Стаття 1176. Відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду

Аналізуйте судовий акт: Підозрюваний, стосовно якого було закрито кримінальне провадження за відсутністю складу злочину, стягнув з держави біля 1,6 мільйонів витрат на правову допомогу і моральної шкоди (Полтавський апеляційний суд №756/11081/20 від 30.09.2024 р.)
 Чоловік, стосовно якого тривало досудове розслідування з 30.01.2018 до 19.05.2020 року (тобто більше ніж два роки, а орієнтовно 27 місяців), звернувся до суду за відшкодуванням шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури. Справа в тому, що в процесі досудового провадження сторона обвинувачення проводила численні негласні і гласні слідчі розшукові дії, включаючи обшуки, виїмки, допити свідків, подавалися неодноразово клопотання про застосування запобіжних заходів, на кшталт арешту на майно, тимчасового доступу до речей і документів, навіть були спроби оголошення в міжнародний розшук. В кінці-кінців, справу було закрито за відсутністю складу злочину. У задоволенні вимоги екс-підозрюваного направленій прокуратурі, було відмовлено. Тому він звернувся до суду з вимогою відшкодувати йому 1 425 000,00 грн за надання правової допомоги, які він змушений був витратити, а завдану моральну шкоду позивач оцінював у розмірі 5000000,00 грн..

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено було лише у частині моральної шкоди, і то порахували 180 900,00 грн, оскільки згідно з положеннями ст. 1176 ЦК України та Закону України від 01.12.1994 №266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» він має право на відшкодування моральної шкоди, яку необхідно визначати, виходячи з мінімального розміру заробітної плати (6 700,00 грн), за кожен місяць перебування під слідством. Відмовляючи у задоволенні позову в частині відшкодування майнової шкоди у сумі 1425000,00 грн, суд першої інстанції керувався тим, що позивач не довів на підставі належних і допустимих доказів понесення ним витрат на правову допомогу у кримінальному провадженні у вказаному розмірі.

Апеляційний суд - в свою чергу, компенсацію моральної шкоди трошки збільшив, а за надану юридичну допомогу постановив компенсувати 400000 грн., бо інша частина грошей була виплачена захиснику (бюро) вже після закінчення досудового розслідування.

Чоловік і тут не здався своєї позиції і подав касаційну скаргу, яку було задоволено, а справу повернуто, знову, в апеляційний суд. У своїй постанові ВС вказав, що не дослідивши належним чином відповідні докази апеляційний суд помилково не зважив, що всі зазначені послуги, які у подальшому були оплачені позивачем, охоплювали період досудового розслідування, тоді як сам собою факт здійснення позивачем решти оплати наданих послуг за юридичну допомогу після закриття кримінального провадження не може слугувати підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування за наявності документального підтвердження витрат на юридичну допомогу. Читати повністю

Аналізуйте судовий акт: Належним відповідачем у справах про стягнення шкоди завданої органами досудового розслідування є держава в особі органу, посадові особи якої допустили порушення закону, а не Держказначейство (Київський апеляційний суд у справі № 752/19257/19 від 22.12.2021)
Юристи звикли, що відповідачем у справі має бути конкретна фізична та/або юридична особа із зазначенням її даних: адреси, даних платника податків або державної реєстрації, засобів зв’язку тощо. І тому досить часто у окремих категоріях спорів, стороною у яких є держава, виникає проблема – кого саме слід зазначати відповідачем адже держава не має ані юридичної адреси, остання не проходила державну реєстрацію як суб’єкт господарювання тощо.

Насамперед така проблема з’являється при вирішенні судами спорів, пов’язаних із відшкодуванням шкоди завданої громадянинові незаконним діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Наразі Верховний Суд в цілому визначився з позицією хто ж саме є відповідачем у даних справах, а саме відповідачем є саме держава в особі Державної казначейської служби України, як органу, наділеного повноваженнями у спірних правовідносинах, яка у такиїх справах є органом, через який держава бере участь у справі як сторона.

Однак, у даній справі Київський апеляційний суд чомусь вирішив, що належним відповідачем має бути державний орган, посадовими особами якого права громадянина було порушено. Читати повністю

Аналізуйте судовий акт: Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (ВП/ВС у справі № 752/17832/14-ц від 15.12.2020)

Як відомо, в українських реаліях відшкодування моральної шкоди є доволі складним процесом. Судова практика склалася таким чином, що позивачам у цих категоріях справ доводиться обґрунтовувати свою правову позицію великою кількістю доказів, аби домогтися хоч якогось відшкодування.

Стосовно позивача була порушена кримінальна справа, в рамках якої винесена постанова про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно та обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, де він провів біля півроку.

