Дайджест Верховного суду 2026: концепція бенефіціарного власника доходу

Нижче ми коментуємо дайджест Верховного Суду, присвячений питанням міжнародного оподаткування, зокрема ту його секцію, яка стосується концепції бенефіціарного власника для застосування пониженої ставки податку на доходи нерезидентів при виплаті їм пасивних доходів.

Важливість таких дайджестів ми розуміємо так. По-перше, якщо Верховний Суд відбирає з певного питання лише 6 кейсів (з багатьох десятків), ми сприймаємо їх як ті, що погоджені суддями для формування подальшої судової практики.

По-друге, дуже пізнавально простежити акцентуації, тобто порівняти самі рішення з тими хайлайтами на два-три абзаци, у вигляді яких їх презентував Верховний Суд у дайджесті. Це найпростіше пояснювати на прикладах. З декількох кейсів, присвячених цій темі в дайджесті, ми нижче прокоментуємо 5.

Ми розташували їх не в хронологічному порядку (як у дайджесті), а згрупували за типом доходу та за мірою розвитку аргументації. Сподіваємося, що так буде зручніше для сприйняття.

Кейс 1.

Реквізити рішення: 21 березня 2018 року у справі № 803/1005/17. Сторони: «СБЕ Рівне Україна». Тип доходу: відсотки за договором позики за 2017 рік.

На перший погляд, саме рішення побудовано на застарілому, формальному підході:

• позикодавець (Німеччина) надав сертифікат резидентності;
• вимоги податкової служби надати сертифікат бенефіціарного власника не базуються на вимогах закону. Такого папірця просто не існує;
• натомість позикодавець надав лист від себе, що він є бенефіціарним власником.

Профіт. Рішення суду на користь платника податків. При цьому логіка суду дуже проста на тлі дослідження сабстансу і транзитних потоків, які зараз найчастіше є спірним моментом у справах цього типу.

Однак.

Верховний Суд у дайджесті концентрується не на згаданих папірцях, а підсвічує наступний фрагмент із рішення:

«Пільгові ставки не можуть бути застосовані у разі, коли дохід в межах угоди або серії угод з джерелом походження з України виплачується в такий спосіб, що нерезидент, який претендує на отримання пільгової ставки податку з доходів у вигляді роялті, дивідендів, процентів, виплачує весь цей дохід або його більшу частину іншому нерезиденту, який не міг би застосовувати податкову пільгу, коли такий дохід виплачувався останньому».

У цьому повідомленні нам пропонуються одразу два контексти, які в підсумку зводяться до тестів:

• яка частина виплачується далі? Це питання часто виникає при структуруванні виплат дивідендів. Якщо зарубіжний субхолдинг отримав 100 доларів, скільки потрібно реінвестувати, а скільки можна підняти вище — на персональний холдинг бенефіціара? Виходить, що «51 на 49» — це досить безпечний варіант;
• якщо це останній нерезидент і через податкові конвенції між його юрисдикцією та Україною він може претендувати на таку саму або меншу ставку податку на доходи, то де тут ухилення від сплати податків? Виходить, що у цитаті вище Верховний Суд звертається також до тесту основної мети. Ми далі побачимо, як цей тезис використовується в кейсі «Агропросперіс».

Кейс 2.

Реквізити рішення: 24 червня 2025 року у справі № 120/10439/24. Сторони: «Колорит Агро». Тип доходу: відсотки по договору займу за 2017-19 роки.

Обставини. Позикодавець (Агропросперіс, досить відома компанія) надавав позику через свою кіпрську структуру. При цьому в попередні роки, як можна зрозуміти, кіпрська компанія провела реструктуризацію. Раніше вона сама була боржником за договором позики перед третіми особами, тому виглядала типовим транзитером. Однак на момент отримання спірних виплат її заборгованість була капіталізована. Тобто третя особа внесла свої права вимоги боргу до капіталу кіпрської компанії та змінила свій статус позикодавця на акціонера. Таким чином, кіпрська компанія не була зобов’язана транзитно перераховувати отримані з України проценти, але періодично викуповувала випущені нею в обмін на капіталізацію боргу привілейовані акції і таким чином здійснювала виплати акціонеру.

