1
0
720
Фабула судового акту: У цій справі, що переглядалася в касаційному порядку, Об’єднана палата ВС розмежувала такі способи захисту прав спадкоємців як внесення змін до свідоцтва про право на спадщину та визнання його недійсним.
Так, після смерті матері позивача, відкрилась спадщина на її частину будинку. У померлої було два сина та чоловік. На одного із синів (ще коли він був живим), вона заповідала свою частину будинку повністю - але він, на жаль, помер ще за її життя. Тому після смерті матері, нотаріусом було видано два свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я її чоловіка (батька позивача) та на ім’я неповнолітньої онуки померлої (за правом представлення, так як був заповіт на іншого сина). Тобто, право позивача, як другого сина, не було враховано. Він же вважав, що прийняв спадщину автоматично - бо проживав разом із матір’ю. Проте коли звернувся до нотаріуса за оформленням, той - як це нерідко буває - почав вимагати непотрібну для таких випадків згоду органу опіки та піклування, бо мовляв, онука є ще дитиною. Згодом помер і батько позивача, який встиг прийняти спадщину та отримати свідоцтво. Батько ще за життя заповів позивачу свою частку у будинку, успадковану від матері позивача.
Тому позивач був вимушений просити суд: встановити факт прийняття ним спадщини після смерті його матері; визнати недійсними видане на онуку свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті спадкодавиці та внести зміни до свідоцтва батька про право на спадщину за законом на майно - і звичайно ж - скасувати державну реєстрацію права власності спадкоємців на спадкове майно.
Справа розглядалась біля 10 років, коли нарешті, після повної відмови у задоволенні позову апеляційної інстанції - вона була передана до ВС КЦС, а останній - передав Об’єднаній палаті, з підстав наявності непослідовної практики щодо способів захисту прав спадкоємця, права якого не враховані при видачі свідоцтв про право на спадщину, зокрема шляхом: або внесення змін до виданих свідоцтв про право на спадщину; або визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними.
Розмежовуючи ці два способи захисту як-то “внесення змін до виданих свідоцтв про право на спадщину” та “визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними”, ОП ВС КЦС зазначила:
Свідоцтво про право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав.
У статті 1300 ЦК України встановлено, що за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус або уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.
Згідно зі статтею 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зауважує, що передбачені положеннями статей 1300 та 1301 ЦК України правові конструкції «внесення змін до свідоцтва про право на спадщину» та «визнання свідоцтва про право на спадщину» є різними.
Недійсність свідоцтва обумовлена певними «вадами», які існували в момент його видачі (зокрема, особа, якій видане свідоцтво, не мала права на спадкування, нікчемність заповіту). Тобто підстава недійсності свідоцтва як документа має існувати в момент його видачі.
Підстави внесення змін до свідоцтва не пов`язані з протиправною поведінкою (це можуть бути, зокрема, обставини які існували, але не були відомі усім учасникам спадкових відносин або ж виникли тільки після видачі свідоцтва про право на спадщину). Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину можливе як згідно з рішенням суду, так і за згодою усіх спадкоємців, які прийняли спадщину, натомість визнання свідоцтва недійсним допускається тільки за підставі рішення суду.
У ЦК України не визначено підстав внесення змін до свідоцтва про право на спадщину. До них, зокрема, можливо віднести: прийняття спадщини спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК України); прийняття спадщини спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, однак якому судом визначено додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України); виявлення спадкоємця, який вважається таким, що прийняв спадщину (частини третя та четверта статті 1268 ЦК України), але не отримав свідоцтва про право на спадщину і виявив намір його отримати; виявлення спадкового майна, на яке не було раніше видане свідоцтво про право на спадщину, внаслідок чого частки спадкоємців у спадщині змінилися, зокрема змінився розмір обов`язкової частки у спадщині (стаття 1241 ЦК України); зменшення розміру частки спадкоємця у спадщині за рішенням суду (наприклад, частина перша статті 1241 ЦК України).
Виявлення спадкоємця, який вважається таким, що прийняв спадщину, але не отримав свідоцтва про право на спадщину і виявив намір його отримати; виявлення спадкового майна, на яке не було раніше видане свідоцтво про право на спадщину, внаслідок чого частки спадкоємців у спадщині змінилися, є підставою для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, а не визнання його недійсним.
Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 758/5329/15 (провадження № 61-18376св18), з яким погоджується Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду та не вбачає правових підстав для відступу від нього.
При вирішенні спору про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину суд визначає частки кожного із спадкоємців. На підставі рішення суду нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину (частина третя статті 1300 ЦК України).
Смерть одного із спадкоємців, якому видано свідоцтво про право на спадщину, не перешкоджає захисту прав іншого спадкоємця шляхом внесення змін до свідоцтва про право на спадщину.
Отже, у цій справі ОП ВС КЦС зробила такі висновки про застосування норм права:
З огляду на викладене, необхідності у відступленні від висновків Верховного Суду, викладених у наведених вище постановах, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду не вбачав.
І - враховуючи строк який вже триває судова справа, ОП ВС КЦС прийняла рішення - частково задовольнивши позов та вніс змін до свідоцтв про право на спадщину. Натомість у задоволенні позовних вимог про встановлення факту та визнання недійсними свідоцтв було відмовлено. Оскільки вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний належний захист прав у спірних правовідносинах, а є лише підставою для вирішення спору між спадкоємцями щодо їх часток у спадковому майні. Підстави для недійсності свідоцтв про право на спадщину не встановлено на момент його видачі.
Аналізуйте судовий акт: На вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, все ж таки, розповсюджується позовна давність у 3 роки (ОП ВС КЦС справа № 385/321/20 від 05.09.2022 р.);
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 504/3606/14-ц
провадження № 61-6658сво23
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Синельникова Є. В.,
суддів: Грушицького А. І., Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д.,
Фаловської І. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , в особі законного представника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Орзіх Юрій Геннадійович, Фонтанська сільська рада Одеської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 30 березня 2023 року у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Сєвєрової Є. С., Цюри Т. В., і виходив з наступного.
Сутність правової проблеми у справі
1. Правовідносини у справі, що переглядається в касаційному порядку, стосуються розмежування таких способів захисту прав спадкоємців як внесення змін до свідоцтва про право на спадщину та визнання його недійсним.
2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що після смерті матері позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 відкрилась спадщина на 4/5 частин житлового будинку, щодо якої нотаріусом було видано два свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я її чоловіка ОСОБА_6 та онучки ОСОБА_2 (за правом представлення). У зв`язку з неврахуванням права позивача на спадщину, як ще одного спадкоємця першої черги, ОСОБА_6 та законний представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 усно звернулися до нотаріуса з проханням включити сина спадкодавиці - ОСОБА_1 до складу її спадкоємців. Нотаріусом, з посиланням на можливе порушення прав малолітньої особи, роз`яснено про необхідність попереднього отримання згоди/дозволу органу опіки та піклування.
