Стаття 135. Витрати сторін та їхніх представників, що пов’язані із прибуттям до суду

Аналізуйте судовий акт: Вартість пального є витратами пов’язаними із прибуттям в судове засідання сторони згідно ст. 135 КАС України, які стягуються із суб’єкта владних повноважень понад витрати на правничу допомогу (ВС/КЦС, №Н/806/1943/18 від 30 листопада 2020 р.)

Як мало приємних новин в наші карантинні часи, але в даному випадку ВС просто надихає. Сприйняття реальності сьогодні настільки перевернуте, що навіть в суді треба доводити очевидне. Наприклад те, що для того щоб доїхати до суду з іншого міста адвокату треба витратити гроші на пальне чи квиток. І вартість такого пального чи квитку у підсумку повинна бути стягнута з суб’єкта владних повноважень (звісно якщо він програє справу).

Буквально один - два роки тому така вимога викликала би лише посмішку навіть у досвідченіших правозахисників, а судді кривилися і намагалися її взагалі не помітити. Тепер часи змінюються, і практика відшкодування витрат сторін, що пов’язані із прибуттям до суду, як і витрат на професійну правничу допомогу рухається у правильному напрямку.

Ця справа про застосування судами трьох рівнів статті 135 КАС України. Інтереси вінничанина у спорі з органом Держкомзему представляв адвокат, який приїздив в судове засідання з Києва до Вінниці. Після того як в черговий раз бездіяльність органу Держкомзему була визнана протиправною, адвокат попросив суд стягнути з відповідача окрім свого гонорару вартість витрат на пальне, і така вимога була задоволена. Слід додати, що доказами, які задовільнили суд, були свідоцтво про реєстрацію ТЗ, квитанція про купівлю дизельного палива, розрахунок відстані по маршруту м.Київ - м.Вінниці - м.Київ, що складає 535 км, розрахунок витрат на переїзд м.Київ - м.Вінниця - м.Київ, який становить 535 км*7,5 л/100 км (витрати пального 40,13)*24,99 грн/л (вартість ДП згідно чека) = 1002,85 грн.

Зокрема суд касаційної інстанції прийшов до ряду надзвичайно корисних для розбудови правової держави висновків.

Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Доводи суб’єкта владних повноважень, щодо необхідності застосування пп. 170.9.1 Податкового кодексу України, яким передбачено, що розмір добових у межах України визначається в сумі не більше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати в розрахунку за кожен календарний день відрядження, є безпідставними. ДОБОВІ – це витрати на харчування, тощо, а не витрати, пов`язані з переїздом.

До того ж пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

У рішеннях ЕСПЛ («Баришевський проти України», «Гімайдуліна і інших проти України», «Двойних проти України», «Меріт проти України»), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Іншими словами для того щоб добратися до суду з Києва до Вінниці адвокату було потрібно купити пальне – і НАРЕШІ суди почали це розуміти і стягувати його вартість з суб’єктів владних повноважень.