Стаття 122. Строк звернення до адміністративного суду

Аналізуйте судовий акт: Платник єдиного внеску має право на звернення до суду з позовом про оскарження вимоги у межах тримісячного строку, встановленого ст. 122 КАС України (ВС/КАС у справі № 580/3469/19 від 25.02.2021)

До уваги пропонується позиція ВС щодо спірного питання визначення строку звернення до суду з позовом про визнання протиправною і скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у разі проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення.

Спірним питання було, зокрема, тому, що ВС вже висловлював правову позицію, яка полягала у тому, що спеціальним законодавчим актом, що визначає строки звернення до суду з позовом про скасування вимоги про сплату єдиного внеску є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Так, згідно з абз. 9 ч. 4 ст. 25 цього Закону цей строк становить десять днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У цій справі скаржник не погодився з такою позицією суду та оскаржив рішення судів нижчих інстанцій про повернення позовної заяви у зв’язку із пропущенням 10-денного строку на звернення до суду.

Так, касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду з позовом. Посилаючись на постанову ВС від 5 травня 2020 року у справі № 520/9891/19, позивач зазначив, що строк, протягом якого, особа може звернутися до суду після застосування процедури досудового оскарження вимоги контролюючого органу про сплату єдиного внеску визначений ч. 4 ст. 122 КАС України та складає три місяці з дня отримання платником єдиного внеску рішення органу доходів і зборів вищого рівня, прийнятого за наслідками розгляду його скарги.

Позиція ВС: У цій постанові ВС сформував нову правову позицію, відповідно до якої закон про загальнообов`язкове державне соціальне страхування може, зокрема, встановлювати особливості адміністративної процедури досудового врегулювання спорів, але не може регламентувати порядок судового оскарження з порушенням гарантій платника єдиного внеску. Закон не визначив детального та послідовного алгоритму дій платника податків у разі незадоволення результатами досудового оскарження та, як наслідок, не визначив строків звернення до суду в такому випадку.

ВС зазначено, що норми Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є матеріально-правовими, встановлюють права й обов’язки платників щодо сплати єдиного внеску, недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Строк, протягом якого особа може звернутися до суду після застосування процедури досудового оскарження вимоги контролюючого органу про сплату єдиного внеску, визначений ч. 4 ст. 122 КАС України.

Указана норма є процесуальною, регулює процесуальний порядок захисту судом порушеного або оскаржуваного суб’єктивного права.

Така позиція ВС є цілком логічною, адже недопустимо підміняти процесуальні норми права матеріальними, тим більше, що Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» прямо не встановлює строк на звернення до адміністративного суду, а лише зазначає, що у разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів або оскаржити вимогу до податкового органу вищого рівня чи в судовому порядку. В свою чергу, логічно припустити, що судовий порядок оскарження, що зазначений у абз. 9 ч. 4 ст. 25 цього закону встановлюється саме процесуальним законом, а не законом про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Отже, платник єдиного внеску для захисту своїх законних прав, свобод і законних інтересів має право на звернення до суду з позовом про оскарження вимоги у межах гарантованого процесуальним законом строку, встановленого ст. 122 КАС України.

Аналізуйте судовий акт: Який строк звернення до суду за перерахунком пенсії? (ВС/КАС у справі № 520/11178/2020 від 26.01.2021 р.).

Важко переоцінити актуальність теми пенсійного забезпечення в нашій державі.

Зокрема, держава гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів – принаймні так каже нам ЗУ «Про пенсійне забезпечення».

Гарантія зафіксована, а як щодо її реалізації?

До суду звернувся пенсіонер, звільнений з військової служби, із вимогами направленими на перерахунок пенсії.

Однак, суди першої та апеляційної інстанцій повернули позовну заяву без розгляду. В обґрунтування зазначено, що позивач пропустив шестимісячний строк, для звернення до суду з адміністративним позовом, передбачений КАСУ, оскільки був обізнаний про перерахунок пенсії з 2018 р. та мав змогу дізнатись про те, що відповідач неправильно визначив розмір посадового окладу, невірно розрахував за формулою.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення, ВС дійшов до висновку про необхідність їх скасування.

У своїй постанові ВС розмежував поняття соціального захисту гарантованого ст. 46 КУ та судового захисту, передбаченого ст. 55, 124 КУ.

Так, право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб`єктом владних повноважень, в даному випадку - органом пенсійного фонду за зверненням такої особи.

У випадку, якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист.

З урахуванням зазначеного, ВС також надав аналіз ст. 46 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", ст. 51 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» , та дійшов до висновку, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв`язку з не проведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб`єкта владних повноважень, немає. Так само, без обмеження строком провадиться і перерахунок пенсії (з дати виникнення права на нього).

