Стаття 184. Речі, визначені індивідуальними або родовими ознаками

Аналізуйте судовий акт: Вимога про витребування не виділеної в натурі частки майна не підлягає задоволенню? ( ВС/КЦС у справі #694/1726/18 від 18.11.2020)

ВС прийняв дуже цікаве рішення для судової практики у віндикаційних спорах. Фактично, суд обмежив власника у можливості витребувати майно, якщо воно піддавалось поділу.

ТОВ звернулось із позовом до двох фізичних осіб про витребування у кожного з них часток майна, що вважає своєю власністю.

Рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позов задоволено. Судові рішення мотивовані тим, що ТОВ, як власник, має право витребувати його від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Не погоджуючись із вищезазначеними рішеннями, відповідачі подали касаційну скаргу. В якості підстав для скасування рішень зазначали, що судами не прийнято доводи відповідачів про те, що частки витребуваного майна складають лише 51/75 об’єкту нерухомості і виділити в натурі ці частини неможливо.

ВС визнав касаційну скаргу обґрунтованою та скасував попередні судові рішення з наступних підстав.

Як зазначив ВС, тлумачення статті 387 ЦК України свідчить, що на підставі віндикаційного позову може бути витребуване з чужого незаконного володіння лише майно яке є індивідуально визначеним.

Згідно з абз. 1 ч.1 статті 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

При цьому, ВС наголосив на правовій позиції касаційного суду, що вже висловлювалось іншими колегіями у справах із віндикаційними вимогами.

Зокрема, вирішуючи спір про витребування майна як від добросовісного набувача на підставі ч.1 ст. 388 ЦК України, так і від недобросовісного набувача на підставі ст. 387 ЦКУ, суд повинен виходити із того, що витребувати можна лише індивідуально визначене майно, тобто майно виділене в натурі.

ВС виходив із того, що в даній справі позов заявлено про витребування майна, яке не було виділено в натурі, а тому суди при винесенні рішень зробили помилковий висновок щодо витребування у відповідачів часток об’єкту нерухомості.

Однак, чи втрачає нерухоме майно після поділу свої індивідуальні властивості?

З одного боку, рішення має свою логіку, оскільки виконати рішення про витребування не виділеної частки майна, з практичної точки зору, нібито неможливо.

З іншого боку така позиція може провокувати злочинні схеми. Виходить, що набувач, навіть недобросовісний, може просто відчужити частку майна іншій особі і тим самим «захистити» себе від правомірних вимог власника.

Чи не є така позиція суду порушенням права власності?