3. Звертаючись до суду з позовом у справі, що переглядається в касаційному порядку, ОСОБА_1 просив суд: встановити факт прийняття ним спадщини після смерті його матері ОСОБА_5 ; визнати недійсними видані свідоцтва про право на спадщину за законом після її смерті; скасувати державну реєстрацію права власності спадкоємців на спадкове майно; внести зміни до свідоцтв про право на спадщину за законом на майно ОСОБА_5 .
4. Перед Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду поставлено питання щодо способів захисту прав спадкоємця, права якого не враховані при видачі свідоцтв про право на спадщину, зокрема шляхом: внесення змін до виданих свідоцтв про право на спадщину; визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними; визнання права власності на спадкове майно.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
5. У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Орзіх Ю. Г., Фонтанська сільська рада Одеської області, про встановлення факту прийняття спадщини, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, внесення змін до свідоцтв про право на спадщину за законом.
6. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_5 , після смерті якої відкрилася спадщина на 4/5 частин житлового будинку, розташованого на
АДРЕСА_1 .
7. Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 були її чоловік - ОСОБА_6 та він, як син померлої. Крім того, спадкоємцями
ОСОБА_5 були також діти її покійного сина ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , - онуки ОСОБА_2 , ОСОБА_4 .
8. Посилався на те, що спадщину він прийняв, оскільки проживав з батьками, вів з ними спільне господарство.
9. Після смерті ОСОБА_5 він та ОСОБА_6 звернулись до приватного нотаріуса Орзіх Ю. Г., який надав консультацію з оформлення спадщини, рекомендував оформити спадщину на ОСОБА_6 . Зазначав, що він вважав, що все майно, яке залишилось після смерті його матері, успадкує його батько.
10. В подальшому стало відомо, що 21 грудня 2011 року приватний нотаріус
Орзіх Ю. Г. видав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частки у спадщині, що залишилася після смерті ОСОБА_5 , - 4/5 часток житлового будинку, розташованого за адресою:
АДРЕСА_1 , зареєстроване в реєстрі за № 882. Свідоцтво про право на спадщину на 2/5 частки зазначеного житлового будинку видано також його батькові - ОСОБА_6 , зареєстроване в реєстрі за № 883.
11. Зауважував, що з таким оформленням спадщини не був згоден ні він, ні батько ОСОБА_6 , у зв`язку з чим вони звернулися до нотаріуса із заявами про перегляд розподілу спадщини. Крім того, із заявою про внесення змін до свідоцтв про право на спадщину та перерахунок часток у спадщині до приватного нотаріуса звернулася ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_2 . Однак нотаріус відмовив у перерозподілі спадщини з посиланням на відсутність дозволу органу опіки та піклування на зменшення частки малолітньої ОСОБА_2 у спадщині.
12. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 помер, залишивши заповіт на його користь. Однак за свого життя ОСОБА_6 не оформив нотаріальної згоди на включення його до кола спадкоємців після смерті ОСОБА_5 .
13. Зазначав, що нотаріус при видачі оскаржуваних свідоцтв про право на спадщину за законом неправильно вирахував частки спадкоємців у спадщині, зокрема не врахував 3/6 частки ОСОБА_6 у спільному подружньому майні та 1/6 частки в порядку спадкування за законом після смерті дружини, тобто батькові мало б належати 4/6 частки спадкового майна. Крім того, вважав, що 1/6 частка майна у спадщині мала б належати йому, а 1/6 частка, на яку мав право його покійний брат, повинна була бути поділена між його дочками ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , тобто по 1/12 частці.
14. З огляду на наведене та з урахуванням уточнення позовних вимог,
ОСОБА_1 просив суд:
- встановити факт прийняття ним спадщини після смерті його матері
ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 21 грудня 2011 року приватним нотаріусом Орзіх Ю. Г. щодо майна ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване в реєстрі за № 882;
- скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_2 на 2/5 частки житлового будинку, розташованого на АДРЕСА_1 ;
- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 21 грудня 2011 року приватним нотаріусом Орзіх Ю. Г. щодо майна ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцю ОСОБА_6 , зареєстроване в реєстрі за № 882;
- скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_6 на 2/5 частки житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 ;
- внести зміни до свідоцтв про право на спадщину за законом на майно
ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши, що його частка становить 1/6 майна ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , частка ОСОБА_6 з урахуванням його частини у спільному майні подружжя становить 4/6 часток, частка ОСОБА_2 становить 1/12 часток, частка ОСОБА_4 становить 1/12.
Стислий виклад позиції інших учасників справи
15. ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на те, що позивач не надав доказів використання досудової процедури реалізації спадкових прав, не звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, не встановив факт проживання зі спадкодавицею в окремому провадженні, з огляду на те, що його місце проживання і місце проживання спадкодавиці не було зареєстровано за однією адресою на час відкриття спадщини.
16. ОСОБА_4 заявлені позовні вимог ОСОБА_1 визнала у повному обсязі.
17. Приватний нотаріус Орзіх Ю. Г. заперечував проти задоволення позову. Зазначав, що свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 видані з урахуванням усіх вимог чинного законодавства. Посилався на те, що спадкова справа після смерті ОСОБА_5 була відкрита на підставі заяви ОСОБА_6 , яким було повідомлено, що інших спадкоємців немає. Крім того, із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 звернулася ОСОБА_3 , яка діяла в інтересах малолітньої ОСОБА_2 . Інших заяв про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 до нього не надходило. Правових підстав для перерозподілу спадщини, яка належить, у тому числі малолітній особі, та включення до числа спадкоємців ОСОБА_1 , який пропустив строк для прийняття спадщини, не було, про що він роз`яснив сторонам у спорі. Більш того, вважав, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що суперечать одна одній.
18. Фонтанська сільська рада Одеської області просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на порушення прав дитини.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
19. Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області
від 23 березня 2021 року позов задоволено частково.
20. Встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті його матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
21. Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 21 грудня 2011 року приватним нотаріусом Орзіх Ю. Г. щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 спадкоємцю ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване в реєстрі за № 882, і скасовано державну реєстрацію за ОСОБА_2 2/5 часток житлового будинку, розташованого на
АДРЕСА_1 , у зв`язку з правом позивача
ОСОБА_1 на частку у спадщині.
22. Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 21 грудня 2011 року приватним нотаріусом Орзіх Ю. Г. щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , спадкоємцю ОСОБА_6 , зареєстроване в реєстрі за № 882, і скасовано державну реєстрацію за
ОСОБА_6 2/5 часток житлового будинку, розташованого на
АДРЕСА_1 , у зв`язку з правом позивача ОСОБА_1 на частку у спадщині.
