Специфіка договору зберігання зумовлюється особливим обсягом прав зберігача відносно майна, яке зберігається. Право користування, тобто здобуття корисних якостей речі знаходиться, за загальним правилом, за рамками договору зберігання. Відповідно до статті, що коментується, користування речами, взятими на зберігання, не передбачається. Воно можливе за згодою поклажодавця чи при необхідності забезпечити схоронність майна (річ зберігає свої якості тільки в результаті постійного користування). Існують правовідносини, в яких зберігачу надається право користуватися предметом зберігання, незважаючи на те, що це не є обов´язковим для його збереження. Якщо зберігачу надається право користування річчю, то зміст такого договору має багато спільного з договором безплатного користування (див. гл.63 ЦК). Основною відмінністю цих договорів є мета передачі речі, що визначає правовідносини сторін. Договір безплатного користування укладається в інтересах позикоодержувача, тому останній повинен здійснювати поточний і капітальний ремонт, нести витрати на утримання речі. Він же в багатьох випадках несе ризик випадкової загибелі чи ушкодження речі. Договір зберігання укладається в інтересах поклажодавця. Останній несе необхідні витрати для забезпечення схоронності речі, ризик її випадкової загибелі чи ушкодження. Передати річ у безплатне користування може тільки власник чи уповноважена ним особи, а на зберігання — й інші особи. Дострокове розірвання договору безплатного користування передбачене лише в окремих випадках, а за договором зберігання поклажодавець може в будь-який час і без пояснення причин припинити дію договору.
page
youtube
