Додаткове рішення може бути ухвалене на підставі лише тих доказів, які досліджувалися під час судового розгляду справи і лише за тими обставинами, які були предметом встановлення та оцінки судом (ВС КАС справа № 560/83/20 від 22.07.2021 р.)

Фабула судового акту: Часто додаткові рішення є корисним інструментом для вирішення питання розподілу судових витрат. Водночас, лише цим їх значення не обмежується, адже додатковим рішенням може бути вирішена вимога, не розглянута в основному рішенні (але докази щодо якої досліджувалися) - чи клопотання. Рамки вимог та клопотань, які можуть бути «дорозглянуті» судом у додатковому рішенні окреслив ВС КАС у цій справі.

Особа позивалась проти Пенсійного фонду України (надалі також - «ПФУ»), вимагаючи зобов'язати ПФУ перерахувати отримувану пенсію шляхом здійснення її індексації та виплатити компенсації втрати частини доходів.

Позов було задоволено (у 2020 році), водночас, рішення не виконувалося належним чином. У кінці 2020 року позивач звернувся до суду першої інстанції (що розглядав перше рішення) з заявою про визнання протиправними дій та бездіяльності ПФУ щодо невиконання рішення суду. Просив встановлення строку у 10 діб для усунення недоліків і відновлення прав позивача. Ухвалою суду (залишеною без змін апеляційним судом у 2021 році) - заяву позивача задоволено.

Проте, згодом, позивач звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення у цій справі. Він вважав, що апеляційним судом (який залишив позитивну для позивача-заявника ухвалу суду першої інстанції без змін у 2021 році) при винесенні постанови не було розглянуто 5 вимог, зазначених у апеляційній скарзі. На думку позивача - такі мали б бути розглянуті, оскільки кожна з них містить докази невиконання рішення, крім того - судом не було долучено як доказ та не розглянуто клопотання про долучення вимоги державного виконавця.

Апеляційний суд відмовив заявнику в ухваленні додаткового рішення - бо вказані доводи позивача зводились виключно до незгоди із постановою апеляційного суду, а вимоги - до скасування вказаної постанови та прийняття нового рішення судом апеляційної інстанції. Заява про ухвалення додаткового рішення була визнана необґрунтованою та безпідставною (згідно ч.1 ст.252 КАС України).

Позивач звернувся до ВС КАС із приводу оскарження відмови у винесенні йому додаткового рішення. Проте, і тут, ВС КАС його касаційну скаргу залишив без задоволення, а рішення судів без змін. ВС КАС зазначив:

Керуючись ч. 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

І цей перелік є вичерпним. Відтак, додатковим судовим рішенням вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, за умови, якщо з приводу цих позовних вимог досліджувались докази.

Разом з тим, як зауважив ВС КАС - додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов'язки осіб, які не брали участі у справі. Додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного. Воно може бути ухвалене на підставі лише тих доказів, які досліджувалися під час судового розгляду справи і лише за тими обставинами, які були предметом встановлення та оцінки судом. Таким чином, додаткова постанова не може виходити за межі спірних правовідносин, встановлювати нові юридичні факти та вирішувати питання, які не входили до предмету спору.

Отже у цій справі: Доводи скаржника не свідчать про існування жодної з обставин, що зумовлює можливість ухвалення судом додаткового судового рішення (ч.1 статті 252 КАС України), адже вони зводяться до вимог врахувати його суб'єктивні судження при вирішенні даної справи, а тому такі є лише аргументами його правової позиції.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення - його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58)).

Аналізуйте судовий акт: В адміністративному судочинстві за вимогу про відшкодування шкоди судовий збір не справляється. Суд.збір сплачується лише за вимогу, яка її зумовлює - про вирішення публічно-правового спору (ВС КАС справа № 440/5178/20 від 13.08.2021 р.);

ВС/КАС: Вручення рекомендованого поштового відправлення передбачає встановлення особи одержувача та зазначення його прізвища (ВС/КАС у справі№ 580/6090/20 від 23.09.2021);

Для повернення апеляційної скарги, у випадку не усунення її недоліків - суду слід обов`язково встановити факт отримання скаржником ухвали про залишення без руху в паперовій формі. (ВС КАС справа № 522/3546/20 від 01.07.2021 р.);

Відмова позивача усунути недоліки позову, навіть за наявності незгоди із такими вимогами суду - може розцінюватись як невиконання процесуальних обов'язків (ВС КАС № 640/9385/20 від 17.06.2021 р.).

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2021 року

м. Київ

справа №560/83/20

адміністративне провадження №К/9901/7498/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С.Г.,

суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 560/83/20

за позовомОСОБА_1

доГоловного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області

прозобов`язання вчинити дії

за касаційною скаргоюОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2021 (колегія у складі: головуючого судді Мацького Є.М., суддів: Сушка О.О., Залімського І.Г.), -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У 2020 році ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, у якому просив:

- зобов`язати відповідача перерахувати отримувану позивачем пенсію шляхом здійснення її індексації починаючи з 01.01.2016 та здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії згідно з Законом України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», частиною другою статті 55 Закону України від 09.04.1992 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.03.2020, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2020 позов задоволено.

3. У подальшому позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з заявою про визнання протиправними дій та бездіяльності відповідача щодо невиконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.03.2020 у справі № 560/83/20 та встановлення терміну 10 діб для усунення недоліків і відновлення прав позивача.

4. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.11.2020, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2021, заяву задоволено.

5. 19.02.2021 позивач звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення у даній справі.

6. В обґрунтування поданої заяви позивач зазначав, що апеляційним судом при винесенні постанови від 18.01.2021 не було розглянуто 5 вимог, зазначених у апеляційній скарзі, так як кожна з них містить докази невиконання рішення, а також не було долучено як доказ та не розглянуто клопотання про долучення вимоги державного виконавця від 07.12.2020.

7. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2021 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі №560/83/20 відмовлено.

8. Приймаючи таке рішення апеляційний суд виходив з того, що вказані доводи позивача зводяться виключно до незгоди із постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.01.21 у даній справі, а вимоги - до скасування вказаної постанови та прийняття нового рішення судом апеляційної інстанції. Апеляційний суд надав правову оцінку визначальним доводам сторін. У постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2021 суд детально не описував правову оцінку вказаним аргументам позивача, при цьому це жодним чином не відобразилось на повноті та об`єктивності дослідження судом обставин справи та не вплинуло на результат апеляційного розгляду. Виходячи з наведеного у сукупності, колегія суддів апеляційного суду вважала заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у даній справі необґрунтованою, у той час як передбачені ч.1 ст.252 КАС Україниобов`язкові підстави для ухвалення додаткового судового рішення у даному випадку відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. 04.03.2021 через підсистему «Електронний суд» позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на вище згадане рішення суду апеляційної інстанції, в якій він просить його скасувати, а справу направити до Сьомого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

10. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що і КАС України, і Закон України "Про судоустрій і статус судів" зобов`язує суд розглядати всі аргументи, обставини та вимоги сторін, зазначати в судовому рішенні мотиви їх відхилення чи прийняття, а рішення ЄСПЛ суди мають лише враховувати і то згідно цих рішень мають надавати пояснення всім обставинам справи, не викладаючи детально відповідь, але надавати її. А отже незазначення судом у своєму рішення від 18.01.2021 розгляду викладених його 5 вимог щодо незаконного не нарахування в повному обсязі індексації, не нарахування на всю заборгованість компенсації втрати частини доходів, не передачу даних про заборгованість у комісію Пенсійного фонду України, а отже не виконання вимог постанови КМУ «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» від 22.08.2018 №649, є підставою для доповнення мотивувальної частини постанови апеляційного суду і відповідно ухвалення додаткового рішення судом з цих не розглянутих питань, клопотань та доказів.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

11. 04.03.2021 в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.

12. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2021 визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача: Стеценка С.Г., суддів Бучик А.Ю., Тацій Л.В.

13. Ухвалою Верховного Суду від 22.03.2021 касаційну скаргу позивача залишено без руху та надано йому строк для усунення вказаних недоліків протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали шляхом надання документу про сплату судового збору або шляхом надання належних та допустимих доказів, на підставі яких можливо звільнити скаржника від сплати судового збору.

14. На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 22.03.2021 скаржником надіслано до Суду заяву про усунення недоліків, з якої вбачається, що скаржник просить звільнити його від сплати судового збору обгрунтовуючи скрутним матеріальним становищем.

15. Ухвалою Верховного Суду від 21.04.2021 звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору на подання касаційної скарги на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2021 у справі №560/83/20 та відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2021 у справі №560/83/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області про зобов`язання вчинити дії.

16. Ухвалою Верховного Суду від 21.07.2021 закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи пункту 3 частини першої статті 345 КАС України, постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 22.07.2021.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

18. Згідно з частиною першою статті 252 КАС Українисуд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

19. Відповідно до частин третьої та четвертої статті 252 КАС Українисуд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

20. Додатковим судовим рішенням вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази.

21. Разом з тим, додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов`язки осіб, які не брали участі у справі. Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.

22. Водночас, додаткове рішення може бути ухвалене на підставі лише тих доказів, які досліджувалися під час судового розгляду справи і лише за тими обставинами, які були предметом встановлення та оцінки судом.

23. Додаткова постанова не може виходити за межі спірних правовідносин, встановлювати нові юридичні факти та вирішувати питання, які не входили до предмету спору.

24. Відтак, перелік підстав для ухвалення додаткового судового рішення, визначений статтею 252 КАС України, є вичерпним і доводи скаржника не свідчать про існування жодної з них для можливості ухвалення судом додаткового судового рішення.

25. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками апеляційного суду про те, що наведені доводи позивача, які на його думку не вирішені судом, не є клопотаннями, не вирішення яких шляхом винесення окремого рішення або зазначення у тексті постанови зумовлює необхідність ухвалення додаткового судового рішення, адже такі клопотання зводяться до пропозиції та вимог позивача до суду врахувати суб`єктивні судження позивача при вирішенні даної справи, а тому такі доводи вірно оцінювались апеляційним судом як доводи позивача та аргументи його правової позиції.

26. Також апеляційний суд вірно застосував практику Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58) відповідно до якої принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

27. З огляду на викладе, підстави для винесення додаткового рішення відсутні.

28. Відтак, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваної ухвали, судом апеляційної інстанції було порушено норми процесуального права.

29. Відповідно до частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства УкраїниСуд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

30. Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексумежах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

31. Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування ухвали суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2021 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіС.Г. Стеценко А.Ю. Бучик Л.В. Тацій