У цій справі, позивач оскаржує дії, щодо невидачі виправленої довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

Отже, її видача прямо впливає на соціальне забезпечення позивача щодо можливості отримання пенсії у більшому розмірі.

Тому, застосовування шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України, матиме наслідком неможливість реалізувати право на перерахунок пенсій у зв`язку зі зміною видів грошового забезпечення.

ВС також зауважив, що посилання судів на те, що строк звернення до суду слід обчислювати з дати отримання пенсії після перерахунку (з 2018 року), є помилковим, оскільки виходячи з принципу «належного врядування» пенсіонер, який отримує пенсію, виходить з презумпції, що її розмір визначено відповідно до закону. Пенсіонер не має розумних причин сумніватися у добросовісності дій працівників Пенсійного фонду.

Таким чином, при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.

Отже, законодавець не обмежив строк звернення до суду із вимогами про перерахунок пенсії і суди не мають права відмовляти у розгляді позову з підстав його пропуску.

Аналізуйте судовий акт: Право на отримання грошової компенсації за не отримане речове майно та невикористану додаткову оплачувану відпустку, як учаснику бойових дій за минулий період, НЕ обмежується жодним строком (справа № 620/1857/20)

Колишній АТОвець звернувся з адміністративним позовом про стягнення з в/ч грошової компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку, як учаснику бойових дій, за 2018 та 2019 роки, та грошову компенсацію за не отримане речове майно, яку йому не було виплачено після звільнення та виключення зі списків особового складу.

Відповідач – військова частина заперечила проти позову та просила суд відмовити в позовних вимогах повністю, оскільки, на їх думку, позивачем було порушено строк звернення до адміністративного суду (шість місяців).

В своїй адвокатській діяльності я неодноразово стикалась з такою ситуацією, коли військовослужбовці, звільнені з військової служби та виключені зі списків особового складу, досконало не розуміючи тонкощів застосування строків позовної давності та звернення до суду, передчасно робили висновки про неможливість стягнення своїх «чесно зароблених» під час перебування в лавах військових частин, оскільки після звільнення в запас пройшов час, а строки звернення до суду обмежені.

Так, дійсно, строки звернення до суду є обмеженими, при чому загальний строк позовної давності по цивільним справам складає три роки, а от звернутися з адміністративним позовом до адміністративного суду потрібно в межах шестимісячного строку (ст. 122 КАС України).

Такої позиції притримуються і відповідачі – військові частини, яким вкрай не хочеться добровільно перераховувати гроші звільненим військовослужбовцям. Однак, не все втрачено.

Так, захищаючи інтереси колишнього АТОвця, який проходив службу у військовій частині А1815 і отримав статус та посвідчення учасника бойових дій, звільненого з військової служби в запас в листопаді 2019 року, у відповідь на адвокатські запити мною було отримано від військової частини безліч пустих відписок про безпідставність вимог мого клієнта про виплату на користь останнього грошової компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку, як учаснику бойових дій, за 2018 та 2019 роки та грошової компенсації за не отримане речове майн. Після порушення судового провадження в адміністративній справі, юрист військової частини посилався на пропуск строків звернення до суду та просив суд на цій підставі відмовити в позовних вимогах повністю.

У відповіді на відзив військової частини нами було подано до суду обґрунтоване заперечення (текст якого продубльований в рішенні), в якому детально, з посиланням на нормативні акти, висвітлено поняття «заробітня плата» та «компенсаційні виплати», застосування строків при стягненні таких сум, наступним чином:

«Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).

Так, спеціальним законодавством прямо не врегульовано питання строків звернення до суду у зв`язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак за змістом пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Окрім того, п.п. 14.1.48 ст. 14 Податкового кодексу, - заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Разом з тим, в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 ЗУ "Про оплату праці" необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Окрім того, згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці "Про захист заробітної плати" № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Так, аналізуючи положення трудового законодавства в контексті конституційного звернення, Конституційний Суд України виходить з того, що поняття "заробітна плата" і "оплата праці", які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків.

Отже, право на отримання таких (компенсаційних) виплат не обмежується жодним строком».

Чернігівський окружний адміністративний суд погодився з нашою позицією, у задоволенні клопотання відповідача про застосування строків позовної давності відмовив. Рішення прийняте на користь позивача.

Приємно читати в рішенні суду власні рядки…….)

І пам’ятайте, немає безнадійних ситуацій, є невикористані можливості.

Адвокат, Зибінська Галина Вікторівна

050 809-50-58, 068 654-55-23, e-mail: galinazibinska@gmail.com