Стаття 654. Форма зміни або розірвання договору

Аналізуйте судовий акт: Необхідно розрізняти поняття "додаткова угода до договору" та "додаток до договору", останній не є окремим правочином і визнання його нікчемним суперечить закону (ВС/КГС у справі №917/265/18 від 31.05.2021).
 Типова ситуація, коли банк продає «кредитний портфель», шляхом відступлення права вимоги до своїх боржників. Якщо Ви бачили такі угоди, то сам договір не містить конкретики. Вся інформація про боржників зазначена в додатку до договору, такий собі перелік їх найменувань, реквізитів правочинів та сум заборгованості. У цій справі форма додатку відіграла найголовнішу роль в оцінці доказів переходу права вимоги.

Банк звернувся із позовом до боржника - юридичної особи про стягнення заборгованості за кредитним договором із усіма відсотками, штрафними, інфляціями - нарахували все, що могли.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено.

На стадії примусового виконання рішення, із заявою про заміну сторони кредитора звернулось ТОВ, що викупило борг. Читати повністю

Аналізуйте судовий акт:  Електронний підпис (ЕЦП) є обов’язковим реквізитом електронного документа, а емайл листування не може бути прийнято як допустимий доказ судом, без відповідного підпису(ВС/КГС у справі № 922/788/19 від 28 грудня 2019р.)

Мабуть більшість і не помітила, але судочинство хоча і є однією з найбільш консервативних сфер, проте і воно вже вступило в еру цифрових технологій. Мова в даному випадку іде про належність, допустимість та достовірність електронних документів, як доказів позовних вимог або заперечень у господарській справі. Якщо раніше про розгляді цінувався лише папірець із печаткою або посвідчений нотаріусом, то тепер поступово увага приділяється також таким речам як скріншот чи роздруківка емайл листування, тощо.

Має місце господарській спір у зв’язку із невиконанням договору поставки та нарахування на постачальника неустойки. Відповідач – постачальник доводив певні обставини посилаючись на скріншоти роздруківки емайл листування із позивачем. Цікаво, що незалежно від позиції позивача щодо такої роздруківки суд вирішуючи долю наданого відповідачем доказу повинен застосовувати норми спеціальних законів.

Так, діють ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» та ЗУ «Про електронні довірчі послуги». Стаття 5 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачає, що електронний документ – документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов’язкові реквізити документа. Відповідно до ст.6 цього ж закону створення електронного документу завершується накладанням електронного підпису. Отже, без такого реквізиту як електронний цифровий підпис (ЕПЦ) вважається, що електронний документ не створений, і тому не може розглядатися судом як доказ.

Хоча відповідачем і була здійснена візуалізація електронного документу, а точніше інформації, яка стосується предмету спору, у вигляді роздруківки емайл листування, такий доказ є неналежним.

Справа цікава тим, що відкритим є питання, коли подібна роздруківка взагалі може вважатися доказом. Тобто, наприклад коли постачальник через емайл може повідомити покупця, що поставки не буде, а покупець також через емайл погодитися з цим і припинити зобов’язання постачальника.

Суди вважають, що між сторонами договору поставки/спору повинна бути впроваджена процедура електронного документообороту, у спосіб визначений договором поставки чи в інший договірних спосіб. А для використання електронних документів сторонами у суді, повинні використовуватися ЕЦП, в тому числі і при емайл листуванні.

Якщо цього не відбулося, то незважаючи на реальні домовленості сторін через емайл, юридичної сили такі домовленості не мають. Це також передбачено ст. 654 ЦК України, відповідно до припису якої «зміна умов договору повинна бути вчинена в такій самій формі, як і договір, що змінюється.» Тобто у нашому прикладі, це виключно письмовий додатковий договір про припинення зобов’язань до договору поставки.

Слід також додати, що ВС вкотре підтвердив позицію про те, що відповідно до ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України зменшення судом нарахованої позивачем неустойки у зв’язку із порушення виконання договірних зобов’язань відповідачем, є за будь-яких обставин виключно правом а не обов’язком суду.