1. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
2. Договір позики вважається безпроцентним, якщо:
1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;
2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.
Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.
Полный текстПриймаємо до оплати
Copyright © 2014-2024 «Протокол». Все права защищены.
Аналізуйте судовий акт: Якщо позику укладено на умовах повернення “на першу вимогу кредитора”, то проценти за користування позикою можна стягнути лише за три роки до моменту пред’явлення позову до суду (ВС КЦС № 755/7216/21 від 19.04.2023 р.)
Позикодавець звернувся до суду з позовом до позичальника про стягнення боргу за договором позики у загальному розмірі 10 038 286,00 грн. (2,5 млн. грн. - боргу, індекс інфляції - 1 489 750,00 грн, проценти за користування кредитом - 5 756 159,00 грн, 3 % річних за користування коштами - 292 377,00 грн; а також на відшкодування моральної шкоди - 501 914,00 грн.). Пояснював, що між ними було укладено договір позики, за умовами якого він передав, а відповідач взяв у борг суму коштів в розмірі 2 500 000,00 грн під 24 % річних. Боржник-позичальник зобов`язувався отриману у позику суму коштів повернути на першу вимогу позикодавця.
27 лютого 2020 року він звернувся до відповідача з письмовою вимогою щодо повернення вказаної суми коштів, однак відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за договором позики. Тому у квітні 2020 року він звернувся до суду. У серпні 2021 року боржник звернувся до суду із зустрічним позовом у якому, посилаючись на положення статей 231, 233 Цивільного кодексу України, просив визнати недійсним договір позики, бо його було вчинено проти його волі, внаслідок застосування стосовно нього фізичного та психологічного тиску, під впливом тяжкої обставини, на вкрай на невигідних умовах для нього, а також, що такий правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків.
Разом із тим, і суд першої інстанції і суд апеляційної інстанції позов позикодавця задовольнили частково, але сумнівів щодо стягнення основної суми боргу - 2,5 млн. не виникло. Суди не дійшли одностайної позиції щодо неустойки, інфляційних втрат, плати за користування позикою та моральною шкодою. Так, суд першої інстанції 1 000 000,00 грн процентів за користування позикою та 10 000,00 грн відшкодування моральної шкоди. Суд апеляційної інстанції стягнув 2 509 876, 49 грн - процентів за користування коштами, 81 418,71 грн - 3% річних, 231 211, 99 грн - інфляційних втрат, 125 000 грн - моральної шкоди. В частині зустрічного позову суди відмовили одностайно.
ВС КЦС практично повністю погодився із рішенням апеляції, лише не погодився із періодом, за який були нараховані проценти за користування грошовими коштами. А саме колегія вказала наступне: Читати повністю
Аналізуйте судовий акт: Визначення плати за користування позикою у твердій сумі є правомірним (справа № 149/1499/18 від 25.05.2021 р.)
У цій справі Велика Палата Верховного Суду (ВП ВС) мала відповісти на два ключові питання: 1) чи правомірно у договорі позики визначати плату за користування нею у твердій сумі? 2) чи можна нараховувати проценти за користування коштами у розмірі однієї облікової ставки Національного банку України з настанням терміну повернення позики і після цього? У підсумку ВП ВС вирішила, що відповідь на перше питання - «так», а на друге - «ні». Варто звернути увагу на аргументи прийняття такого рішення.
Позикодавець і позичальник уклали договір позики на суму 550 000 грн. В обумовлений строк кошти повернуті не були, однак сторони домовились про продовження строку повернення позики та встановили плату за користування позикою у твердій грошовій сумі. Водночас, коли настав час для повернення позики, разом із платою за користування грошовими коштами - така повернута не була. Звичайно, що позикодавець подав позов в якому вимагав: 1) стягнути основну суму боргу; 2) стягнути обумовлену сторонами плату за користування грошовими коштами у твердій сумі; 3) стягнути проценти за користування позикою у розмірі однієї облікової ставки Національного банку України за період, з дати настання граничного строку для повернення позики, а також три проценти річних й інфляційних втрат за цей же період.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково (його рішення також підтримав суд апеляційної інстанції). Що цікаво - забуваючи про принцип свободи договору - суди зазначили, що у розписці сторони не погодили сплату процентів за договором позики, тому плата за користування чужими грошовими коштами у твердій грошовій сумі не може бути стягнута. На думку судів - передбачене у статті 1048 ЦК України право сторін на встановлення плати за користування позикою з урахуванням частини першої статті 627 ЦК України слід розуміти як право сторін на визначення саме розміру процентіві порядку їх сплати, а не обрання ними іншого способу оплати, зокрема встановлення плати у твердій грошовій сумі безвідносно до суми боргу. У стягненні процентів у розмірі облікової ставки НБУ з настанням строку для повернення позики також відмовили.
Позивач подав касаційну скаргу - що логічно. А ВС КЦС передало справу до ВП ВС, у зв’язку із необхідністю відступу від правової позиції, щодо неможливості стягнення процентів у розмірі облікової ставки НБУ з моменту настання строку повернення позики. Читати повністю