Відпустка на війні: що слід знати військовослужбовцям

Неможливість отримати відпустку нерідко ставала однією з причин СЗЧ серед військовослужбовців. Уже цього факту достатньо, щоб зрозуміти: йдеться про одну з дуже чутливих тем військової служби під час великої війни. Отже, розберемося, як сьогодні врегульовано відпустки військових, які гарантії передбачає закон і як вони реалізуються на практиці.

Питання нормативного врегулювання відпусток військовослужбовців досить часто фігурує в публічному просторі, і з особистого досвіду проходження військової служби можу зазначити: це не дивно, адже тривалий період повномасштабної війни з країною-агресоркою рф призводить до фізичного й морального виснаження військових. Тому один із ключових способів частково компенсувати це навантаження — надання відпусток. Тут слід підкреслити, що непоодинокими є й випадки, коли неможливість (об’єктивна чи суб’єктивна) отримати відпустку штовхала військовослужбовців до СЗЧ.

Отже, строки та порядок надання відпусток, зокрема щорічних основних, зазнали помітної трансформації з 2022 року: від 10 діб на рік, які фактично залежали від волі командира, до гарантованого мінімуму у 15 діб поспіль.

Основною нормою, яка регулює підстави та строки надання відпусток військовослужбовцям, є стаття 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Це доволі об’ємна стаття, що охоплює широкий спектр питань: від тривалості щорічної основної відпустки, яка залежить від вислуги років, до можливості отримання соціальних відпусток, передбачених Законом України «Про відпустки». Водночас реалії воєнного стану в Україні істотно звужують обсяг прав військовослужбовців на відпочинок, формально гарантованих законодавством.

Користуйтеся консультацією: Які відпустки надаються військовослужбовцям під час війни?

Підстави надання відпустки

Підстави для отримання відпустки та її тривалість під час воєнного стану визначаються, зокрема, пунктом 18 цієї статті. Він передбачає, що військовослужбовець протягом календарного року може отримати відпустку зі збереженням грошового забезпечення у кількох форматах.

По-перше, гарантовано надається частина щорічної основної відпустки тривалістю не менше 15 діб, але загалом не більше 30 діб на рік.

По-друге, з дозволу командира (начальника) можуть надаватися:

• додаткова відпустка тривалістю 14 діб, передбачена Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
• відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин тривалістю до 10 діб.

По-третє, за наявності визначених законом підстав можуть надаватися:

• відпустка у зв’язку з навчанням військовослужбовцям віком від 18 до 25 років, які не мають вищої освіти та навчаються у закладах вищої або фахової передвищої освіти, крім військових навчальних закладів. Її тривалість становить від 10 діб до 4 місяців на умовах, передбачених статтею 15 Закону України «Про відпустки»;
• відпустка за знищену техніку ворога — до 15 діб у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 585 від 21 травня 2024 року.

Окремо пункт 19 цієї ж статті передбачає, що на період воєнного стану окремим категоріям військовослужбовців можуть надаватися й інші види відпусток.

Йдеться, зокрема, про:

• відпустку для лікування у зв’язку з хворобою або після поранення, контузії, травми чи каліцтва на підставі висновку військово-лікарської комісії, зі збереженням грошового забезпечення, тривалістю в сукупності від 30 до 120 діб за рішенням ВЛК;
• відпустку військовослужбовцям-жінкам у зв’язку з вагітністю та пологами — зі збереженням грошового забезпечення тривалістю від 126 до 180 діб, залежно від медичних обставин;
• відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а якщо дитина потребує домашнього догляду, то на строк, визначений медичним висновком, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку. Якщо обоє батьків є військовослужбовцями, така відпустка надається одному з них за їхнім рішенням. Ця відпустка надається без збереження грошового забезпечення.

Окремо варто згадати і про курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів. Під час воєнного стану вони мають право на канікулярні відпустки: зимову тривалістю до 10 діб і літню тривалістю до 20 діб.

Також важливо враховувати, що до строку більшості зазначених вище відпусток, якщо вони проводяться за межами гарнізону, додається час на проїзд до місця відпустки і назад, але не більше двох діб в один бік (не стосується відпусток у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустки для догляду за дитиною). Тут важливо, що строк на проїзд має бути окремо зазначений і в рапорті військовослужбовця про надання відпустки, і в наказі командира, і у відпускному квитку.

Q&A

А тепер — до найбільш поширених практичних питань щодо окремих видів відпусток.

Перше. Щорічна основна відпустка

Її тривалість залежить від вислуги років і може становити від 30 діб для військовослужбовців із вислугою до 10 років до 45 діб для тих, чия вислуга перевищує 20 років. При цьому до загальної тривалості такої відпустки не включаються вихідні та святкові дні. Саме тому під час воєнного стану закон окремо наголошує: військовослужбовець отримує не повну щорічну основну відпустку, а лише її частину — не менш ніж 15 і не більш ніж 30 діб.

Водночас інша частина цієї відпустки не втрачається. Вона підлягає обов’язковому обліку, а надалі може бути або компенсована грошима при звільненні з військової служби, або використана після завершення воєнного стану у разі, якщо військовослужбовець продовжить службу.