23. Внесено зміни до вказаних свідоцтв про право на спадщину за законом в частині права на частку позивача ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом майна ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
24. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
25. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач, як спадкоємець першої черги, прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_5 , оскільки постійного проживав разом зі спадкодавицею на час відкриття спадщини. Однак приватний нотаріус при видачі свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 не врахував права позивача на спадкування, а також заяв інших спадкоємців про внесення змін до одержаних ними свідоцтв про право на спадщину за законом і включення до них ОСОБА_1 , що є підставою для визнання їх частково недійсними.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
26. Постановою Одеського апеляційного суду від 30 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , задоволено. Апеляційну скаргу приватного нотаріуса Лиманського районного нотаріального округу Одеської області (після зміни - приватний нотаріус Одеського районного нотаріального округу Одеської області) Орзіха Ю. Г. задоволено.
27. Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 23 березня 2021 року скасовано.
28. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в особі законного представника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю третіх осіб: приватного нотаріуса Орзіха Ю. Г., Фонтанської сільської ради Одеської області, про встановлення факту прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину за законом, внесення змін до свідоцтв про право на спадщину за законом відмовлено.
29. Постанова апеляційного суду мотивована помилковістю висновків суду першої інстанції про фактичне прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_5 , оскільки зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 на час відкриття спадщини було відмінним від зареєстрованого місця проживання спадкодавця. Заяву про прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу України, позивач не подавав, письмової згоди інших спадкоємців, які прийняли спадщину ( ОСОБА_6 та ОСОБА_2 ), на подання нотаріусу спадкоємцем ОСОБА_1 , який пропустив строк для прийняття спадщини, заяви про прийняття спадщини, немає, а тому відсутні правові підстави для спадкування ним майна померлої ОСОБА_5 .
30. Крім того, суд апеляційної інстанції вважав, що позовна вимога ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту прийняття ним спадщини після смерті ОСОБА_5 не є належним способом захисту права на спадкування, яке позивач вважає порушеним. Щодо майна ОСОБА_5 видані свідоцтва про право власності у порядку спадкування за законом, право власності за її спадкоємцями зареєстровано у встановленому законом порядку.
31. Суд апеляційної інстанції також вважав обґрунтованими доводи апеляційних скарг щодо розгляду судом справи за відсутності відповідача
ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_3 та нотаріуса Орзіха Ю. Г., не повідомлених належним чином про дату, час та місце розгляду справи, що в силу пункту 3 частини третьої статті 376 Цивільного процесуального кодексу України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового судового рішення по суті вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
32. 02 травня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 30 березня 2023 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
33. При відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції визначив, що підставами касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції є підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Зокрема, суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні порушив норми процесуального права - пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 222/1109/17, від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17, від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
34. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 504/3606/14-ц та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
35. У червні 2023 року матеріали справи № 504/3606/14-ц надійшли до Верховного Суду.
36. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
37. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2024 року справу передано на розгляд Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
38. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не урахував, що згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» відсутність реєстрації місця проживання за місцем проживання спадкодавця не є абсолютним підтвердженням того, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо такі обставини підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані ним та належним чином оцінені судом першої інстанції.
39. Заявник зауважує, що частина третя статті 1268 ЦК України вимагає встановлення фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, які можуть бути відмінними один від одного.
40. Також вважає, що суд апеляційної інстанції помилково визначив його правовий статус у спірних спадкових правовідносинах, як спадкоємця, що пропустив строк на прийняття спадщини. Зазначає, що він в силу частини третьої статті 1268 ЦК України є спадкоємцем, який вже прийняв спадщину, оскільки фактично постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а тому йому не потрібно було звертатися окремо до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини або звертатися з позовом про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини. Зауважує, що стосовно спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори.
41. Крім того, посилається на помилковість висновків судів, що для внесення змін до свідоцтв потрібні заяви спадкоємців про згоду на включення до кола спадкоємців ОСОБА_1 , який пропустив строк на прийняття спадщини, та згода органу опіки та піклування, оскільки частка у спадщині малолітньої спадкоємиці ОСОБА_2 зменшиться. Права малолітньої спадкоємиці ОСОБА_2 не порушуються з тих підстав, що всі спадкоємці у цій справі, зокрема ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , є спадкоємцями першої черги за законом та частки у спадщині кожного зі спадкоємців є рівними. Натомість видача нотаріусом свідоцтв про право на спадщину лише ОСОБА_2 та ОСОБА_6 відбулася з порушенням його прав, з огляду на те, що на момент видачі цих свідоцтв іншим спадкоємцям він вже прийняв спадщину у силу частини третьої статті 1268 ЦК України, оскільки постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та не заявляв нотаріусу про відмову від спадщини.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
42. ОСОБА_6 , 1935 року народження, та ОСОБА_5 , 1937 року народження, перебували в зареєстрованому шлюбі з 16 квітня 2003 року.
43. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є синами ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .
44. Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим
08 жовтня 2010 року виконавчим комітетом Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, ОСОБА_5 на праві приватної спільної часткової власності належало 4/5 часток житлового будинку (літ. «А», прибудова літ. «А1», загальною площею 82,1 кв. м; брукування ІУ, огорожа 7, хвіртка 8, хвіртка 9) на підставі рішення виконавчого комітету Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 23 вересня
2010 року № 140; державна реєстрація права власності ОСОБА_5 на нерухоме майно бюро технічної інвентаризація проведена 08 листопада 2010 року.
45. 18 жовтня 1999 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гребенюк І. М. посвідчено та зареєстровано в реєстрі за
№ 2874 заповіт ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 щодо належного їй житлового будинку з надвірними господарчими спорудами, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 (за даними Спадкового реєстру (заповіт/спадкові договори) станом на 09 червня 2011 року заповіт чинний).
46. ОСОБА_7 , 1966 року народження, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 37 років.
47. Спадкову справу № 22/2004 щодо майна померлого ОСОБА_7 заведено Шостою одеською державною нотаріальної конторою 19 січня 2004 року.
48. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є дочкою ОСОБА_7 та ОСОБА_10 .
49. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дочкою ОСОБА_7 та
ОСОБА_3 .
50. Після смерті ОСОБА_7 його мати ОСОБА_5 інший заповіт не складала.
51. ОСОБА_5 , 1937 року народження, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці
73 років.
52. Спадкову справу № 10/2011 щодо майна померлої ОСОБА_5 заведено
09 червня 2011 року приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Орзіха Ю. Г.
