4. Строк, протягом якого камера схову зобов´язана зберігати річ, встановлюється правилами, що видаються відповідно до транспортних кодексів (статутів), або за домовленістю сторін. Якщо сторона не забрала річ у встановлені строки, камера схову зобов´язана зберігати її протягом трьох місяців. Зі спливом цього строку річ може бути продана у порядку, встановленому законом.
Зберігання у камерах зберігання транспортних засобів виділено за суб´єктною ознакою, оскільки зберігачем є транспортна організація. Специфіка зберігана зумовила необхідність створення спеціальних норм для регулювання цих правовідносин.
Договір зберігання в камерах зберігання транспортних організацій є публічним. Публічний характер договорів набуває в цьому випадку особливого значення. Транспортна організація не вправі вимагати при прийманні речей пред´явлення проїздного документа. Загальна норма, що діє в цих випадках, закріплює переваги певним категоріям пасажирів: транзитним пасажирам надається відповідна послуга в першу чергу. Особа, яка претендує на відповідну пільгу, повинна на вимогу транспортної організації пред´явити проїздний документ.
Законодавець виділяє два види послуг, по-перше, зберігання речей власне в камерах зберігання, по-друге, — надання громадянам для використання автоматичних камер зберігання.
В основі відносин, що виникають і в першому, і в другому випадках, лежать різні договірні моделі, хоча це не перешкоджає існуванню в обох договорів ряду загальних рис.
Предметом договорів є, як правило, ручна поклажа. В обох договорах збігається і суб´єктний склад: одна зі сторін — транспортна організація, у веденні якої знаходиться камера схову, а її контрагент — громадянин.
Договір зберігання у звичайній камері зберігання підлягає загальному режиму зберігання. Поклажодавцем є громадянин, який на підтвердження прийняття речей на зберігання отримує квитанцію чи номерний жетон. Він зобов´язаний заявити суму оцінки речей при передачі на зберігання, а зберігач, у свою чергу, зобов´язаний встановити хоча б приблизно відповідність розміру оцінки речей їх реальній вартості.
Здавання на зберігання в ручній поклажі грошей, облігацій, документів і інших цінностей заборонене при відсутності на залізничній станції спеціалізованої камери схову. Квитанція та номерний жетон є достатнім, і, разом з тим, необхідним доказом здачі речей. Відповідно, у зберігача виникає обов´язок повернути речі тому, хто пред´явить квитанцію (номерний жетон). Достатність зазначених способів підтвердження здачі речей виражається в тому, що працівник транспортної організації не має права вимагати від поклажодавця яких-небудь додаткових доказів приналежності йому речі. Визнання квитанції і номерного жетона необхідними доказами означає те, що при відсутності в особи квитанції (номерного жетона) річ може бути видана їй лише після попереднього надання доказів приналежності речі.
Строк зберігання визначається транспортними статутами, іншими актами законодавства і виданими відповідно до них правилами. Зокрема, на залізничному транспорті такі строки встановлені Правилами перевезення багажу і вантажобагажу. Передбачені правилами строки є обов´язковим мінімумом і можуть бути збільшені за згодою сторін. Якщо у визначений у такий спосіб строк річ не буде отримана поклажодавцем, транспортна організація зобов´язана зберігати її протягом ЗО днів. Тільки після цього річ можна продати.
Збитки, яких зазнав поклажодавець внаслідок втрати, нестачі чи пошкодження речей, які поміщені в камеру зберігання, підлягають відшкодуванню зберігачем. В інтересах поклажодавця встановлено, що розрахунки в зазначених випадках повинні бути проведені протягом 24 годин з моменту пред´явлення вимоги про відшкодування збитків. Однак при застосуванні зазначеної статті слід мати на увазі, що в інтересах самого зберігача законодавець передбачив необхідність відшкодування збитків у рамках вказаної поклажодавцем оцінки в момент передачі речі на збереження. Ця норма дозволяє зробити висновок, що, якщо річ була прийнята без такої попередньої оцінки, збитки повинні бути відшкодовані в повному обсязі і без яких-небудь обмежень.
У відносинах, які виникають з приводу збереження в автоматичній камері, роль оферти виконує встановлення в залі такої камери, готової до прийому речей. Ця оферта носить публічний характер, оскільки виражає готовність укласти договір на умовах, доведених до загального відома, з кожним, хто виявить такий намір. Конклюдентна дія поклажодавця, яка виражається в можливості помістити речі у камеру, має подвійне значення: акцепту і необхідної для укладення реального договору передачі речі.
Договір між транспортною організацією і поклажодавцем, який використав автоматичну камеру, містить у собі елементи договорів оренди і охорони.
page
youtube