Претензії податкових органів і позиція суду:

1) У кіпрського Агропросперісу відсутній «сабстанс», управління здійснюється з офісу материнської компанії в Нью-Йорку. Реакція суду:

а) і це варто процитувати: «на відміну від транзиту коштів, наявність або відсутність економічної присутності не є достатньою (ключовою) підставою у відриві від інших критеріїв (обставин)…». Тобто встановлення транзитності – це вирок, а недостатність сабстансу – тема для обговорення;

б) кіпрська компанія, навіть не маючи достатньої управлінської команди, несла кредитні, операційні та інші ризики, що саме по собі є елементом сабстансу. Крім того, внаслідок капіталізації боргу вона отримала власний робочий капітал. А власні кошти як ресурс багато що значать;

в) податковий орган не довів кореляції між сумами отриманих процентів і сумами викуплених привілейованих акцій. За аналізований період перші (102,4 тис. дол.) були навіть меншими за другі (121,9 тис. дол.), але суд це не збентежило. Ніби, дзеркальність (кореспондуючих виплат, які мають транзитний характер) не враховується.

2) Кіпрський Агропросперіс завдяки капіталізації позики застосовує місцеву пільгу notional interest deduction (NID), що дозволяє умовно визнавати витрати у розмірі 80% від процентних доходів і фактично сплачувати податок за ставкою 2,5% – коротше кажучи, це схема. Це важливо, оскільки українська податкова служба останні декілька років покладає на це особливі надії у спорах щодо застосування пониженої ставки, але суд ці вологі мрії, в кінці кінців, не підтримав. Сума сплаченого податку (більша чи менша) не визначає статусу бенефіціарного власника доходу.

Словом, чудове рішення, яке доцільно використовувати як прецедент у подібних справах.

Кейс 3.

Реквізити рішення: 27 жовтня 2025 року у справі № 120/7999/24. Сторони: «Курилівці Агро». Тип доходу: проценти за договором позики за 2017-2019 роки.

Не повторюватимемо вже наведені вище аргументи. Зазначимо ще одне: структурування бізнесу є компетенцією бенефіціарів; податковий кодекс України не містить таких підстав для спростування статусу бенефіціарного власника як наявність зв'язаності між компаніями, наявність спільних бенефіціарів, структурування активів між компаніями та ін. Загалом для наявності чи відсутності бенефіціарного власника зв'язаність осіб та корпоративна структура не мають значення.

У дайджесті Верховний суд підсвітив ще один фрагмент із коментованого рішення: листування з компетентним органом (Мінфіном) Кіпру підтверджує, що позикодавець не має зобов'язань щодо передачі відсотків далі (саме собою, оскільки вони провели капіталізацію) і самостійно розпоряджається доходом.

Чому звертаємо на це увагу. За встановленням обставин, згідно з процедурою обміну інформацією, наша ДПСУ звертається до закордонного компетентного органу, але він у свою чергу адресує питання своєму платнику податків (тобто нашому контрагенту: замідавцю, ліцензіару тощо). І нерідко, якщо підготовка відповіді не пускається на самоплив, фрази на кшталт «ми самостійно розпоряджаємося доходом» переносяться компетентним органом з листа контрагента до листа у відповідь нашим податківцям. А це для нашого суду вже непоганий доказ, принаймні це цитують.

Кейс 4.

Реквізити рішення: 23 жовтня 2025 року у справі № 340/2782/25. Сторони: «СТОВ ім. Мічуріна». Тип доходу: проценти за договором позики за 2018 рік.

Обставини спору: знову ж таки позику отримано від кіпріотів із самобутньою назвою «Ukrfarm», ті у свою чергу отримали кредитні кошти від британського банку.