В подальшому прокурор відмовився від обвинувачення за відсутності в діях позивача складу злочину, після чого відповідне кримінальне провадження було закрите.

Ситуація, на жаль, доволі поширена в українських реаліях.

Разом з тим, позивач не змирився з такою ситуацією та звернувся з позовом про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства.

Більше того, розмір такої шкоди він оцінив у чималу суму – майже 15 млн. грн.

Рішенням районного суду позов задоволений частково, стягнуте відшкодування моральної шкоди в сумі 250 000,00 грн. В подальшому апеляційний суд зменшив цю суму до 150 000,00 грн.

Як же виміряти у грошовому еквіваленті розмір душевних страждань особи? Питання видається складним.

Позиція ВП ВС: ВС зауважив, що доводи касаційної скарги представника СБУ про те, що позивачем не доведено незаконності дій з боку СБУ не ґрунтуються на вимогах закону.

Внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, що підтверджується закриттям кримінального провадження у зв’язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення, позивач має право на відшкодування майнової та моральної шкоди, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, а саме: ст. 1176 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

У ст. 42 КПК України міститься широке коло прав, одним з яких є право вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в порядку, визначеному законом, а також відновлення репутації, якщо підозра, обвинувачення не підтвердилися.

Право на відшкодування шкоди виникає у випадках, зокрема: закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати (ст. 2 Закону про відшкодування шкоди).

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

ВС зроблено висновок, що при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відшкодування моральної шкоди частково: у розмірі 250 000,00 грн.

Аналізуйте судовий акт: Складання незаконного протоколу про адмінправопорушення ВЖЕ не є притягненням до адмінвідповідальності, а тому про відшкодування моральної шкоди можна забути (ВС/КЦС у справі № 312/262/18 від 21.10.2020)

Касаційний цивільний суд і до того дивував юридичні, і не тільки, спільноту «сталістю» своїх правових позицій, а також своїм відчайдушним волюнтаризмом при трактуванні та застосуванні норм законів.

Я як практикуючий адвокат зміг би зрозуміти, коли норми права неоднозначно трактуються та застосовуються у складних або заплутаних ситуаціях, за наявності колізійних законодавчих норм, порушень законодавчої техніки чи наявності «білих плям» у законі.

Але ж у даному випадку можна сказати лише одне: «Этот Верховный Суд сломался, несите новый».

Нещодавно мною на цьому інтернет-ресурсі було опубліковано допис Незаконне складання адмінпротоколів є притягненням до адмінвідповідальності, а отже і підставою для стягнення моральної шкоди (ВС/КЦС у справі № 640/16169/17 від 05.02.2020) у якому Касаційний цивільний суд виніс цілком законне, логічне та головне ОЧІКУВАНЕ рішення, відповідно до якого самий факт складення адмінпротоколу стосовно особи є притягненням останньої до адміністративної відповідальності, а у випадку незаконного притягнення до такого виду відповідальності постраждала від незаконних дій органів держави має право на відшкодування завданої їй шкоди на підставі норм Цивільного кодексу України та п. 2 ч. 1 ст. 1, п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Навіть процитую висновок КЦС у даній справі: "здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, затримання особи, отримання пояснень та інше)". Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

Але «не долго музыка играла, не долго фраер танцевал».

У справі, рішення у якій буде нижче проаналізовано, КЦС з якогось переляку зламав існуючу практику та вирішив зекономити державні кошти.

У даній справі особу стосовно особи працівниками поліції було складно протокол про вчинення нею правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП.

Провадження у даній справі судом було закрито в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Вважаючи свої права порушеними, особа, яка притягалась до адмінвідповідальності, подала до суду позов про стягнення з органів поліції та прокуратури моральної шкоди.

Судом першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд у задоволенні позову було відмовлено у зв’язку із тим, що позивач не довів незаконності рішень, дій чи бездіяльності працівників поліції та прокуратури, якими йому було заподіяно шкоду, що є підставою для її відшкодування.

На такі рішення позивачем було подано касаційну скаргу, яку КЦС залишив без задоволення.

Приймаючи таке рішення Касаційний цивільний суд послався на те, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою у випадках вчинення незаконних дій, перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Водночас згідно норм ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У даній справі позивач не надав належних та допустимих доказів незаконності дій відповідачів, оскільки жодного адміністративного стягнення, передбаченого КУпАП, до нього застосовано не було, а складання протоколу про адміністративне правопорушення не є притягненням особи до адміністративної відповідальності, так як відповідно до статей 283, 284 КУпАП таке питання може бути вирішено лише судом, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

При цьому сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди.

