Стаття 1275. Правові наслідки відмови від прийняття спадщини

Цивільний кодекс України (СОДЕРЖАНИЕ) Прочие кодексы

4075

Просмотров

Просмотров

Добавить в избраное

1. Якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну.

2. Якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну.

3. Положення цієї статті не застосовуються, якщо спадкоємець відмовився від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця, а також коли заповідач підпризначив іншого спадкоємця.

4. Якщо на спадкоємця за заповітом, який відмовився від прийняття спадщини, було покладено заповідальний відказ, обов'язок за заповідальним відказом переходить до інших спадкоємців за заповітом, які прийняли спадщину, і розподіляється між ними порівну.

5. Відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом.

1310/1343

Добавить в избраное

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Аналізуйте судовий акт: Позов про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом є належним способом захисту якщо вбачаються перешкоди в оформленні спадкових прав в нотаріальному порядку (ВС КЦС справа № 227/3750/19 від 22.09.2021 р.)
У розглядуваній справі, спадкоємиця, яка постійно проживала однією сім’єю із спадкодавцем - вимушена була подати позов про встановлення цього факту постійного проживання та визнання за нею права власності в порядку спадкування за заповітом, оскільки нотаріус відмовила їй у прийнятті заяви щодо спадщини. Не дивлячись на дивну відмову нотаріуса (яка нібито пояснювалась пропуском строку), ВС КЦС застосував такий винятковий спосіб захисту як визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

За життя бабуся позивачки склала заповіт, яким все своє майно, заповіла їй та сестрі в рівних частинах.

До смерті бабусі, позивач забрала жити її разом зі своєю сім’єю, доглядала її. Бабуся проживала та отримувала пенсію за такою адресою. Після її смерті, позивач виявила документи на земельну ділянку, яка належала бабусі. Звернувшись до нотаріуса вона отримала пояснення, що проживаючи разом із спадкодавицею, особа вважається такою що прийняла спадщину, якщо не відмовиться від неї протягом 6-ти місяців, тому позивач вважала, що може подати заяву будь-коли. Водночас, нотаріус роз’яснила, що вони із сестрою повинні разом звернутися. Сестра - яка проживала за кордоном - не могла звернутися до нотаріуса. В кінці-кінців, сестра написала заяву, що строк пропустила, поновлювати його наміру не має та не має заперечень щодо видачі свідоцтва про право на спадщину позивачці.

Коли ж позивачка звернулась до нотаріуса для прийняття спадщини, маючи заяву сестри на руках - нотаріус їй відмовила у вчиненні нотаріальної дії (у прийнятті заяви) у зв’язку із пропуском строку для прийняття спадщини. Щодо факту спільного проживання нотаріус вимагала довідку про склад осіб (якої у позивачки не було), у іншому випадку порадила звернутися до суду. Читати повністю