Податківці не врахували, що кіпріоти повернули борг бритішам в 2012 році – задовго до періоду, що перевіряється. Принаймні податківці не спростували цей факт, як і затвердження платника податку, що Ukrfarm розпоряджалися 99% від одержуваних з України відсотків, а також не оголошували та не розподіляли дивіденди. Тобто гроші не транзитувалися у будь-якій формі.

Окремо, повертаючись до тесту основної мети, платники податків та суди потролили податківців, зазначаючи, що якби відсотки сплачувались у цей період безпосередньо до Британії, ставка податку на доходи фізичних осіб за конвенцією з Британією взагалі становила б 0 відсотків, що менше ніж 2% за конвенцією з Кіпром.

Кейс 5.

Реквізити рішення: 18 вересня 2020 року у справі № 826/5306/16. Сторони: «Ойшо Україна». Тип доходу: роялті за торговельну марку за субліцензійним договором за 2013-2015 роки.

Обставини спору: фахівці податкової служби виявили (це легко), що іноземний ліцензіар не є правовласником ТМ. Відповідно, у них спрацював висновок «якщо ти не власник інтелектуального права, то не можеш бути власником роялті». Це помилка досить давня, адже ліцензіар, нехай і «суб», не є агентом, комісіонером, повіреним та іншого роду посередником, коли роялті йому не належать (а належать принципалу). Звичайно, не виключено, що він не є економічним власником роялті (отримав 100 доларів, перерахував далі 90), але ці факти потрібно встановити.

У цьому конкретному кейсі, як з'ясувалося, субліцензіар (Голландія) отримав виняткову ліцензію від ліцензіара (Іспанія) з територіальним поширенням на весь світ, крім Іспанії. І заплатив за це одноразово у 2008 році нехилу суму: 5,1 млн. євро. Натомість вже після отримання роялті з України голландський субліцензіар не мав жодних додаткових платіжних зобов'язань перед іспанським ліцензіаром.

Звісно, ​​суд не підтримав таку логічну перверсію – інтерпретувати кошти, сплачені ліцензіаром у 2008 році за права використання на весь світ, щоб потім, 2013-го, їх частково відбити в Україні – як транзитну (кондуїтну) схему. І ухвалив рішення на користь платника податку.

Підіб’ємо підсумки:

Ключовим фактором для судів є транзитність коштів, причому вони беруть до уваги суми і хронологію виплат. Транзит більшої частини отриманих з України коштів є очевидним ризиком. При дослідженні транзитності береться до уваги не лише суми (усі або більшість), а й хронологія перерахувань. У кейсах 2 та 5 вище сума була виплачена третій особі ДО отримання роялті / відсотків, та/або було виплачено більше отриманого, але судді не підтримали податкову службу через відсутність хронологічної послідовності (отримано – виплачено).

Такі обставини, як достатність сабстансу (офіс, персонал) не є для Верховного суду вирішальними та розглядаються поряд з іншими факторами (ризики, робочий капітал). Грамотна відповідь на запит іноземного компетентного органу щодо наявності елементів сабстансу та розпорядження отриманими доходами знижує ризики.

Такі обставини, як структурування групи, пов'язаність учасників, режим оподаткування країни одержувача доходу (типу NDA) немає значення для спору.

Водночас, Верховний суд звертає увагу на такі обставини як рівень податкової ставки в країні третьої особи (куди транслюються доходи). Якщо вона менша або така ж, як у проміжній юрисдикції, суд зазначає відсутність наміру на зловживання конвенцією. На наш погляд, це можна інтерпретувати в такому ключі, що тест бенефіціарного власника є похідним від тесту основної мети (або хоча б пов'язаним із ним), який є наріжним каменем у боротьбі з податковими ухиленнями.

Автор дайджесту: Дмитро Михайленко – керуючий партнер Crowe Mikhailenko, президент Асоціації податкових консультантів, голова Комітету підприємців з податкових питань при ТПП України, та голова податкового комітету КБУ