Аналізуйте судовий акт: Незаконне складання адмінпротоколів є притягненням до адмінвідповідальності, а отже і підставою для стягнення моральної шкоди (ВС/КЦС у справі № 640/16169/17 від 05.02.2020)

Дане рішення є яскравим прикладом того, як суди з одних лише їм відомих причин відмовились відновити порушені права особи, яку незаконно було притягнуто до адміністративної відповідальності з досить дивною мотивацією.

У цій справі на особу було складено адміністративні протоколи про вчинення ним правопорушень, передбачених ст.ст. 173, 185 КУпАП та здійснено адмінзатримання.

У подальшому постановами суду дані справи було закрито у зв’язку із відсутністю в діях вказаної особи складів зазначених адміністративних правопорушень.

У зв’язку із цим, особу яку було притягнуто до відповідальності було подано позов про стягнення з управління патрульної поліції моральної та матеріальної шкоди.

Проте, районний суд з рішенням якого погодився і апеляційний суд у позхові відмовив, мотивуючи своє рішення тим, що Зазначені протоколи не є актами, які встановлюють, змінюють чи скасовують норми права у відповідній сфері відносин, або породжують права і обов`язки для позивача. Протокол про адміністративне правопорушення є лише фіксацією порушення, яке виявлено працівником поліції, та відповідно до статті 251 КУпАП є одним із джерел доказів та підставою для подальшого провадження у справі. Протокол, як доказ, підлягає оцінці при розгляді уповноваженою особою справи про адміністративне правопорушення і не може бути скасований. Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження неправомірності дій працівника УПП м. Харкова при складанні відносно нього протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 173, 185 КУпАП, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діями відповідача та вини відповідача в заподіянні моральної шкоди. На думку судів постанови суду, якими провадження у справах про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статтями 173 та 185 КУпАП закриті за відсутності в його діях складу адміністративних правопорушень, не є доказом (??????) на підтвердження неправомірності дій працівників поліції, зокрема, що вони вийшли за межі наданих їм повноважень або діяли у непередбачений законом спосіб.

Саме такі висновки і стали підставою для звернення позивача до Касаційного цивільного суду із касаційною скаргою, яку судоа касаційної інстанції було задоволено.

Мотивуючи своє рішення на користь позивача КЦС у своїй постанові вказав, що Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

За нормами п. 2 ч. 1 ст. 1, п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, затримання особи, отримання пояснень та інше). Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

Виходячи із наведеного рішення судів попередніх інстанцій є необґрунтованими.

Аналізуйте судовий акт: Моральна шкода заподіяна особі внаслідок бездіяльності прокуратури стягується цією особою на підставі ст. 1172, а не ст. 1176 ЦК України (ВСУ у справі № 6-501цс17 від 22 червня 2017р.)

З давніх-давен бездіяльність прокуратури та і взагалі державних органів та їх посадових осіб є однією із головних причин порушення прав фізичних та юридичних осіб. Проте досі в законодавстві немає дієвих механізмів, які змушували чиновників працювати та притягували їх до відповідальності не за наказом керівника, а за позовом або скаргою особи. Воюючи з бездіяльністю молоді юристи або юристи ідеалісти намагаються через суд стягнути з державних органів матеріальну або моральну шкоду, збитки, втрачену вигоду, проте на практиці це надзвичайно складно.   

Ця справа є черговим прикладом наскільки це складно, адже три рішення на користь особи про стягнення моральної шкоди були скасовані ВСУ, а справа направлена на новий розгляд. Хоча ситуація більш ніж очевидна: особа декілька разів зверталась до прокуратури із заявами про вчинення працівниками міліції злочинів, проте прокуратура закривала кримінальне провадження. Потім постанови про закриття скасовувались, кримінальне провадження поновлювалось, направлялось в інший орган прокуратури, проте де-факто не розслідувалось. І так і не було розслідувано…

Скасовуючи рішення судів у справі про стягнення моральної шкоди з органу прокуратури ВСУ роз’яснив наступне. Стаття 1176 ЦК України - "відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду" не застосовується у випадках стягнення моральної шкоди з органу прокуратури. Вичерпний перелік випадків, коли застосовується ця стаття, визначений у її першій частині. При стягненні моральної шкоди з органу прокуратури слід застосовувати ст. 1172 ЦК України - "відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої їхнім працівником чи іншою особою."

Одночасне застосування цих двох статей, як це було у скасованих рішеннях не допустиме.  Слід також додати, що відповідно до ст. 1174 ЦК України у таких випадках моральна шкода завжди відшкодовується потерпілому не посадовою особою органу прокуратури, а державою. 

ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК ВСУ у справі № 6-501цс17: Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті – така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

У справі, яка переглядається, позивач звернувся до суду з позовом до прокуратури про відшкодування моральної шкоди, завданої прийняттям незаконних рішень і протиправною тривалою бездіяльністю відповідача, пославшись на статтю 1172 ЦК України, за положеннями частини першої якої юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. 

