Подвійні стандарти в апеляції під час розгляду справ за ст. 130 КУпАП: коли одне й те саме порушення то «істотне», то «нічим не підтверджене» (справа № 33/803/1658/26)

Фабула судового акту: У справах за ст. 130 КУпАП процесуальні гарантії часто сприймаються судами як щось другорядне: головне, мовляв, щоб був протокол, відео з бодікамери та формальна відмова від огляду. Але проблема починається тоді, коли навіть базові стандарти судового розгляду застосовуються вибірково.

Особливо показовою є практика Дніпровського апеляційного суду у справах щодо Слов’янського міськрайонного суду Донецької області. В одних постановах одна й та сама суддя апеляційної інстанції — Залізняк Р.М. — чітко зазначає: якщо розгляд справи відбувався в режимі відеоконференції, а в залі суду був лише секретар, тоді це істотне порушення вимог КУпАП, яке тягне безумовне скасування постанови суду першої інстанції.

Такі висновки містяться, зокрема, у постановах:

справа № 243/7849/25, провадження № 33/803/229/26, постанова від 29 січня 2026 року;

справа № 243/9026/25, провадження № 33/803/325/26, постанова від 23 квітня 2026 року;

справа № 243/7491/25, провадження № 33/803/1413/26, постанова від 16 червня 2026 року.

Логіка суду в цих справах була зрозумілою: правосуддя не може здійснюватися «дистанційно судом», адже судове засідання має відбуватися у спеціально обладнаному приміщенні суду — залі судових засідань. Дистанційна участь можлива для учасників процесу, але не для самого суду.

І ось справа № 243/3454/26, провадження № 33/803/1658/26. Постанова Дніпровського апеляційного суду від 23 червня 2026 року. Та сама суддя апеляційної інстанції — Залізняк Р.М. Захист, який здійснював адвокат Пивовар В.О., звертає увагу на аналогічну проблему: суд першої інстанції не був належним чином ідентифікований у журналі судового засідання як головуючий суддя, технічна фіксація не здійснювалася, а тому перевірити, чи перебував суддя саме в залі суду, фактично неможливо.

Але цього разу апеляційний суд робить протилежний висновок:
«доводи апеляційної скарги захисника, що суд першої інстанції перебував не в межах суду, не приймаються до уваги, оскільки нічим не підтверджені...»

І тут виникає просте питання: а яким саме доказом сторона захисту мала це підтвердити, якщо сам суд не забезпечив належну фіксацію процесу, а журнал судового засідання не містив повної інформації про процесуальну роль судді?

Суд фактично створив ситуацію, у якій перевірити законність проведення засідання неможливо, а потім поклав наслідки цієї неможливості на сторону захисту. У попередніх справах такого рівня даних було достатньо для висновку про істотне порушення. У цій — уже ні.

Не менш показовою є позиція щодо технічної фіксації. Суд апеляційної інстанції погодився з тим, що КУпАП прямо не передбачає обов’язкової технічної фіксації засідання у справах про адміністративні правопорушення. Однак такий підхід ігнорує значно ширший правовий контекст.

Стаття 129 Конституції України закріплює гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами як одну з основних засад судочинства. Частина 6 статті 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» також передбачає фіксацію перебігу судового процесу технічними засобами. А у випадку відеоконференції технічний запис — це не формальність, а єдиний спосіб перевірити, що саме відбувалося у засіданні, хто був присутній, у якій ролі та чи дотримано процесуальної форми.

До того ж практика ЄСПЛ давно виходить із того, що провадження щодо дорожньо-транспортних правопорушень, за які можливі штраф і обмеження права керування, можуть підпадати під поняття «кримінального обвинувачення». У справі «Шмауцер проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року ЄСПЛ прямо вказував на кримінально-правовий характер таких санкцій у розумінні Конвенції. А отже, гарантії справедливого суду тут мають бути не декоративними, а реальними.

Окремо варто згадати питання дослідження ключового доказу. В апеляційній скарзі захист зазначав: загальна тривалість судового засідання становила 22 хвилини — з 10:21 до 10:43. Водночас відеозапис із нагрудної камери, який був ключовим доказом сторони обвинувачення, тривав 29 хвилин 11 секунд. Більше того, згідно з технічними даними журналу, трансляція екрана здійснювалася лише 6 хвилин — з 10:31 до 10:37.