Окремо варто звернути увагу і на порядок обрахунку таких відпусток під час воєнного стану. Оскільки з 15 березня 2022 року не застосовуються норми законодавства щодо святкових і неробочих днів, під час обрахунку відпусток у цей період такі дні фактично не впливають на їх тривалість.

Ще одне практичне питання: чи можна ділити цю частину щорічної основної відпустки? Так, можна. Закон дозволяє або використати її повністю за один раз, або поділити на кілька частин. Але тут є дві ключові умови: по-перше, одночасно у відпустці не може перебувати більше 30% особового складу підрозділу; по-друге, одна з частин відпустки обов’язково має становити не менше 15 календарних днів.

Іншими словами, кількість частин законом не обмежена. Усе, що понад обов’язковий мінімум у 15 днів однією частиною, залежить уже від бойової обстановки, можливостей підрозділу та узгодженого графіка відпусток.

Так само закон прямо передбачає право військовослужбовця відмовитися від отримання такої відпустки, але виключно за його власним бажанням, обумовленим певними життєвими обставинами.

На практиці періодично виникає ще одне питання: чи можна ділити цю відпустку більш ніж на дві частини. Деякі кадрові підрозділи посилаються на норми законодавства мирного часу і стверджують, що ні. Однак такий підхід є невірним. Спеціальна норма, яка регулює порядок надання відпусток під час воєнного стану, не встановлює обмеження щодо кількості частин. Вона містить лише дві вимоги: одна з частин має бути не меншою за 15 діб, а надання відпусток не повинно підривати боєздатність підрозділу.

Друге. Щодо відпустки «за УБД»

Можливість ділити її на частини не передбачена. І знову ж таки слід наголосити: надання цієї відпустки є правом, а не обов’язком командира (начальника). Все залежить від оперативної обстановки в зоні дії підрозділу. Але якщо протягом календарного року ця відпустка не була надана учаснику бойових дій, незалежно від того, чи звертався він із рапортом про її отримання, вона враховується і під час звільнення підлягає грошовій компенсації.

Третє. Щодо відпусток за сімейними обставинами та з інших поважних причин

Під час воєнного стану вони надаються зі збереженням грошового забезпечення, на відміну від «мирного часу».

Слід наголосити, що законодавством не визначена кількість таких відпусток протягом календарного року. Усе залежить від виникнення у військовослужбовця тих самих критичних сімейних обставин або інших поважних причин, які потребують його особистої присутності поруч із близькими людьми. І вказівка на строк до 10 діб не означає загальну кількість діб на весь календарний рік, а стосується кожної конкретної відпустки.

Щодо переліку сімейних обставин, які можуть бути підставою для надання такої відпустки, то під час воєнного стану законодавець його не визначає. Адже війна може створювати обставини, які неможливо передбачити заздалегідь.

Знову ж таки, непоодинокими є випадки, коли кадрові підрозділи щодо цього виду відпусток застосовують законодавство «мирного часу», нібито за аналогією. Це не вірно.

Пункти 9 та 10 статті 10-1 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» містять перелік певних сімейних обставин, які є підставою для надання таких відпусток саме у «мирний час». І саме цим переліком іноді користуються як кадровики, так і кадрові командири, відмовляючи бійцям у наданні відпусток з причин, які там не передбачені. Наприклад, у разі народження у військовослужбовця дитини. Безсумнівно, ця подія є дуже важливою для бійця і мала б бути підставою для надання йому відпустки за сімейними обставинами, якщо це дозволяє бойова обстановка. Але оскільки такий вид відпустки не передбачений пунктом 9 для «мирного часу», трапляються випадки відмови саме з цієї причини.

Слід зазначити, що для «мирного часу» законодавець передбачив у разі народження дитини безапеляційне право військовослужбовця на отримання відпустки у зв’язку з народженням дитини строком 14 діб у порядку статті 19-1 Закону України «Про відпустки». І надання цієї відпустки у «мирний час» є обов’язком командира (або роботодавця) після надходження відповідної заяви у строк не пізніше від трьох місяців із моменту народження дитини.

Але у воєнний час надання цього виду соціальної відпустки військовослужбовцям не передбачено. Хоча очевидно, що народження дитини під час воєнного стану цілком є тією сімейною підставою, яка мала б давати право на отримання відпустки «за сімейними обставинами». Особисто знаю випадок, коли ненадання такої відпустки призвело до СЗЧ досить мотивованого й результативного військовослужбовця.

Окремо хотілося б звернути увагу, що, на відміну від «мирного часу» (пункти 9, 10 вищезазначеної статті), законодавець для періоду воєнного стану передбачив надання відпусток не лише за сімейними обставинами, а й «з інших поважних причин», що прямо зазначено в абзаці 1 пункту 18, та ще й зі збереженням грошового забезпечення.

Водночас слід також наголосити, що надання цієї відпустки є правом, а не обов’язком командира (начальника), і залежить від дійсної поважності обставин, що склалися у військовослужбовця, його важливості для підрозділу та бойової обстановки, в якій цей підрозділ перебуває.