53. У спадковій справі № 10/2011, відкритій щодо майна померлої ОСОБА_5 , із заявами про прийняття спадщини звернулись:
- ІНФОРМАЦІЯ_7 - ОСОБА_6 , як чоловік померлої, який вказав, що проживав разом з дружиною ОСОБА_5 за адресою:
АДРЕСА_2 . Спадщину прийняв, мешкаючи разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, інших спадкоємців за законом немає;
- ІНФОРМАЦІЯ_8 - ОСОБА_3 , яка діяла від імені малолітньої дочки
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як дочки ОСОБА_7 (помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ), сина померлої ОСОБА_5 . Зазначено, що ОСОБА_2 спадкує за правом представлення на підставі статті 1266 ЦК України, спадщину прийняла відповідно до частини четвертої статті 1268 ЦК України, спадкоємцем за законом крім неї є чоловік спадкодавця - ОСОБА_6 , інших спадкоємців за законом немає.
54. У спадковій справі № 10/2011 щодо майна померлої ОСОБА_5 відсутні заяви про прийняття спадщини від сина померлої ОСОБА_1 та від онуки померлої ОСОБА_4 .
55. Згідно з довідкою від 09 червня 2011 року № 1214, виданою Фонтанською сільською радою та наданою ОСОБА_6 у спадкову справу № 10/2011, в будинку АДРЕСА_2 були зареєстровані та проживали ОСОБА_6 та ОСОБА_5 до її смерті, інших зареєстрованих осіб у будинку не було.
56. ОСОБА_6 , 1935 року народження, був зареєстрований з 2008 року за адресою: АДРЕСА_2 .
57. ОСОБА_1 , 1960 року народження, зареєстрований з 1986 року за адресою: АДРЕСА_3 .
58. ОСОБА_4 , 1986 року народження, зареєстрована з 29 квітня 2014 року за адресою: кв. АДРЕСА_4 . Дані про реєстрацію місця проживання до 2014 року в справі відсутні, однак реєстрація місця проживання згідно з наявними поясненнями є відмінною від місця проживання спадкодавця
ОСОБА_5 .
59. У спадковій справі № 10/2011 щодо майна померлої ОСОБА_5 . приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Орзіхом Ю .Г. на спадщину, яка складається з 4/5 часток житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який в цілому складається з одного черепашникового житлового будинку під літ. «А», житловою площею 37,9 кв. м, загальною площею 90,1 кв. м, «а» - прибудова загальною площею 22,0 кв. м, «А1» - прибудова, загальною площею 81,1 кв. м, та господарчих споруд: І, ІУ - брукування, 8 ,9, 10 - хвіртка, 7, 11 - огорожі, що розташований на земельній ділянці площею 927 кв. м, видано:
- свідоцтво про право на спадщину за законом від 21 грудня 2011 року за реєстровим № 882 на 1/2 частку у спадщині, а саме на 2/5 часток житлового будинку, згідно статті 1261 ЦК України спадкоємцю ОСОБА_6 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;
- свідоцтво про право на спадщину за законом від 21 грудня 2011 року за реєстровим № 883 на 1/2 частку у спадщині, а саме на 2/5 часток житлового будинку, згідно з статтею 1266 ЦК України спадкоємцю ОСОБА_2 , яка зареєстрована та проживає за адресою: кв. АДРЕСА_5 , батько якої ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
60. 21 грудня 2011 року у спадковій справі № 10/2011 щодо майна померлої ОСОБА_5 . приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Орзіхом Ю. Г. на виконання пункту 225 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України повідомлено Приморську районну адміністрацію Одеської міської ради як орган опіки та піклування про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
61. За інформацією приватного нотаріуса Орзіха Ю. Г., після отримання свідоцтв про право на спадщину та відповідної державної реєстрації прав, спадкоємець ОСОБА_6 та представник малолітнього спадкоємця ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , звернулись усно з проханням включити до складу спадкоємців сина спадкодавця ОСОБА_5 - ОСОБА_1 , який пропустив строк для прийняття спадщини, та перерозподілити спадщину між трьома спадкоємцями в рівних частках. 13 листопада 2012 року ОСОБА_6 звернувся до приватного нотаріуса Орзіх Ю. Г. з письмовою заявою про включення до складу спадкоємців
ОСОБА_1 . На ці звернення приватний нотаріус Орзіх Ю. Г. надав
22 листопада 2012 року письмове роз`яснення законодавства та рекомендував, зокрема, звернутися до органу опіки та піклування для отримання згоди/дозволу на включення до кола спадкоємців спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого малолітній ОСОБА_2 , оскільки в результаті перерозподілу спадщини частка малолітньої у спадщині зменшиться.
62. У спадковій справі № 10/2011 щодо майна померлої ОСОБА_5 відсутні:
- згода/дозвіл органу опіки та піклування на включення до кола спадкоємців ОСОБА_1 , як особи, який пропустив строк для прийняття спадщини, та на перерозподіл спадщини;
- нотаріально посвідчені заява спадкоємця ОСОБА_1 та заява ОСОБА_3 , як законного представника малолітньої спадкоємиці ОСОБА_2 , про згоду на включення до кола спадкоємців ОСОБА_1 , який пропустив строк для прийняття спадщини, та на внесення змін до свідоцтв про право на спадщину.
63. 31 травня 2013 року приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Корчевською Т. І. посвідчено та зареєстровано в реєстрі за № 463 заповіт ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 щодо всього майна, що на день смерті буде належати йому за законом.
64. ОСОБА_6 , 1935 року народження, помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці
77 років.
65. Спадкову справу № 1/2014 щодо майна померлого ОСОБА_6 заведено
13 січня 2014 року Комінтернівською районною державною нотаріальною конторою.
Позиція Верховного Суду
66. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов таких висновків.
67. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
68. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
69. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Підстави та мотиви передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
70. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду виявив правову проблему у спірних правовідносинах і вважав, що наявні підстави для передачі справи на розгляд Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у зв`язку з необхідністю відступлення від висновків щодо застосування статей 1300 1301 ЦК України, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2019 року у справі № 758/5329/15 (провадження № 61-18376св18), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 лютого
2023 року в справі № 295/12917/19-ц (провадження № 61-102св23).
71. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2019 року у справі № 758/5329/15 (провадження № 61-18376св18) вказано, що порядок внесення змін до свідоцтва про право на спадщину передбачено статтею 1300 ЦК України. Так, за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину. Отже, застосування цього правила є можливим у випадку, коли після видачі свідоцтв про право на спадщину з`являться інші спадкоємці. У разі настання підстав для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину законом не обумовлюється, що зміни до нього повинні вноситись внаслідок визнання попереднього свідоцтва недійсним. У такому випадку нотаріус повинен вилучити у спадкоємців раніше видані свідоцтва та замість них видати нові, з актуальною інформацією. За таких обставин, передбачений статтею 1300 ЦК України порядок внесення змін до свідоцтва про право на спадщину є самостійним способом захисту прав спадкоємців. Якщо документи підтверджують право власності спадкоємців на нерухоме майно, відомості про зміни повинні бути внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в установленому законом порядку.