Тобто навіть арифметично виникає питання: як саме суд першої інстанції міг повно дослідити відеозапис тривалістю понад 29 хвилин у засіданні, яке тривало 22 хвилини, якщо демонстрація екрана тривала лише 6 хвилин?

Однак і цей аргумент апеляційний суд фактично відхилив, зазначивши, що істотне значення мала лише частина відео, де особі нібито висловлено вимогу пройти огляд і зафіксовано відмову. Такий підхід небезпечний: суд не може наперед вирішити, яка частина доказу «важлива», не дослідивши його повністю. Інакше безпосередність дослідження доказів перетворюється на формальність.

Ця історія не лише про одну справу за ст. 130 КУпАП. Вона про передбачуваність судової практики. Якщо в одних справах апеляційний суд вважає дистанційне здійснення правосуддя істотним порушенням, то у подібній справі має бути наведено дуже переконливе пояснення, чому аналогічний довід раптом став «нічим не підтвердженим».

Бо подвійні стандарти у справах про адміністративні правопорушення — це не дрібниця. Це питання довіри до суду, рівності сторін і реальності права на справедливий суд.

Аналізуйте судовий акт: Висновок про перебування водія у стані сп'яніння, зроблений на підставі швидкого тесту без лабораторного дослідження, є недійсним. (Київський апеляційний суд №759/17958/24 від 10.02.2025 р.)

Відсутність відеозапису (або іншого доказу) руху транспортного засобу та відеозапису відмови водія проходити медогляд на стан сп’яніння - свідчить про ВІДСУТНІСТЬ складу адмінправопорушення (Суд, №191/719/25 від 07.04.2025 р.)

Максимальний рівень алкоголю в крові не повинен перевищувати 0,50 грама чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг. на літр повітря, що видихається. (Чернігівський апеляційний суд №728/1571/24 від 16.08.2024 р.)

Не можна позбавити права керувати транспортними засобами водія, якщо він вже позбавлений такого права або взагалі його не має (Мар’їнський районний суд Донецької області №237/3214/24 від 17.09.2024 р.)

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1658/26 Справа № 243/3454/26 Суддя у 1-й інстанції - Воронков Д. В. Суддя у 2-й інстанції - Залізняк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року Кривий Ріг

23.06.2026р. суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Залізняк Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Ріг апеляційну скаргу захисника Пивоварова В.А., який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 28.04.2026р., якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає АДРЕСА_1

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

в с т а н о в и л а :

Постановою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 28.04.2026р. ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Постанову суду першої інстанції оскаржено захисником Пивоваровим В.О., який в апеляційній скарзі:

- не погодився із оскаржуваним рішенням суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції не було забезпечено повноту з`ясування обставин справи, було порушено матеріальне та процесуальне право;

- зазначає, що відеофіксація судового засідання не проводилась, у відповідь на адвокатський запит судом надано відповідь, що нормами КУпАП не передбачено обов`язкового фіксування судового процесу, клопотання про фіксування процесу не надходило, що суперечить вимогам ст. 129 Конституції України;

- вважає, що судом першої інстанції справу розглянуто поверхово, відеозапис досліджено не в повному обсязі, тривалість відеозапису становить 29хвилин 11 секунд, а судовий розгляд тривав 22 хвилини, було порушено право на захист шляхом ненадання захиснику висловити свою позицію, обмежившись аргументами письмового клопотання;

- вказує, що суд не видалявся до нарадчої кімнати, та не був присутнім безпосередньо в залі суду, судове засідання здійснювалося в режимі відео конференції;

- вказує, що працівником поліції названо ознаки сп`яніння, які не передбачені відповідною «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та вимога огляду на стан сп`яніння не відповідає вимогам вказаної інструкції;

- вказує, що відеозапис є неналежним доказом, оскільки здійснений на бодікамеру № 2 без зазначення її відповідного інвентарного номеру, складання протоколу про адміністративне правопорушення відбулося під час повітряної тривоги;

