Стаття 525. Недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання

Аналізуйте судовий акт:  Одностороннє розірвання договору про надання правової допомоги НЕ є підставою для стягнення неустойки, штрафу або пені (ВС/КЦС у справі № 591/3176/17 від 11.11.2020)

Стосунки між адвокатами та їх клієнтами є окремою темою. Частина клієнтів задоволена роботою адвоката і у подальшому продовжує користуватись його послугами, інша ж навпаки – у разі негативного результату починає «клеймить позором» адвоката, називати його шахраєм тощо.

У даній справі адвокат досить незвичним шляхом вирішив компенсувати собі гонорар у разі дострокового розірвання з ним договору з ініціативи клієнта, але суд прийняв рішення, що спосіб такої компенсації який буде описаний нижче є незаконним.

У даній справі між адвокатом та клієнтом було укладено договір про надання правової допомоги.

Одним із положень цього договору було те, що в разі односторонньої відмови клієнта від договору, остання зобов`язана буде сплатити адвокатові додаткову винагороду, а фактично неустойку у розмірі 10 000 доларів США.

У подальшому клієнт незадоволена якістю роботи адвоката та методами його роботи таки розірвала згаданий договір в усному порядку.

Однак, адвокат посилаючись на наявність вказаного положення направив своєму вже колишньому клієнту вимогу про розірвання договору про надання правової допомоги та сплату йому грошових коштів у сумі еквівалентній 10 000 доларів США.

Клієнтом до суду було подано позов про визнання згаданого положення договору недійсним, а адвокатом – зустрічний позов про стягнення тих самих 10 000 доларів.

Суди першої та апеляційної інстанцій стали на бік клієнта: спірне положення договору визнали недійсним та відмовили адвокату у стягнення коштів.

Справа дійшла до Касаційного цивільного суду де переглядалась за ініціативи адвоката.

В свою чергу КЦС підтримав своїх колег з судів попередніх інстанцій і у задоволення касаційної скарги відмовив.

Мотивуючи своє рішення КЦС послався на те, що виходячи з аналізу положень ст.ст. 546, 549, 611 ЦК України що по своїй суті неустойка - це конструкція, яка є видом забезпечення виконання зобов`язання та правовим наслідком його порушення (мірою цивільно-правової відповідальності). У статті 549 та в § 2 глави 49 ЦК України регулювання неустойки відбувається тільки з позицій забезпечення виконання зобов`язання. Неустойка (штраф чи пеня) може бути передбачена для забезпечення виконання зобов`язання. При цьому навіть визначення неустойки дозволяє констатувати, що законодавець пов`язує її стягнення саме з порушенням зобов`язання. Це підтверджується застосуванням таких понять та словосполучень, як «забезпечення зобов`язання», «порушення зобов`язання». Тому недопустимим є встановлення неустойки (штрафу чи пені) за правомірну відмову від виконання зобов`язання або односторонню відмову від договору».

Таким чином у даній справі у оспорюваному пункті договору фактично передбачено штраф за односторонню відмову від договору; оспорюваний пункт суперечить сутності неустойки, оскільки її встановлення не допускається за правомірну відмову від виконання зобов`язання або односторонню відмову від договору. Тобто обов`язковість положень акту цивільного законодавства слідує з його змісту. Таким чином суди зробили правильний висновок про задоволення первісного позову в частині визнання недійсним оспорюваного пункту договору в частині передбачення штрафу за односторонню відмову від договору.