72. У справі № 758/5329/15 Верховний Суд задовольнив вимоги про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом правонаступників спадкоємця, яка померла (після подання позову), вирішив внести зміни до свідоцтва про право на спадщину, зазначивши таку особу спадкоємцем у відповідному свідоцтві.
73. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2023 року в справі № 295/12917/19-ц (провадження № 61-102св23) вказано, що частина четверта статті 1268 ЦК України встановлює додаткові гарантії охорони спадкових прав малолітніх, неповнолітніх, недієздатних осіб, а також осіб з обмеженою дієздатністю. Зазначені особи вважаються такими, що прийняли спадщину, завжди, крім випадків їхньої відмови від спадщини, а щодо малолітніх та недієздатних осіб - відмови, здійсненої від їхнього імені батьками (усиновлювачами), опікуном з дозволу органу опіки та піклування (частини друга-четверта статті 1273 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
74. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців. Статтею 1300 ЦК України встановлено, що за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус або уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.
75. Згідно зі статтею 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
76. Порушення у зв`язку із виданням свідоцтва про право на спадщину прав інших заінтересованих осіб є самостійною підставою для визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним. Позивач на час відкриття спадщини був малолітньою особою, отже є таким, що прийняв спадщину після померлого батька відповідно до частини четвертої статті 1268 ЦК України.
77. Установивши, що донька не мала права на спадкування всього майна після смерті батька, а мала права на спадкування лише 1/2 частини спадкового майна, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для визнання частково недійсним оспорюваного свідоцтва про право на спадщину, оскільки таке свідоцтво порушує права неповнолітнього спадкоємця.
78. Тобто, у наведеній справі № 295/12917/19-ц Верховний Суд, погодився із задоволенням вимоги про визнання частково недійсним оспорюваного свідоцтва про право на спадщину, виданого особі, що мала права на спадкування, за наявності умов для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину.
79. На думку Верховного Суду у складі колегії суддівДругої судової палати Касаційного цивільного суду:
- слід розмежовувати внесення змін до свідоцтва про право на спадщину від визнання його недійсним;
- недійсність свідоцтва обумовлена певними «вадами», які існували в момент його видачі (зокрема, особа, якій видане свідоцтво, не мала права на спадкування, нікчемність заповіту). Тобто підстава недійсності свідоцтва як документа має існувати в момент його видачі;
- підстави внесення змін до свідоцтва не пов?язані з протиправною поведінкою (це можуть бути, зокрема, обставини які існували, але не були відомі усім учасникам спадкових відносин або ж виникли тільки після видачі свідоцтва про право на спадщину). Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину можливе як згідно з рішенням суду, так і за згодою усіх спадкоємців, які прийняли спадщину, натомість визнання свідоцтва недійсним допускається тільки за підставі рішення суду;
- у ЦК України не визначено підстав внесення змін до свідоцтва про право на спадщину. До них, зокрема, можливо віднести: прийняття спадщини спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК України); прийняття спадщини спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, однак якому судом визначено додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України); виявлення спадкоємця, який вважається таким, що прийняв спадщину (частини третя та четверта статті 1268 ЦК України), але не отримав свідоцтва про право на спадщину і виявив намір його отримати; виявлення спадкового майна, на яке не було раніше видане свідоцтво про право на спадщину, внаслідок чого частки спадкоємців у спадщині змінилися, зокрема змінився розмір обов`язкової частки у спадщині (стаття 1241 ЦК України); зменшення розміру частки спадкоємця у спадщині за рішенням суду (наприклад, частина перша статті 1241 ЦК);
- виявлення спадкоємця, який вважається таким, що прийняв спадщину, але не отримав свідоцтва про право на спадщину і виявив намір його отримати; виявлення спадкового майна, на яке не було раніше видане свідоцтво про право на спадщину, внаслідок чого частки спадкоємців у спадщині змінилися, є підставою для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, а не визнання його недійсним;
- внесення змін до свідоцтва про право на спадщину є належним способом захисту права у випадку, коли на момент розгляду справи судом відповідне спадкове майно належить спадкоємцям, яким видане оспорюване свідоцтво, а їх задоволення створює умови для отримання спадкоємцями у нотаріуса нових свідоцтв про право на спадщину. Така вимоги не може бути задоволена у випадку, коли спадкоємець або один з них помер. В такому разі у спорах між спадкоємцями (їх правонаступниками) належним є такий спосіб захисту як визнання права на частку в спадщині.
80. Необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у вказаних постановах, викликана тим, що підхід Верховного Суду щодо застосування способів захисту цивільних прав та інтересів при видачі свідоцтва про право на спадщину з неправильно визначеними частками спадкоємців у спадщині (внесення змін до свідоцтва про право на спадщину чи визнання його недійсним) є неоднорідним, що негативним чином впливає на правозастосування в Україні. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що за обставин справи, що переглядається в касаційному порядку, належним способом захисту права позивача є позов про визнанняправа на частку в спадщині. Водночас така вимога у цій справі не заявлена, а заявлені - не є належними.
Мотиви з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
81. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
82. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
83. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
84. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20) зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
85. За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 цієї Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
86. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18, пункт 57, ), від 11 вересня 2018 року у справі
№ 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18, пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 89)).
87. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
88. Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
89. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
90. Відповідно до частини першої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
91. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (частина третя статті 1223 ЦК України).
92. Відповідно до положень частин першої, другої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.
93. Свідоцтво про право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав.
94. У статті 1300 ЦК України встановлено, що за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус або уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.
95. Згідно зі статтею 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
96. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 (провадження
№ 61-9916сво21) зазначено, що заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину. Тобто, оспорювання свідоцтва про право на спадщину відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання свідоцтва). За своєю правовою природою вимога про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним є самостійним способом захисту прав та/інтересів, передбаченим статтею 1301 ЦК України, на який поширюється позовна давність.
97. У постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18), від 14 травня 2018 року у справі
№ 296/10637/15-ц (провадження № 61-2448св18) та від 23 вересня 2020 року у справі № 742/740/17 (провадження № 61-23св18) Верховний Суд виклав правові висновки, відповідно до яких свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, встановлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.
98. Звертаючись до суду з позовом у справі, яка переглядається в касаційному порядку, ОСОБА_1 посилався на неврахування його прав при видачі оскаржуваних свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті його матері ОСОБА_5 , з якою він постійно проживав на час відкриття спадщини, у зв'язку з чим заявляв вимогу як про визнання виданих свідоцтв недійсними, так і про внесення змін до них.
99. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зауважує, що передбачені положеннями статей 1300 та 1301 ЦК України правові конструкції «внесення змін до свідоцтва про право на спадщину» та «визнання свідоцтва про право на спадщину» є різними.
100. Недійсність свідоцтва обумовлена певними «вадами», які існували в момент його видачі (зокрема, особа, якій видане свідоцтво, не мала права на спадкування, нікчемність заповіту). Тобто підстава недійсності свідоцтва як документа має існувати в момент його видачі.