Четверте. Щодо відпустки за знищену техніку ворога

Її надання детально врегульовано Порядком надання військовослужбовцям додаткової відпустки за знищену ворожу техніку, затвердженим постановою КМУ від 21.05.2024 № 585.

Слід зазначити, що така відпустка надається військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях, а також їхнім безпосереднім і прямим командирам до рівня роти. Порядок визначає і способи визнання техніки знищеною, і документи, які мають це підтверджувати, і тривалість відпустки залежно від виду знищеної ворожої техніки.

Варто звернути увагу, що строк такої відпустки становить не більше 15 діб на календарний рік. Вона надається зі збереженням грошового забезпечення та з урахуванням часу на проїзд до місця відпустки і назад, але не більше двох діб у кожен бік.

Ще один суттєвий момент: невикористані у календарному році дні такої відпустки на наступний рік не переносяться і, відповідно, не підлягають грошовій компенсації під час звільнення.

П’яте. Щодо відпусток для лікування у зв’язку з хворобою або для лікування після поранення, контузії, травми чи каліцтва за висновком (постановою) військово-лікарської комісії

Строк такої відпустки визначається ВЛК за медичними показниками і прямо зазначається у постанові ВЛК. Слід наголосити, що така постанова ВЛК підлягає негайному виконанню командиром (начальником), що прямо передбачено абзацом 5 пункту 22.10 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України, затвердженого наказом міністра оборони України від 14.08.2008 № 402.

Також зауважу, що норми цього положення на період воєнного стану поширені відповідними наказами і на ВЛК інших військових формувань, зокрема Національної гвардії України. Зокрема, особисто стикався з випадком, коли така відпустка була реалізована не негайно, як це передбачено Положенням, а лише через місяць після надходження постанови ВЛК.

До усього вищенаведеного слід додати, що існує ще один вид відпустки військовослужбовців, визначений пунктом 23 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей».

Це додаткова відпустка тривалістю 90 календарних днів зі збереженням грошового забезпечення, яка надається військовослужбовцям за їхнім бажанням після звільнення з полону.

Так, статтею 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» для військовослужбовців передбачено таку підставу звільнення з військової служби, як звільнення з полону, якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу.

Якщо ж військовослужбовець має бажання продовжити військову службу, але потребує відпочинку та відновлення, то за його рапортом йому надається цей вид відпустки.

Ця відпустка не підлягає поділу на частини, а відкликати військовослужбовця з неї до закінчення її строку можна виключно за його згодою.

Незручне питання: відпустки для умовно звільнених для служби за контрактом

І насамкінець про ще одну категорію військовослужбовців, яка є породженням воєнного часу і в силу певних причин має суттєво інший обсяг прав на відпустки.

Тривала війна, а також наявність певного стабільного прошарку «ухилянтів» і «не народжених для війни» зумовили необхідність залучення державою до військової служби осіб, яких умовно-достроково звільнено від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом.

Відповідні зміни були внесені до законодавства у 2024 році, і згідно з публічно доступною інформацією, у Силах оборони за контрактом проходять військову службу кілька тисяч чоловіків і понад сотня жінок.Таке умовно-дострокове звільнення не є актом амністії, а становить окремий вид звільнення від відбування покарання за умови проходження військової служби у визначених військових частинах із дотриманням певного режиму та адміністративного нагляду.

Аналіз нормативних актів свідчить, що законодавець врахував: з огляду на кримінальний бекграунд до бажання укласти такий контракт засуджених можуть спонукати не лише патріотичні, а й інші, більш прагматичні мотиви. Саме тому передбачено механізм переміщення таких осіб до моменту підписання контракту та вступу на військову службу, а також окремі умови проходження цієї служби.

Для цієї категорії військовослужбовців передбачено лише два види відпусток:

• відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин тривалістю не більше 10 діб;
• відпустка для лікування у зв’язку з хворобою або для лікування після поранення, контузії, травми чи каліцтва зі збереженням грошового та матеріального забезпечення, яка проводиться виключно за місцем перебування у закладах охорони здоров’я.

Логіка законодавця у цьому питанні зрозуміла: щорічні відпустки під час перебування осіб у місцях позбавлення волі також не передбачаються. Але перебування на війні, участь у бойових діях, бойовий стрес, умови проживання у пунктах тимчасової дислокації однаково впливають як на військових «з цивілки», так і на умовно звільнених. І людську фізіологію жодним нормативним актом не зміниш, яким би суворим він не був.

А отже, рано чи пізно постануть проблемні питання щодо надання цій категорії військовослужбовців прав на додаткові відпустки, звісно, з урахуванням бойових заслуг та інших чинників. Окремим блоком правових проблем може стати відсутність у військовослужбовиць цієї категорії права на відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами.

Ці питання дуже непрості й незручні. Але робити вигляд, що цієї проблеми немає і не буде, особливо під час воєнного стану, – це фактично підкладати під себе міну уповільненої дії.

Автор консультації: Владислав Грищенко, молодший партнер ARIO

Джерело: ЮП