Стаття 252. Додаткове судове рішення

Кодекс адміністративного судочинства України (ЗМІСТ) Інши кодекси

9619

Переглядів

Переглядів

Додати в обране

1. Суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

2. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

3. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

4. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

5. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Попередня

252/400

Наступна

Додати в обране

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Аналізуйте судовий акт: Додаткове рішення може бути ухвалене на підставі лише тих доказів, які досліджувалися під час судового розгляду справи і лише за тими обставинами, які були предметом встановлення та оцінки судом (ВС КАС справа № 560/83/20 від 22.07.2021 р.)
Часто додаткові рішення є корисним інструментом для вирішення питання розподілу судових витрат. Водночас, лише цим їх значення не обмежується, адже додатковим рішенням може бути вирішена вимога, не розглянута в основному рішенні (але докази щодо якої досліджувалися) - чи клопотання. Рамки вимог та клопотань, які можуть бути «дорозглянуті» судом у додатковому рішенні окреслив ВС КАС у цій справі.

Особа позивалась проти Пенсійного фонду України (надалі також - «ПФУ»), вимагаючи зобов'язати ПФУ перерахувати отримувану пенсію шляхом здійснення її індексації та виплатити компенсації втрати частини доходів.

Позов було задоволено (у 2020 році), водночас, рішення не виконувалося належним чином. У кінці 2020 року позивач звернувся до суду першої інстанції (що розглядав перше рішення) з заявою про визнання протиправними дій та бездіяльності ПФУ щодо невиконання рішення суду. Просив встановлення строку у 10 діб для усунення недоліків і відновлення прав позивача. Ухвалою суду (залишеною без змін апеляційним судом у 2021 році) - заяву позивача задоволено.

Проте, згодом, позивач звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення у цій справі. Він вважав, що апеляційним судом (який залишив позитивну для позивача-заявника ухвалу суду першої інстанції без змін у 2021 році) при винесенні постанови не було розглянуто 5 вимог, зазначених у апеляційній скарзі. На думку позивача - такі мали б бути розглянуті, оскільки кожна з них містить докази невиконання рішення, крім того - судом не було долучено як доказ та не розглянуто клопотання про долучення вимоги державного виконавця. Читати повністю

Популярні новини