101. Підстави внесення змін до свідоцтва не пов`язані з протиправною поведінкою (це можуть бути, зокрема, обставини які існували, але не були відомі усім учасникам спадкових відносин або ж виникли тільки після видачі свідоцтва про право на спадщину). Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину можливе як згідно з рішенням суду, так і за згодою усіх спадкоємців, які прийняли спадщину, натомість визнання свідоцтва недійсним допускається тільки за підставі рішення суду.
102. У ЦК України не визначено підстав внесення змін до свідоцтва про право на спадщину. До них, зокрема, можливо віднести: прийняття спадщини спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК України); прийняття спадщини спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, однак якому судом визначено додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України); виявлення спадкоємця, який вважається таким, що прийняв спадщину (частини третя та четверта статті 1268 ЦК України), але не отримав свідоцтва про право на спадщину і виявив намір його отримати; виявлення спадкового майна, на яке не було раніше видане свідоцтво про право на спадщину, внаслідок чого частки спадкоємців у спадщині змінилися, зокрема змінився розмір обов`язкової частки у спадщині (стаття 1241 ЦК України); зменшення розміру частки спадкоємця у спадщині за рішенням суду (наприклад, частина перша статті 1241 ЦК України).
103. Виявлення спадкоємця, який вважається таким, що прийняв спадщину, але не отримав свідоцтва про право на спадщину і виявив намір його отримати; виявлення спадкового майна, на яке не було раніше видане свідоцтво про право на спадщину, внаслідок чого частки спадкоємців у спадщині змінилися, є підставою для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, а не визнання його недійсним.
104. Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 758/5329/15 (провадження № 61-18376св18), з яким погоджується Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду та не вбачає правових підстав для відступу від нього.
105. При вирішенні спору про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину суд визначає частки кожного із спадкоємців. На підставі рішення суду нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину (частина третя статті 1300 ЦК України).
106. Смерть одного із спадкоємців, якому видано свідоцтво про право на спадщину, не перешкоджає захисту прав іншого спадкоємця шляхом внесення змін до свідоцтва про право на спадщину.
Висновки про застосування норм права
107. З урахуванням наведеного, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зауважує, що ЦК України передбачає два способи захисту прав спадкоємця, якому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину: «внесення змін до свідоцтва про право на спадщину» (стаття 1300 ЦК України) та «визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину» (стаття 1301 ЦК України). Вибір способу захисту здійснює позивач.
108. Свідоцтво про право на спадщину підлягає визнанню недійсним у випадку доведення існування «вад» на момент його видачі, які свідчать про те, що особа, якій видано свідоцтво, не мала права на спадкування (особа не є спадкоємцем, спадкоємці попередньої черги прийняли спадщину, заповіт є нікчемним тощо).
109. Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину застосовується за умови наявності у спадкоємця, якому воно видане, права на спадкування, однак в іншому розмірі, з огляду на невраховані права на спадщину інших спадкоємців. Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину можливе як на підставі рішення суду, так і за згодою усіх спадкоємців, які прийняли спадщину.
110. Виявлення спадкоємця, який вважається таким, що прийняв спадщину, але не отримав свідоцтва про право на спадщину і виявив намір його отримати, виявлення спадкового майна, на яке не було раніше видане свідоцтво про право на спадщину, внаслідок чого частки спадкоємців у спадщині змінилися, є підставою для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, а не визнання його недійсним.
111. Смерть одного із спадкоємців, якому видано свідоцтво про право на спадщину, не перешкоджає захисту прав іншого спадкоємця шляхом внесення змін до свідоцтва про право на спадщину.
Щодо відступлення від висновків Верховного Суду
112. Консультативна рада Європейських суддів у Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень (пункт 49) зазначила, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні.
113. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.
114. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування відповідних правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі.
115. Відмінність фактичних обставин справи, яка розглядається, у порівнянні з фактичними обставинами справи, у якій висловлена правова позиція Верховного Суду, за відсутності різних підходів судів до вирішення подібної правової проблеми з такими ж фактичними обставинами не є підставою для відступу чи уточнення висновків Верховного Суду.
116. Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду колегією суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ставилось питання про необхідність відступу від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 758/5329/15 (провадження № 61-18376св18), від 20 лютого 2023 року в справі
№ 295/12917/19-ц (провадження № 61-102св23).
117. У постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 758/5329/15 (провадження № 61-18376св18) колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду виклала аналогічний правовий висновок щодо застосування положень статей 1300 та 1301 ЦК України, як наведено вище.
118. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає таким, що відповідає нормам закону викладений у зазначеній постанові висновок, що передбачений статтею 1300 ЦК України порядок внесення змін до свідоцтва про право на спадщину є самостійним способом захисту прав спадкоємців. У разі настання підстав для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину законом не обумовлюється, що зміни до нього повинні вноситись внаслідок визнання попереднього свідоцтва недійсним.
119. У постанові від 20 лютого 2023 року в справі № 295/12917/19-ц (провадження № 61-102св23) колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, з врахуванням визначених заявником підстав касаційного оскарження (не врахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 2-390/2006, від 20 травня 2021 року у справі № 339/369/18), не знайшла правових підстав для задоволення касаційної скарги. Звернуто увагу, що захист спадкових прав у судовому порядку відбувається тоді, коли оформити спадкові права в позасудовому порядку немає можливості, а саме: за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
120. З огляду на викладене, необхідності у відступленні від висновків Верховного Суду, викладених у наведених вище постановах, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду не вбачає.
Щодо вирішення спору по суті заявлених позовних вимог
121. Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
122. У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (зазначений правовий висновок викладено та застосовано у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі
№ 9901/172/20 (провадження № 11-416заі20, пункти 1, 80-81, 83), від 01 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (провадження № 11-39заі21, пункти 1, 43-47),
від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (провадження № 14-137цс20, пункти 6, 20-26, 101, 102), від 01 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (провадження № 12-49гс21, пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі
№ 462/5368/16-ц (провадження № 14-143цс20, пункти 4, 36), від 04 липня
2023 року у справі № 233/4365/18 (провадження № 14-96цс21, пункт 31)).
123. Звертаючись до суду з позовом, у справі, що переглядається, ОСОБА_1 просив суд: встановити факт прийняття ним спадщини після смерті його матері ОСОБА_5 ; визнати недійсними видані свідоцтва про право на спадщину за законом після її смерті; скасувати державну реєстрацію права власності спадкоємців на спадкове майно; внести зміни до свідоцтв про право на спадщину за законом на майно ОСОБА_5 .
124. Суд першої інстанції задовольнив частково позов ОСОБА_1 (у частині визнання оскаржуваних свідоцтв про право на спадщину частково недійсними), посилаючись на підтверджений у судовому засіданні факт проживання позивача, як спадкоємця першої черги, разом зі спадкодавцем постійно на час відкриття спадщини за місцем її відкриття.
