Стаття 229. Правові наслідки правочину, який вчинено під впливом помилки

Аналізуйте судовий акт: Роз'яснення нотаріусом суті укладеного договору (зокрема, що це купівля-продаж, а не довічне утримання) не є безумовною підставою для відмови у визнанні його недійсним (ВС КЦС справа № 578/817/20 від 10.11.2021 р.)
 Часто, підписуючи договори у нотаріуса, люди не вчитуються у положення, де містяться стандартні, універсальні для всіх договорів умови, зокрема: “до підписання Договору нотаріус роз’яснив….положення чинного законодавства України щодо угод купівлі-продажу….”, або ж “сторони досягли згоди з усіх істотних умов цього правочину, обізнані із загальними вимогами чинного законодавства…усвідомлюючи і розуміючи значення своїх дій…шляхом вільного волевиявлення…” та інші подібні положення. У цій справі, ВС КЦС врахував, що такі роз’яснення нотаріуса не відміняють можливість “помилки” сторони, що є підставою для визнання договору недійсним. 

Чоловіку належав будинок і земельна ділянка. Він там був зареєстрований та проживав. У поважному віці (75 років), родичі запропонували здійснювати за ним догляд, після чого він надав згоду на їх реєстрацію у вищевказаному житлі. Згодом - вони запропонували йому укласти договір, який у повній мірі захистив би інтереси сторін, у тому числі щодо зазначеного будинку. Таким чином, були укладені та посвідчені нотаріусом договори купівлі-продажу будинку і землі. Після цього - чоловік продовжував проживати у вказаному будинку. Проте через якийсь час, покупці будинку - його родичі - проти його волі, перемістили його до пансіонату ветеранів війни і праці. 

Чоловік вважав, що щодо нього вчинили недобросовісно - замість договору довічного утримання уклали договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки. Тому подав позов про визнання недійсними договору купівлі-продажу житлового будинку та договору купівлі-продажу земельної ділянки, а також, просив стягнути моральну шкоду у розмірі 20 000 грн. 

У позові він вказував, що в силу свого похилого віку та стану здоров'я, він помилився щодо природи оспорюваних правочинів та прав і обов'язків сторін, які за ними виникають, що вплинуло на його волевиявлення під час укладення спірних договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки замість договору довічного утримання, тому вказані договори мають бути визнані недійсними. Зазначеними протиправними діями відповідачів йому було завдано моральної шкоди. Читати повністю

Аналізуйте судовий акт: Помилка при вчиненні правочину: думала що заповіт, а підписала дарчу на квартиру, або застосування судом ст. 229 ЦК України (ВС/КЦС у справі № 522/9562/16-ц від 10 квітня 2019р.)

ВС починає приємно вражати, проте ніхто не знає куди такі підходи нас призведуть. З життєвої точки зору надзвичайно справедливе рішення, проте з формально-юридичної – можна і посумніватися.

Судом застосовано статтю 229 ЦК України – «правові наслідки правочину, який вчинено під впливом помилки» та визнано недійсним договір дарування квартири. Обґрунтування полягає в тому, що особа похилого віку помилилися в розумінні того правочину який нею вчиняється.  Тобто, думала що право власності на квартиру переходить до її сина лише після її смерті і підписує заповіт. Проте виявилося, що підписує договір дарування квартири, відповідно до умов якого  право власності на квартиру перейшло від неї до її сина відразу після підписання.  

Позивачка наполягала на тому, що не зрозуміла остаточно зачитаний українською мовою їй правочин нотаріусом, підписувала правочин у тяжкому стані після повернення з лікарні, а розмова з сином була не про дарчу, а про договір довічного утримання. Водночас позивачка також розраховувала, що син після підписання правочину буде матеріально їй допомагати, доглядати та піклуватися і просила це зафіксувати у правочині, чого зроблено не було. Суд прийняв до уваги такі доводи.

Зокрема ВС підкреслив наступне. Помилка - це неправильне сприйняття особою фактичних обставин, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений.

"Позивачка вважала, що при укладенні спірного договору було узгоджено надання сином догляду та матеріальної допомоги їй, як особі похилого віку. Таким чином, фактично позивач помилилася відносно правової природи правочину. Похилий вік впливає на можливість правильного сприйняття позивачем певних фактів та обставин."

Хоча, яким чином в судовому засіданні це встановлено, і якими матеріалами справи підтверджується - не зрозуміло. Лише похилий вік та тяжкий стан позивачки очевиден, а решта вже справедливість суду касаційної інстанції...

Аналізуйте судовий акт: Спонукання, або вчинення правочину в безпорадному стані – є недійсним (КЦС/ВС від 14.11.2018 у справі №756/7579/16-ц)

Фабула судовоого акту: Вашій увазі пропонується судова практика Верховного Суду щодо недійсного правочину, якщо він вчинений у безпорадному стані.

Обставини справи.

Людина перенесла інсульт і була в безпорадному стані. За цей час його родичі, скориставшись безпорадним станом особи, діючи з метою незаконного фактично заволодіння квартирою, під впливом обману запропонували людині підписати договір про заповіт, а насправді договір дарування. Окрім того, вони незаконно прописали своїх дітей та онуків. Людина має I групу інвалідності, переніс інсульт та поховав свою дружину. Суд першої та апеляційної інстанції не врахував доводів Позивача про те, що у відповідності до ч.1 статті 229 Цивільного кодексу України – не допускається вчинення правочину, якщо особа, яка вчинила цей правочин помилялася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Також у відповідності до статті 203 ЦКУ – встановлені загальні вимоги щодо додержання чинності правочину. А саме воевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Тобто особа могла помилитися з таким правочином, якщо вона була у безпорадному стані, зважаючи на її похилий вік. Суд апеляційної інстанції також підтримав рішення суду першої інстанції.

Але Верховний Суд твердо наголосив, що вчинення правочину особою під час її тимчасової непрацездатності, або її безпорадного стану є недійсним. І тому, якщо особи попадають у такі ситуації, можна сміливо використати цю практику, яка пропонується.