Стаття 1261. Перша черга спадкоємців за законом

Аналізуйте судовий акт: Опікування особою, яка тривалий час перебувала у безпорадному стані свідчить про наявність фактичних шлюбних відносин, а отже є підставою для зміни черговості одержання права на спадкування (ВС/КЦС у справі № 127/9778/17 від 24.06.2020)

Цивільним законодавством визначено, що підставою для зміни черговості одержання права на спадкування за законом є обставини, які свідчать про те, що особа, яка вимагає зміни такої черговості протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані (ч. 2 ст. 1259 ЦК України).

Тобто незважаючи на те, що відповідно до закону особи, які проживали з померлим однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини є спадкоємцями четвертої черги існують обставини, які дозволяють таку черговість змінити та спадкувати за першою чергою.

Але ж як завжди все залежить від наявності належних та допустимих доказів, які можуть це підтвердити.

У даній справі жінка звернулась до суду із позовом до сина померлого у якому поставила вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю, зміну черговості одержання права на спадкування, визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, визнання права власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частку квартири.

Такі вимоги було обґрунтовано тим, що вона більш ніж 5 років перебувала з померлим у фактичних шлюбних відносинах, вони мали спільний бюджет та побут, здійснювали спільні витрати на майно в інтересах сім`ї, мали взаємні права та обов`язки як подружжя.

У подальшому внаслідок отруєння спадкодавець захворів та кілька разів перебував на стаціонарному лікуванні. У зв`язку із захворюванням стан здоров`я чоловіка погіршувався: знизилася працездатність, пам`ять, втрачалися навички по самообслуговуванню. З цього часу чоловік через хворобу знаходився у безпорадному стані, а вона здійснювала догляд за ним.

Виходячи із наведених обставин позивач вважає себе спадкоємцем першої черги, оскільки протягом тривалого часу проживала зі спадкодавцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу та доглядала за померлим, який знаходився у безпорадному стані.

Рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у задоволені вимог щодо зміни черговості одержання права на спадкування було відмовлено оскільки на думку судів такі свої вимоги не довела.

Такі висновки стали підставою для звернення позивача до Касаційного цивільного суду зі скаргою, яку вмотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно не дослідили та не встановили обставини, що мають значення для справи, не надали належної правової оцінки показам свідків та проігнорували той факт, що спадкодавець через похилий вік і стан здоров`я потребував стороннього догляду, який йому надавала позивач, що є підставою для зміни черговості одержання права на спадкування на підставі статті 1259 ЦК України.

Касаційну скаргу КЦС задовольнив.

Приймаючи таке рішення суд касаційної інстанції у своїй постанові вказав, що виходячи з аналізу норм ст. 1259 ЦК України в основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими.

При цьому проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі ст. 1261 ЦК України.

За змістом ч. 2 ст. 1259 ЦК України при вирішенні питання про зміну черговості спадкування позивач повинен довести факт опікування, матеріального забезпечення спадкодавця протягом тривалого часу та перебування спадкодавця в безпорадному стані, тобто стані, обумовленому похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли особа не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин.

За матеріалами даної скарги спадкодавець неодноразово перебував на стаціонарних лікуваннях у зв`язку з отруєнням сурогатами алкоголю та у подальшому стан його здоров`я погіршився та було встановлено діагноз: легка деменція внаслідок ураження головного мозку змішаного ґенезу (токсичного та судинного).

Згідно висновку судово-психіатричної експертизи померлий страждав на хронічне психічне захворювання у вигляді деменції внаслідок органічного ураження головного мозку змішаного генезу (токсичного, судинного), внаслідок чого не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Проте, судами не надано оцінку цьому доказу з точки зору можливого безпорадного стану померлого у період проживання з позивачем та не оцінили усі надані у справі докази у їх сукупності, що і призвело до винесення передчасного рішення про недоведеність вимог позивача судами попередніх інстанцій.

Аналізуйте судовий акт: Підтримання стосунків між колишнім подружжям не є підставою для набуття права на спадщину (ВС/КЦС у справі № 761/24118/18 від 13.02.2020)

 Розірвання шлюбу є зміною сімейного стану, яка скасовує цивільні права та обов’язки подружжя стосовно один до одного. Один із таких прав є право на спадкування, оскільки відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

При цьому, звертаючись до положень Сімейного кодексу до подружжя, чий брак є зареєстрованим відносяться і пари, які шлюб не реєстрували, але проживали разом та їх відносинам були притаманні ознаки сім’ї.

У даній справі жінка звернулась до суд із позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та дружини без шлюбу, та зміну черговості одержання права на спадкування мотивуючи його тим, що після розлучення вона продовжувала проживати разом зі своїм колишнім чоловіком, але через невеликий час після їх розлучення її колишній чоловік помер і повторно зареєструвати шлюб не встигли, хоча і продовжували проживати однією сім`єю, вести спільне господарство, підтримувати сімейні відносини.

Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив.

Рішення районного суду вмотивовано тим, що підтримання стосунків між позивачем та спадкодавцем після розірвання шлюбу й до часу смерті спадкодавця не можуть слугувати підставою для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без укладання шлюбу і тим більше не можуть бути підставою для визначення позивача в якості спадкоємця за законом.

Апеляційний суд з такою думкою погодився.

Позивачем на вказані рішення було подано касаційну скаргу, яку Касаційний цивільний суд також залишив без задоволення.

Приймаючи таку постанову, КЦС послався на те, що за положеннями за ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Наявність такого факту встановлюється судом суд на підставі доказів ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім`ї.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Отже проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК України.

За положеннями частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин.

Проте позивачем не доведено наявність зазначених вище юридичних фактів у їх сукупності.