125. Суд апеляційної інстанції вважав, що позивач не є спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_5 на час відкриття спадщини, оскільки мав відмінне від ОСОБА_5 зареєстроване місце проживання. Факт реєстрації позивача з 1986 року за іншою адресою місця проживання виключає доведення показаннями свідків чи іншими доказами факт його постійного проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_5 . Правову оцінку наданим позивачем доказам постійного проживання разом із спадкодавцем на момент відкриття спадщини, а також запереченням ОСОБА_3 в апеляційній скарзі щодо наданих позивачем доказів та посиланням на неврахування судом першої інстанції поданих нею клопотань про витребування доказів, виклик свідків, які б спростовували такі обставини, суд апеляційної інстанції не надавав.
126. Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
127. Відповідно до частин першої-третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
128. У частині третій статті 1268 ЦК України вимагається проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрація місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
129. Зазначений правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладений у постановах Верховного Суду від 21 жовтня
2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18),
від 18 листопада 2020 року у справі № 523/19010/15-ц (провадження
№ 61-5777св20), від 02 квітня 2021 року у справі № 191/1808/19 (провадження
№ 61-6290св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19 (провадження
№ 61-15380св20), від 07 червня 2022 року у справі № 175/4514/20 (провадження № 61-2387св22), від 26 липня 2023 року у справі № 641/3893/20 (провадження
№ 61-12472св22), від 26 червня 2024 року у справі № 752/12045/17 (провадження № 61-18363св23), від 09 жовтня 2024 року у справі № 644/4646/23 (провадження № 61-10383св24).
130. У постанові від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19-ц (провадження № 61-3620св21) Верховний Суд виснував, що сама лише реєстрація місця проживання особи разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України не свідчить про своєчасність прийняття спадщини.
131. Практика правозастосування частини третьої статті 1268 ЦК України є сталою.
132. Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Цей факт при вирішенні спору між спадкоємцями підлягає встановленню у мотивувальній частині судового рішення. Не пред`явлення окремої позовної вимоги про встановлення факту прийняття спадщини спадкодавцем не є підставою для відмови в позові про визнання права власності (чи визнання права на частку в праві спільної часткової власності) за спадкоємцем (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2024 року в справі № 642/4502/17 (провадження № 61-14982св23)).
133. Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
134. Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.
135. Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
136. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
137. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи. Фізична особа незалежно від наявності зареєстрованого місця проживання (місця реєстрації) має можливість на здійснення своїх прав та інтересів (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 листопада 2021 року в справі № 761/40889/20 (провадження № 61-14588св21)).
138. Відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не є підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, передбачені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем та оцінені судом.
139. Подібні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17 (провадження № 61-44149св18), від 07 червня 2022 року у справі № 175/4514/20 (провадження №61-2387св22).
140. Суд апеляційної інстанції на зазначене уваги не звернув, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку, що відмінне місце реєстрації спадкоємця від місця проживання спадкодавця виключає можливість застосування частини третьої статті 1268 ЦК України.
141. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
142. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
143. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
144. Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
145. Враховуючи наявні у матеріалах докази спільного проживання ОСОБА_1 зі своєю матір`ю на день її смерті у їх сукупності, а також позицію інших спадкоємців ОСОБА_5 , які в установлений законом строк звернулися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, зокрема щодо визнання права ОСОБА_1 на спадкування за законом після смерті своєї матері ОСОБА_5 (письмова заява ОСОБА_6 до нотаріуса, нотаріально посвідчена заява
ОСОБА_3 , як законного представника ОСОБА_2 , про включення до складу спадкоємців після смерті ОСОБА_5 її сина - ОСОБА_1 , пояснення приватного нотаріуса Орзіха Ю. Г. щодо наявності згоди усіх спадкоємців на включення до складу спадкоємців позивача), Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що наявні правові підстави вважати позивача таким, що прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
146. Звертаючись до суду з позовом у справі, що переглядається в касаційному порядку, ОСОБА_1 просив суд встановити юридичний факт прийняття ним спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_5 , яка померла
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
147. Верховний Суд уже зауважував, що для захисту свого права на спадщину законодавцем не передбачено обов`язкового пред`явлення окремої позовної вимоги про встановлення факту прийняття спадщини спадкодавцем (постанова Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 522/21808/18 (провадження № 61-17920св23)).
148. Вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують належний захист прав у спірних правовідносинах, а є лише підставою для вирішення спору між спадкоємцями щодо їх часток у спадковому майні. Зазначений висновок узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі
№ 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20).
149. З урахуванням наведеного, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду не вбачає правових підстав для встановлення у резолютивній частині судового рішення факту прийняття позивачем спадщини після смерті своєї матері.
150. В контексті зміни позиції ОСОБА_3 при розгляді справи в судах попередніх інстанцій та заперечення права позивача на спадкування майна після смерті ОСОБА_5 , Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зауважує наступне.
151. Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК Украйни).
152. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 міститься висновок про те, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
153. Відповідачка ОСОБА_3 на підтвердження своїх заперечень щодо фактичного прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті ОСОБА_5 не надала належних, достатніх та допустимих доказів, які б у їх сукупності спростовували надані позивачем докази щодо спільного проживання з матір`ю на момент її смерті. Клопотання представника ОСОБА_3 - ОСОБА_11 про витребування доказів та виклик свідків були розглянуті судом першої інстанції з урахуванням вимог цивільного процесуального законодавства (ухвали Комінтернівського районного суду Одеської області від 17 березня 2015 року, від 01 вересня 2016 року).
154. З урахуванням наведеного, а також пояснень приватного нотаріуса
Орзіха Ю. Г. про визнання відповідачкою факту прийняття позивачем спадщини після смерті ОСОБА_5 , що додатково підтверджується наявною у матеріалах справи нотаріально завіреною заявою ОСОБА_3 про включення ОСОБА_1 до спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_5 від 18 липня 2012 року, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає необґрунтованими заперечення ОСОБА_3 проти позовних вимог ОСОБА_1 з підстав відсутності доказів фактичного прийняття ним спадщини після смерті своєї матері, та такими, що суперечать принципу добросовісності та чесній діловій практиці.
155. В частині визначення належних спадкоємцям ОСОБА_5 часток у праві на спадщину, колегія суддів зауважує наступне.
156. При видачі свідоцтв про право на спадщину приватним нотаріусом Орзіхом Ю. Г. було встановлено, що до складу спадщини, яка відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , увійшло 4/5 частини житлового будинку, що розташований за адерсою: АДРЕСА_1 , які належали померлій на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області 08 жовтня 2010 року, зареєстрованого в КП «Комінтернівське РБТІ» 08 листопада 2010 року, номер запису 365 в книзі 3, реєстраційний номер 32005184. Зазначене підтверджується матеріалами справи, що переглядається в касаційному порядку, та сторонами не спростовувалось.
