Новий статус для ветеранів: що пропонує законопроєкт № 15267 та які ризики він містить

Законопроєкт № 15267 «Про соціальну підтримку ветеранів війни із суттєвою втратою функціональності внаслідок захисту Батьківщини від збройної агресії Російської Федерації» спрямований на запровадження нового механізму соціального захисту для ветеранів, які зазнали суттєвого зниження функціональних можливостей унаслідок участі в бойових діях. Законопроєкт пропонує альтернативний підхід до чинної системи інвалідності, роблячи акцент на оцінці функціональних обмежень особи та їх впливу на повсякденне життя.

Позитивним аспектом законопроєкту є прагнення удосконалити систему підтримки ветеранів та забезпечити більш індивідуалізований підхід до визначення обсягу соціальних гарантій.

Такий підхід загалом відповідає сучасним тенденціям розвитку систем соціального захисту та реабілітації осіб, які зазнали поранень або інших ушкоджень здоров’я внаслідок війни.

Разом з тим окремі положення законопроєкту потребують доопрацювання.

Невизначеність співвідношення з чинною системою інвалідності

Основною проблемою законопроєкту є відсутність чіткого співвідношення нового статусу ветерана із суттєвою втратою функціональності зі статусом особи з інвалідністю внаслідок війни. Законопроєкт не визначає, чи є ці статуси взаємовиключними, чи можуть застосовуватися одночасно, а також який із них має пріоритет у разі перетину прав та гарантій.

Така невизначеність може призвести до дублювання правових режимів, різного підходу до осіб із подібними обставинами та виникнення спорів щодо обсягу належних соціальних виплат і пільг.

Відсутність чітких критеріїв «суттєвої втрати функціональності»

Ключове поняття законопроєкту не має належного нормативного визначення та не інтегроване в чинну систему оцінки стану здоров’я.

Закон не містить вичерпних критеріїв, за якими визначатиметься ступінь втрати функціональності та право особи на відповідний статус.

За таких умов істотна частина регулювання фактично переноситься на рівень підзаконних актів, що створює ризик суб’єктивного підходу під час прийняття рішень та неоднакової практики застосування законодавства.

Неврегульований механізм вибору соціальної виплати

Законопроєкт передбачає право особи на вибір між окремими видами соціального забезпечення, однак не визначає механізму реалізації такого права.

Зокрема, не врегульовано, на якому етапі здійснюється вибір, чи може він бути змінений у майбутньому та які правові наслідки матиме відмова від одного виду виплати на користь іншого.

Відсутність чіткої процедури створює ризик неоднакового застосування закону різними органами та може призвести до обмеження прав ветеранів через різне трактування відповідних положень.

Невизначеність правової природи виплат

Окремі положення законопроєкту дозволяють розглядати запропоновані виплати не лише як елемент соціальної підтримки, а й як форму компенсації шкоди, завданої здоров’ю внаслідок участі у бойових діях.

Водночас законопроєкт не визначає чітко їх правову природу та співвідношення з іншими видами державних гарантій.

У результаті виникає питання, чи мають такі виплати соціальний характер, чи фактично є компенсаційними (репараційними) механізмами. Відсутність такого розмежування може ускладнити практичне застосування закону та створити додаткові правові колізії.

Надмірна залежність від підзаконного регулювання

Значна кількість ключових питань, пов’язаних із встановленням статусу, критеріями оцінки стану особи та порядком призначення виплат, залишається для подальшого врегулювання підзаконними нормативно-правовими актами.

Такий підхід може призвести до надмірної дискреції уповноважених органів та створює ризик зміни умов реалізації права без внесення змін до самого закону.

Необхідність нормативної та фінансової узгодженості

Реалізація законопроєкту потребуватиме комплексного узгодження з чинним законодавством у сфері соціального захисту ветеранів, пенсійного забезпечення, встановлення інвалідності та реабілітації. Крім того, запровадження нових видів соціальної підтримки потребує належного фінансово-економічного обґрунтування та оцінки довгострокового бюджетного навантаження.

Таким чином, законопроєкт № 15267 порушує важливе питання посилення соціальної підтримки ветеранів війни, які зазнали значних втрат здоров’я внаслідок захисту України.

Водночас його положення потребують доопрацювання в частині визначення правового статусу отримувачів підтримки, встановлення чітких критеріїв втрати функціональності, врегулювання механізму вибору виплат та узгодження із чинною системою соціального захисту.

Лише за умови усунення зазначених недоліків законопроєкт зможе забезпечити належний рівень правової визначеності та ефективне практичне застосування.

Автор новини: Галина Чернякіна, адвокат АО «Barristers»