3. Спадкоємець, який постійно проживав разом Із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Спадкоємством визнається перехід майна спадкодавця в разі його смерті до іншої особи — спадкоємцю у порядку передбаченому законодавством. Спадкоємець може прийняти спадщину за заповітом або за законом. У випадку, коли спадкодавець склав заповіт, — до спадщини закликаються спадкоємці за заповітом. Спадщина відкривається за законом, якщо: а) спадкодавець не залишив заповіту; б) є спадкоємці на обов´язкову частку; в) всі спадкоємці за заповітом позбавлені права спадкування; г) заповіт визнано недійсним; д) заповіт було скасовано; є) частина майна залишилась не заповіданою.
Не допускається прийняття спадщини з умовою або із застереженням. Слід розрізняти заповіт з умовою та умову при прийнятті спадщини. Так, заповідач може обумовити виникнення права на спадкування у особи, яка призначена у заповіті, наявністю певної умови, як пов´язаної, так і не пов´язаної з її поведінкою (наявність інших спадкоємців, проживання у певному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо). У такому разі йдеться про заповіт з умовою (див. коментар до ст. 1242 ЦК). Але спадкоємець не може приймати спадщину з умовою, тобто спадкоємець приймає спадщину в повному обсязі без будь-яких умов або застережень. Він не може вибирати, яке майно він хоче приймати, а зобов´язаний прийняти усе майно, яким би воно не було, з чого б воно не складалося, якими б боргами не було обтяжено.
Спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він мешкав разом з померлим. Для того, щоб встановити факт сумісного проживання спадкоємця зі спадкодавцем, нотаріус за місцем відкриття спадщини перевіряє в паспорті відмітку про реєстрацію проживання спадкоємця та встановлює місця реєстрації проживання померлого за довідкою органів реєстрації. Вважається, що спадкоємець прийняв спадщину через подання заяви до нотаріуса за місцем відкриття спадщини в строк, встановлений для цього законодавством, тобто шестимісячний строк. Своїми діями спадкоємець перериває для себе строк для прийняття спадщини і стає власником майна. Якщо спадкодавець подав заяву про відмову від спадщини у встановлений для цього строк, вважається, що він відмовився від спадщини.
Особи, які за віком визнані частково дієздатними або не повністю дієздатними (малолітні, неповнолітні) а також особи, що визначені недієздатними або обмежено дієздатними за рішенням суду вважаються такими, що прийняли спадщину незалежно від сумісного проживання, крім випадків відмови від спадщини їх представників та згоди на відмову від спадщини органів опіки і піклування.
З моменту, як спадкодавець подав заяву про прийняття спадщини або фактично прийняв її, успадковане майно належить спадкоємцю, він має право користуватися, управляти майном, але слід враховувати, що доки він не отримає на це майно свідоцтва про право на спадщину, він не може розпоряджатися майном.
page
youtube
Аналізуйте судовий акт: Спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, тому такий МОЖЕ захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном. (ВС КЦС, справа №463/6829/21-ц від 22.03.2023 р.)
Всі речі, ліки для хворого діабетом, одяг ітд. людини залишилися в будинку. Чоловік викликав поліцію, яка як часто це буває - відправила його вирішувати цивільні питання в суді (дуже корисна допомога). У той же день, чоловік звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Інших спадкоємців першої черги у померлої власниці частини будинку не було. Тим не менш, коли суд першої інстанції цілком логічно задовольнив позов про усунення чоловіку перешкод у користуванні його частиною будинку (щоправда у компенсації моральної шкоди відмовив) - суд апеляційної інстанції, порушуючи очевидні приписи ЦК України - відмовив позивачу у позові. Пояснив це тим, що - мовляв - що позивачем не доведено, що йому нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину після смерті дружини, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що позивач на час розгляду справи набув права власності на спірне майно. За відсутності правовстановлюючих документів на спірне майно, відсутні підстави вважати, що у позивача є право на користування таким майном. А також, ніби йде судовий спір де сестра померлої (нагадаю, що сестри і брати - це друга черга, а не перша, як другий з подружжя), намагається усунути його від спадкування. ВС КЦС, став на бік позивача, задовольнивши позов про усунення йому перешкод у користуванні. ВС пояснив (доволі очевидні, для спадкового права, речі): Читати повністюБудинком володіли декілька осіб. Одна з них була одружена і проживала разом із чоловіком до самої смерті в цьому будинку. Коли дружини не стало, чоловік прийшов до будинку (до цього він не був його власником, лише був там зареєстрований), а інша співвласниця будинку винайняла охоронну організацію і не пустила його додому.
Аналізуйте судовий акт: Реєстрація місця проживання із спадкодавцем не свідчить про постійне проживання разом та своєчасність прийняття спадщини (ВС/КЦС у справі № 937/10434/19-ц від 19.05.2021).
Аналізуйте судов акт: Спадкоємець вважається таким, що проживав разом із спадкодавцем і прийняв спадщину, навіть, якщо перебував у тривалому відрядженні, з якого повернувся після закінчення строку для прийняття спадщини (ВССУ від 2 листопада 2016р., № 716/309/14-ц)
Трапилась життєва поширена серед заробітчан ситуація, коли помирають батьки – спадкодавці, а діти та онуки, перебуваючи за кордоном не мають можливості вчасно прийняти спадщину. І через деякий час все ж таки повертаючись на Батьківщину для вирішення цього питання стикаються з тим, що інші родичі, наступних черг спадкування, вже вступили «за них» у права спадщини та навіть успіли подарувати чи продати нерухомість. Починаються суди та інші неприємні речі…
ВССУ продемонстрував новаторське розуміння частини 3 ст. 1268 ЦК України – «прийняття спадщини», яка передбачає, що «спадкоємець, який постійно проживав разом Із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.»
Так, розтлумачено поняття «постійно проживав разом із спадкодавцем». ВССУ підкресли, що тривалість спільного проживання спадкодавця із спадкоємцем законом не визначена та необхідно розрізняти: місце проживання та місце перебування особи. Місце проживання підтверджується реєстрацією, яка в даній справі і у спадкодавця, і у спадкоємця (позивача) була спільною. Місце перебування, в даній справі це відрядження за кордон, яке може тривати роки, проте не впливає на прийняття спадкоємцем спадщини. ВССУ прийшов до висновку, що спадкоємець, перебуваючи за кордоном все одно вважається таким, що прийняв спадщину навіть, якщо повернувся з відрядження після закінчення строку для її прийняття, не заявив про сам факт її відкриття, та не вчинив жодних юридично значимих дій для прийняття спадщини.
Таким чином, такий спадкоємець має право власності на майно спадкодавця, яке вже було "успадковано" родичами наступних черг, і може звертатись із позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, тобто з позовом до цих родичів.
Ось, такий суперечливий підхід до процедури прийняття спадщини. Слово за Верховним Судом України.