157. Звертаючись до суду з позовом про перерозподіл спадщини, ОСОБА_12 посилався на те, що належне померлій ОСОБА_5 нерухоме майно було набуте у період шлюбу, а тому є спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
158. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
159. Положеннями статті 1226 ЦК України передбачено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
160. Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.
161. У статті 60 Сімейного кодексу України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.
162. У сімейному законодавстві України встановлено спростовну презумпцію спільності майна подружжя, яка полягає у тому, що майно, набуте за час шлюбу, вважається об`єктом права спільної сумісної власності (виключення зазначені у статті 57 СК України), допоки одним із подружжя, який це заперечує, не доведено інше.
163. Державна реєстрація спірного нерухомого майна на ім`я одного з подружжя не означає, що воно належить лише цій особі.
164. Відповідно до частини першої статті 71 Закону України «Про нотаріат» у разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна.
165. Ураховуючи неспростування сторонами факту належності спірного нерухомого майна подружжю ОСОБА_13 на праві спільної сумісної власності, частка у праві спільної власності ОСОБА_5 , яка увійшла до складу спадщини, відкритої після її смерті, становила 2/5 частини.
166. З урахуванням того, що після смерті ОСОБА_5 право на спадкування за законом мали троє спадкоємців першої черги: ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 (за правом представлення), частки кожного з них у праві на спадщину, з огляду на положення частини першої статті 1267 ЦК України, є рівними - по 2/15 частки.
167. Отже є підстави для часткового задоволення позову та внесення змін до свідоцтв про право на спадщину. Натомість у задоволенні позовних вимог про встановлення факту та визнання недійсними свідоцтв належить відмовити. Оскільки вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний належний захист прав у спірних правовідносинах, а є лише підставою для вирішення спору між спадкоємцями щодо їх часток у спадковому майні. Підстави для недійсності свідоцтв про право на спадщину не встановлено на момент його видачі.
168. Порушення прав малолітньої ОСОБА_2 у спірних правовідносинах не знайшло свого підтвердження, з огляду на законодавчо встановлений розмір часток спадкоємців у праві на спадщину (частина перша статті 1267 ЦК України).
169. Необґрунтованими є також посилання відповідачки на пропуск позовної давності при зверненні до суду із позовом у справі, що переглядається.
170. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
171. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
172. Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
173. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 (провадження
№ 61-9916сво21) зазначено, що факт видачі спадкоємцю свідоцтва про право власності в порядку спадкування на спадкове майно, право на яке має інший спадкоємець, або видача свідоцтва особі, яка не має прав на спадщину, доводить порушення прав та інтересів особи і саме тому перебіг позовної давності необхідно пов`язувати із фактом видачі свідоцтва про право на спадщину другому із спадкоємців (чи особі, яка не є спадкоємцем), а в разі якщо особа, права та інтереси якої порушені видачою такого свідоцтва, доведе, що про існування такого свідоцтва, яким порушуються його права, йому стало відомо пізніше, то перебіг позовної давності варто пов`язувати саме з таким моментом.
174. Враховуючи, що свідоцтва про право на спадщину, які видані спадкоємцям ОСОБА_5 без урахування частки позивача, були видані 21 грудня 2011 року, письмове роз`яснення приватного нотаріуса Орзіха Ю. Г. про неможливість внесення змін до виданих свідоцтв про право на спадщину без наявності дозволу органу опіки та піклування датоване 22 листопада 2012 року, а також те, що з позовом про внесення змін до свідоцтв про право на спадкування ОСОБА_12 звернувся 22 жовтня 2014 року, відсутні підстави для висновку про пропуск позивачем позовної давності при зверненні до суду з позовом у справі, що переглядається у касаційному порядку.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
175. Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
176. За викладених обставин, враховуючи строки розгляду справи, яка перебуває в провадженні суду з 2014 року, встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне скасувати оскаржене судове рішення суду апеляційної інстанції у частині вирішення по суті позовних вимог з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а саме в частині внесення змін до свідоцтв про право на спадщину.
Розподіл судових витрат
177. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
178. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).
179. Згідно з положеннями частини другої статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача, у разі відмови - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
180. З урахуванням того, що за результатами касаційного перегляду справи, касаційна скарга ОСОБА_1 була задоволена частково, понесені заявником витрати зі сплати судового збору при поданні касаційної скарги (1 948,80 грн) підлягають стягненню з відповідачів.
181. З огляду на те, що лише одна із заявлених ОСОБА_1 вимог підлягає задоволенню за наслідками розгляду справи (внесення змін до свідоцтв про право на спадщину), з урахуванням пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України, компенсації позивачу підлягає сума судового збору у розмірі
487,20 грн, тобто по 243,60 грн з кожного з відповідачів.
Керуючись статтями 402 409 412 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Постанову Одеського апеляційного суду від 30 березня 2023 року у частині вирішення по суті позовних вимог скасувати, ухвалити у цій частині нове судове рішення.
3. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Орзіх Юрій Геннадійович, Фонтанська сільська рада Одеської області,про встановлення факту прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину за законом, внесення змін до свідоцтв про право на спадщину за законом задовольнити частково.
4. Внести зміни до свідоцтва про право на спадщину, виданого ОСОБА_6 21 грудня 2011 року приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області за реєстровим № 883, зазначивши, що частка ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_9 , у спадщині після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , складає 2/15.
5. Внести зміни до свідоцтва про право на спадщину, виданого ОСОБА_2 21 грудня 2011 року приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області за реєстровим № 882, зазначивши, що частка ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_3 , у спадщині після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , складає 2/15.
6. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.
7. Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в порядку розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, судовий збір у розмірі по 243 (двісті сорок три) грн 60 коп. з кожної.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Є. В. Синельников
Судді: А. І. Грушицький
Б. І. Гулько
В. І. Крат
Д. Д. Луспеник
І. М. Фаловська
М. Є. Червинська
Просмотров
Коментарии
Просмотров
Коментарии
Получите быстрый ответ на юридический вопрос в нашем мессенджере , который поможет Вам сориентироваться в дальнейших действиях
Вы видите своего юриста и консультируетесь с ним через экран, чтобы получить услугу, Вам не нужно идти к юристу в офис
На выполнение юридической услуги и получите самое выгодное предложение
Поиск исполнителя для решения Вашей проблемы по фильтрам, показателям и рейтингу
Просмотров:
446
Коментарии:
0
Просмотров:
742
Коментарии:
0
Просмотров:
720
Коментарии:
0
Просмотров:
786
Коментарии:
0
Просмотров:
781
Коментарии:
0
Просмотров:
914
Коментарии:
0
Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.
Полный текстПриймаємо до оплати
Copyright © 2014-2025 «Протокол». Все права защищены.
page
youtube