- вказує, що суд безпідставно не прийняв до уваги висновок закладу охорони здоров`я про відсутність ознак сп`яніння у ОСОБА_1 від 14.06.2026р.;

- вважає, що суд першої інстанції перейняв на себе функції обвинувачення, не звернувши уваги на існуючи неточності в матеріалах справи, пославшись на технічну описку, направлення на огляд до закладу охорони здоров`я виписано до неіснуючого закладу охорони здоров`я «Наркологічний диспансер м. Слов`янська», який не уповноважений проводити огляд на стан сп`яніння;

- вважає, що ОСОБА_1 перебував у стані крайньої необхідності, оскільки його відмова від огляду на стан сп`яніння була викликана бажанням покинути ділянку місцевості, яка наближена до зони бойових дій, та на цій ділянці небезпечно залишатися через дронові удари;

- прохає оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Про дату, час та місце судового розгляду ОСОБА_1 та його захисник Пивоваров В.О. повідомлені належним чином, до судового засідання не прибули, від захисника Пивоварова В.О. надійшла письмова заява про розгляд апеляційної скарги за його відсутності та відсутності ОСОБА_1 , в якій він підтримав доводи апеляційної скарги, що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за відсутності особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до вимог ст. 268 КУпАП.

Суд апеляційної інстанції перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов висновку про залишення апеляційної скарги захисника без задоволення за таких підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 13.04.2026р. об 11 год. 05 хв. на автодорозі Троїцьке - с. Олександрівка 3 км Краматорського району Донецької області керував транспортним засобом Ford Transit, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: почервоніння очей, тремтіння пальців рук, бліда шкіра обличчя. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В обґрунтування висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП суд першої інстанції поклав: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 821712 від 13.04.2026р.; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння від 13.04.2026р.; довідку з поліції, згідно якої ОСОБА_1 не значиться серед списку позбавлених права керування транспортними засобами та має посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 14.05.2019; відеозапис, яким зафіксовано обставини виявленого правопорушення.

Суд першої інстанції дослідив матеріали відеозапису встановив факт зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , у зв`язку з тим, що він не пристебнутий паском безпеки. Поліцейський вказав на ознаки наркотичного сп`яніння та запропонував пройти огляд у медичному закладі у м. Слов`янськ, на що ОСОБА_1 відмовився. Після чого, працівником поліції було попереджено ОСОБА_1 про відповідальність згідно пункту правил 2.5 ПДР України та про те, що щодо нього буде складено протокол за ст. 130 КУпАП. Також з відеозапису вбачається, що перед складанням протоколу про адміністративне правопорушення водію ОСОБА_1 були роз`ясненні його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. Зі змістом протоколу водія ОСОБА_1 було ознайомлено, заперечень чи клопотання від нього не надходило.

Також судом першої інстанції були досліджені доводи захисника Пивоварова В.О. викладені у письмових запереченнях щодо відсутності події і складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 , та не встановлено підстав для їх задоволення.

Суд першої інстанції дослідив доводи сторони захисту, зокрема, що в матеріалах справи відсутні докази факту керування ОСОБА_1 , які за висновком суду першої інстанції спростовані відеозаписом

Суд першої інстанції не прийняв доводи захисту щодо неналежності відеозапису через відсутність ідентифікації нагрудної камери, вказавши що на відеозаписі, долученому до протоколу, чітко зафіксовано здійснення відеофіксації на нагрудну камеру №2, що повністю узгоджується з відомостями, внесеними до протоколу про адміністративне правопорушення.

Також суд першої інстанції відкинув доводи захисника, що ознаки зазначені працівниками поліції у протоколі: «почервоніння очей, тремтіння пальців рук, бліда шкіра обличчя», не передбачені законодавством, оскільки вбачав в цих доводах ознаки зайвого формалізму.

Суд першої інстанції також вважав, що зазначені розбіжності в серії та номері протоколу є наслідком технічної описки, яка не впливає на зміст протоколу про адміністративне правопорушення та не спростовує факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Також не були прийняті доводи захисника, що направлення на огляд водія, виписане до закладу охорони здоров`я «Наркологічний диспансер м. Слов`янська», який не уповноважений на проведення огляду, оскільки це не має істотного значення для вирішення питання про наявність складу правопорушення в діях водія транспортного засобу.