Суди, вирішуючи спір, не врахували зазначених вище норм матеріального права, дійшовши висновку про те, що неправомірними рішеннями, діями та бездіяльністю прокуратури Харківської області позивачу завдано моральної шкоди, припустились взаємовиключних висновків про одночасне застосування до спірних правовідносин положень  статей 1172 та 1176 ЦК України, та залишили поза увагою, що зазначені норми матеріального права регулюють різні підстави, умови, порядок відповідальності за завдану моральну шкоду та коло суб’єктів, на яких покладається така відповідальність.

Аналізуйте судовий акт: Незаконні дії і рішення слідчого, що спричинили майнової шкоди юридичній особі, є підставою для її відшкодування за рахунок державного бюджету (ВГСУ, Справа № 906/915/16, 12.04.17)

В цій справі фермерським господарством (позивач) належним чином було доведене порушення його прав у вигляді заподіяння майнової шкоди районним відділом внутрішнії справ, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України шкоди в сумі 71074,92 грн. правомірно були визнані судами всіх інстанцій обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Неправомірні дії  цього підрозділу національної поліції полягали у вилученні слідчим у позивача в процесі кримінального провадження майна (врожаю кукурудзи)  та прийняття незаконного рішення про передачу його у власність третій особі. Такими діями цей  орган  в порушення норм статті 19 Конституції України фактично взяв на себе функції суду та, перевищивши свої повноваження, прийняв рішення про вилучення майна у однієї особи та передачу його іншій, що не узгоджується з наступними приписами чинного законодавства.

Статтею 16 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно до частини 12 статті 100 Кримінального процесуального кодексу України спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується у порядку цивільного судочинства. У такому випадку річ зберігається до набрання рішенням суду законної сили.

Стягуючи з Державного бюджету України  спричинену господарству шкоду, суди виходили також з того, що вона відшкодовується державою незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 Цивільного кодексу України). Згідно з частиною 6 статті 1176 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Рішенням Конституційного Суду України від 03.10.2001 у справі №1-36/2001 визначено, що шкода, завдана незаконними діями державних органів, відшкодовується за рахунок державного бюджету.  Отже позовні вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України зазначеної шкоди в сумі 71074,92 грн. правомірно були визнані судами обґрунтованими.

Аналізуйте судовий акт: Протиправна бездіяльність слідчого, яка до того ж і встановлена актом суду, не є підставою для відшкодування особі шкоди, яка завдана органом ОРД, розслідування, прокуратури або судом в порядку ч. 1, ст.1176 ЦК України (ВСУ у справі №6-440цс16)

Постанова ВСУ із серії «ну Вас же не сделали инвалидом 1-ой группы, чего Вы ещё хотите». Відомо усім, що не зважаючи на наявність відповідного законодавства шкода заподіяна конкретними чиновниками особі державою через суд не відшкодовується або відшкодовується у дуже мізерних сумах, які до того ж роками перебувають на виконанні в органах примусового виконання.  

У цій справі потерпілий тривалий час вимагав від органу розслідування будь-яких дій у кримінальному провадженні направлених на розкриття злочину і нарешті оскаржив бездіяльність до суду. Суд, який розглянув скаргу потерпілого в рамках кримінального провадження, встановив факт невиконання слідчими службових обов’язків і зобов’язав орган розслідування провести слідчі дії. На підставі цього рішення суду потерпілий звернувся вже із цивільним позовом про стягнення з держави моральної шкоди. Суд першої інстанції задовільнив цю вимогу потерпілого, з ним погодився суд апеляційної та касаційної інстанцій.     

ВСУ скасував три рішення і направив справу на розгляд до суду касаційної інстанції. ВСУ зазначив, що орган розслідування в даному випадку виступає як окрема юридична особа і відповідачем щодо вимоги про стягнення шкоди заподіяною бездіяльністю слідчих повинен виступати саме орган розслідування, а не держава, при цьому шкода не може відшкодовуватись з Держбюджету України. Існує вичерпний перелік незаконних дій органу ОРД, розслідування, прокуратури, суду встановлений частиною 1 ст. 1176 ЦК України, коли заподіяна шкода відшкодовується державою. Невиконання слідчим службових обов’язків навіть підтверджене рішенням суду не відноситься до такого переліку, тому заподіяна у такому випадку шкоду має відшкодовуватись на загальних підставах.    

Правова позиція ВСУ від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16: Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті – така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Оскільки у справі, яка переглядається, з’ясовано, що підставою для відшкодування шкоди є встановлена ухвалою суду протиправна бездіяльність начальника слідчого відділу в частині невиконання своїх службових обов'язків, то відсутні спеціальні підстави для застосування статті 1176 ЦК України.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.