагалі особистим, і воно припиняється, якщо інше не буде встановлено сторонами чи відвідними судовими органами з договору, закону, не випливає з суті зобов´язання чи звичаїв ділового обігу.

    Крім того, ст. 527 ЦК набуває значення і для інституту представництва. Так, відповідно до ст. 238 ЦК представник не може вчиняти право-чину, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Оскільки поняття «вчинення правочину» вміщує в собі і укладення правочину, і його виконання (а тому й виконання зобов´язання), і прийняття виконання, і т.ін., то нині за загальним правилом представник не може виконувати зобов´язання, чи приймати виконання зобов´язання.

    Низку аналогічних висновків можна зробити і відносно загальної неможливості заміни кредитора у зобов´язанні (ст. 515 ЦК), інших випадків, передбачених цивільним законодавством.

    Частина друга ст. 527 ЦК закріплює положення, згідно якого сторони у зобов´язанні мають право вимагати доказів того, що зобов´язання виконується належним боржником (чи її представником), а виконання приймається належним кредитором (чи уповноваженою на це особою). Ця норма не була закріплена раніше у законодавстві, але все ж таки була звичайною для цивільного обігу.

    Інтерес викликає правило, яким встановлюється, що сторона, яка не звернулась з вимогою щодо доказів належності іншої сторони в зобов´язанні, несе ризик наслідків непред´явлення такої вимоги. Про який ризик наслідків тут йдеться? Уявляється, що виконання зобов´язання неналежному кредитору для боржника може викликати ризик порушення зобов´язання (глава 51 ЦК). Чим це регулюється?

    Насамперед, ст. 241 ЦК, згідно якої право-чин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює або припиняє цивільні права та обов´язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. На жаль, у новому цивільному кодексі відсутня стаття, яка б регламентувала правила щодо правочинів, вчинених від імені іншої особи особою, не уповноваженою на здійснення правочину (ст. 63 ЦК 1963 р.), але ж, мабуть, на підставі аналогії закону (частина перша ст. 8 ЦК), наслідки дій такої особи будуть таким ж, що передбачені ст. 241 ЦК.

    Таким чином, при виконанні зобов´язання неналежному кредитору справжній кредитор ніякого задоволення від зобов´язання не отримує, тобто зобов´язання без подальшого схвалення кредитором вважається невиконаним, що викликає цивільно-правову відповідальність для боржника, на практиці неабияку за розміром.

    При прийнятті виконання зобов´язання у неналежного боржника у кредитора виникає набагато меншій ризик, отже це може тягнути за собою лише наслідки безпідставного набуття майна (глава 83 ЦК).

    logo

    Юридические оговорки

    Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.

    Полный текст

    Приймаємо до оплати