Суд першої інстанції після аналізу встановлених фактичних обставини та оцінки наведених доказів в їх сукупності, дійшов висновку про наявність в діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, та доведеності його винуватості.

Суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , погоджується із висновками суду про визнання його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції відповідно до вимог ст.ст. 245 251 252 КУпАП всебічно, повно і об`єктивно з`ясував обставини справи, вирішив їх в точній відповідності із законом, повно та всебічно дослідив та оцінив наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги захисника, встановив, що вони є аналогічними доводам його письмового клопотання про закриття провадження у справі, на які, на переконання суду апеляційної інстанції, судом першої інстанції надано обґрунтовані відповіді, з якими суд апеляційної інстанції погоджується.

Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_1 утворила його відмова від огляду на стан сп`яніння, що є порушенням вимог п. 2.5 ПДР України. Вказана обставина достатньо та повно зафіксована на відеозапису та не викликає сумніву у своїй достовірності, факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 беззаперечно підтверджений відеозаписом.

Суд апеляційної інстанції вважає висновки суду першої інстанції правильними, а наведені в оскаржуваній постанові мотиви, які покладені в обґрунтування прийнятого рішення щодо визнання винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП такими, що відповідають вимогам ст.ст. 245 251 280 КУпАП.

Таким чином, враховуючи наведене вище, доводи апеляційної скарги захисника щодо незаконності оскаржуваної постанови, є безпідставними.

Як було наголошено вище, доводи апеляційної скарги захисника, є аналогічними доводам, викладеним у письмових запереченнях сторони захисту до суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції дослідивши вказані доводи встановив, що суд першої інстанції навів обґрунтовані мотиви щодо їх відмови, та погоджується із обґрунтуванням такої відмови, а саме, що вони не вказують на істотні порушення, які б могли перешкодити правильному вирішенню справи по суті.

При цьому доводи апеляційної скарги захисника, що суд першої інстанції перебував не в межах суду, не приймаються до уваги, оскільки нічим не підтверджені, та відповідно до матеріалів справи процедура судового розгляду стороною захисту не заперечувалася.

Доводи апеляційної скарги захисника, щодо відсутності фіксації судового засідання на технічному носії, то вони також є неслушними, оскільки вимоги КУпАП не передбачають проведення технічної фіксації судового засідання у справах про адміністративне правопорушення. Так само слід наголосити, що і проведення судового засідання в режимі відеоконференції у справах про адміністративне правопорушення не передбачено КУпАП. Проведення судового засідання у такому форматі хоча і забезпечує оперативність судового розгляду, та звільняє від зайвих транспортних та інших перепон, проте не повинно мати ознаки зловживання.

Доводи апеляційної скарги захисника, що судом першої інстанції справу розглянуто поверхово, відеозапис досліджено не в повному обсязі, тривалість відеозапису становить 29хвилин 11 секунд, а судовий розгляд тривав 22 хвилини, було порушено право на захист шляхом ненадання захиснику висловити свою позицію, обмежившись аргументами письмово клопотання, є також неслушними, оскільки виявлення ознак сп`яніння у ОСОБА_1 та висловлення йому вимоги проходження огляду на стан сп`яніння, із висловленням ним відмови проходження огляду, склала кілька хвилин. Інша частина відеозапису становить процедуру складення матеріалів про адміністративні правопорушення, та не має істотного значення для кваліфікації дій ОСОБА_1 .

Щодо порушення права на захист, то суд апеляційної інстанції не встановив такого порушення, оскільки сторона захисту, наголосивши на неможливості висловлення позиції, обмежилась тільки зазначенням про це, не навівши, що саме залишилося поза увагою суду, що могло істотно вплинути на розгляд справи, та не було вказано у письмових запереченнях.

Враховуючи наведене вище постанова суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, вмотивованим та справедливим судовим рішенням, а тому доводи апеляційної скарги захисника про скасування оскаржуваної постанови із закриттям провадження у справі щодо ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу захисника Пивоварова Владислава Олександровича, який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 28.04.2026р., якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік залишити без задоволення.

Постанову Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 28.04.2026р., якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя