Стаття 1047. Форма договору позики

Аналізуйте судовий акт: Вказівка призначення платежу при перерахунку коштів на картку, не може бути кваліфікована як дотримання письмової форми договору позики (ВС КЦС №755/16831/19 від 09.08.2023 р.)
 ТОВка звернулася до суду з позовом до жінки про стягнення боргу за договором позики. Пояснювала тим, що між ТОВ та жінкою-відповідачем досягнуто згоди про укладання договору поворотної фінансової допомоги шляхом перерахування грошових коштів на її картковий рахунок, однак договір у формі єдиного письмового документу не укладався. На виконання умов цього «усного» договору відповідачу перераховані грошові кошти на загальну суму 2 500 000,00 грн. Оскільки умови цього договору не встановлюють строк повернення коштів, відповідачу була направлена вимога, в якій ТОВ вимагало в тридцятиденний строк з моменту її отримання повернути борг в розмірі 2 500 000,00 грн. Зазначену вимогу відповідач не отримала, борг не повернула.

Вже потім виявилося - зі слів відповідачки - що рахунок хоча і на неї, але емітованими картками користувались і він і її чоловік, та і фактично, директором цієї ТОВки був його син від першого шлюбу (що ще раз підтверджує, що краще все перевіряти, перед тим як приймати гроші на власні рахунки).

Так, рішеннями судів першої та апеляційної інстанції позов будо задоволено, а з жінки стягнуто 2,5 млн. грн плюс судовий збір. Заперечення відповідачки щодо відсутності договору позики, судами не сприймались, оскільки - мовляв - стороною позивача надано документи, які підтверджують передачу (перерахування позивачем, отримання відповідачем) грошових коштів з зазначенням призначення платежу - зворотна безвідсоткова фінансова допомога. Такі документи - на думку судів - і були підтвердженням укладення договору позики.

Однак ВС КЦС, все ж таки правильно розтлумачив закони, що регулюють позику і у позові відмовив. ВС зазначив: Читати повністю

Аналізуйте судовий акт: Розписка може бути підставою для стягнення грошей лише за умови, якщо між сторонами виникли правовідносини позики і кошти реально передавались боржнику (ВС/КЦС у справі № 753/11670/17 від 11.06.2021).

Аналізуйте судовий акт: Особу, яка має боргову розписку без зазначення в ній даних про позикодавця, можна вважати позикодавцем при відсутності доказів, що спростовують зміст боргового документу (Апеляційний суд Одеської області справа № 509/5118/15-ц від13.07.16)

 24 листопада 2015 року  особа звернулась до суду з позовом, в якому просила суд стягнути з відповідача на свою користь загальну суму боргу і 3% річних у розмірі 513184 грн., а також суму моральної шкоди у розмірі 5000 грн. та судові витрати по справі, посилаючись на неповернення відповідачем суми грошової позики, яку відповідач, запозичив у позивача 21.11.2012 р. згідно його письмової розписки на суму 20000 дол. США .     

Відповідач позов не визнав, посилаючись, зокрема, на те, що розписка  стосувалася інших правовідносин з іншою людиною, якій він надав вказану власноруч написану розписку, і яка була йому повернута, а в подальшому була викрадена зі столу в робочому кабінеті, куди мав доступ позивач, який неодноразово приходив до нього а кабінет.

Рішенням суду у задоволенні позову відмовлено. Однак апеляційним судом Одеської області  зазначене рішення районного суду скасоване, з відповідача стягнуто 513 184 грн. боргу та повернення судового збору 10 776 грн., в стягненні моральної шкоди відмовлено.

Судова колегія погодилась  з розрахунком позивача  стосовно загальної суми боргу з урахуванням 3% річних, що складає 22400 дол.США, а за курсом Нацбанку на 13.11.2015 року долар дорівнює 22, 91 грн., що в сумі складає 513 184 грн.  Що стосується моральної шкоди, то судова колегія не погодилась з позовом в цій частині, оскільки питання відшкодування моральної шкоди не було предметом договору».

При цьому суд апеляйної інстанції виходив з такого. Згідно зі ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менше як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, при розгляді справ, пов'язаних з такими правовідносинами, суд враховує, що виходячи зі змісту ст. 1047 ЦК України розписка має містити відомості про передачу позичальнику визначеної грошової суми. Тобто такий договір є реальним. Особу, яка має боргову розписку, в якій немає даних про позикодавця, можна вважати позикодавцем при відсутності належних і допустимих доказів відповідно до ст.ст. 57, 60 ЦПК України, що спростовують зміст боргового документу, або є докази неправомірного заволодіння такою розпискою особою, яка нею володіє (рішення правоохоронних органів тощо). Однак, відповідач на надав доказів неправомірності володіння розпискою позивачем, тому останній є володільцем зобов'язання.

          Рішення набрало законної сили 13.07.2016 р.

У зв’язку з наведеним принагідно нагадати, що застосована апеляційним судом позиція формулювалась також і у відповідному Листі ВССУ.

Відповідаючи на питання, чи можна вважати позикодавцем особу, яка володіє розпискою, в якій не зазначено прізвище позикодавця, а є лише прізвище позичальника і розмір позики, ВССУ зазначив:

«Особу, яка має боргову розписку, в якій немає даних про позикодавця, можна вважати позикодавцем при відсутності належних і допустимих доказів відповідно до ст.ст. 57, 60 ЦПК України, що спростовують зміст боргового документу, або є докази неправомірного заволодіння такою розпискою особою, яка нею володіє (рішення правоохоронних органів тощо)».  

Аналізуйте судовий акт: При укладенні договору позики та відібрання розписки від позичальника необхідно правильно зазначати вид валюти, в якій надається така позика (Корольовський районний суд м. Житомира, справа № 296/6252/16-ц від 21.12.2016 р.)

 Позикодавець надав в борг позичальнику грошові кошти в розмірі 10 000 доларів США з умовою повернення за першою вимогою позикодавця. Позичальником на підтвердження отримання грошових коштів було надано позикодавцю власноруч написану розписку, де було зазначено, що позичальником отримано від позикодавця грошові кошти в сумі "10 000 $ (десять тисяч $)".

В подальшому позикодавець надіслав позичальнику письмову вимогу про повернення позики протягом 30 календарних днів з дня отримання такої вимоги.
Оскільки поштові листи, направлені на дві відомі поштові адреси позичальника, повернулися з відміткою "за закінченням терміну зберігання", що свідчило про ухилення позичальника від повернення позики, позикодавець звернувся до суду з позовом про стягнення боргу за договором позики.
В позовній заяві ставилася вимога про стягнення з позичальника грошових коштів в гривні відповідно до курсу долара США на дату подання позовної заяви.

Позичальник в письмових запереченнях на позов зазначав, що дійсно він отримав від позикодавця грошові кошти, але не 10 000 доларів США, а 10 000 чилійських песо, які він згоден повернути в гривні за курсом НБУ на дату подання позову. На обгрунтування своїх заперечень позичальник вказував, що в розписці не зазначено, що грошові кошти надані саме в доларах США, а графічним зображення "$" можуть позначатися й інші валюти іноземних країн (канадський долар, чилійський песо тощо).

Корольовський районний суд м. Житомира, задовольняючи позов в повному обсязі, зазначив, що дійсно, символ «$» використовується для позначення не тільки долара США, а й валют інших країн, які мають назву долар. В той же час слід відзначити, що позначення «$», як позначення валюти, відмінної від валюти долару США, завжди супроводжується додатковими символами для позначення приналежності валюти до тієї чи іншої країни, як наприклад «AU$ - долар Австралії, «C$» - долар Канади, та ін.

З урахуванням наведеного, а також того, що в переважній більшості у договірних відносинах використовується саме долар США, суд приходить до висновку, що предметом договору у цій справі є долар США, і саме в такій валюті надавалася позика.

Таким чином, неуважність позикодавця при отриманні розписки від позичальника щодо правильного зазначення виду валюти, в якій надається позика, мало не коштувала йому втрати практично всієї суми позики, оскільки за курсом НБУ 10 000 чилійських песо складає близько 400 гривень, що в 600 разів менше, ніж 10 000 доларів США.

Отже, при складанні розписки позикодавцю слід вимагати від позичальника правильно зазначати назву валюти, в якій надається позика, що в подальшому дозволить уникнути зайвих проблем щодо тлумачення змісту правочину та втрати позичених грошових коштів.

Аналізуйте судовий акт: Розписки достатньо для підтвердження факту укладання сторонами договору позики (Подільський районний суд м. Києва, суддя Супрун Г. Б.)

 Боржник взяв у кредитора  в борг кошти, на підтвердження чого видав боргову розписку. Кошти повернуті  не були. Кредитор звернувся до суду із позовом про стягнення боргу обґрунтовуючи свою вимогу розпискою боржника.  Суд встановив, що між сторонами був укладений правочин, який має ознаки договору позики, що підтверджується розпискою боржника та стягнув з боржника борг. Після цього боржник ініціював інший судовий процес і звернувся до суду із позовом про визнання договору позики недійсним. Боржник обґрунтовував позов ч. 1 ст. 1047 ЦК України, яка передбачає, що договір позики повинен укладатися у письмовій формі, якщо його сума перевищує не менш як у десять разів встановлений законом розмір  неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Проте суд відмовив у задоволенні позову посилаючись на ч. 2 ст. 1047 ЦК України, згідно якої достатньо розписки на підтвердження укладання договору позики.