Стаття 544. Право боржника, який виконав солідарний обов'язок, на зворотну вимогу

Аналізуйте судовий акт: Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя (ВС/ВП у справі № 638/18231/15-ц від 30.06.2020)

 З положень Цивільного та Сімейного кодексів України прямо випливає презумпція спільної сумісної власності подружжя. Тобто в цілому ці норми є досить прозорими та в принципі без врахування «особо запущенных случаев» великої проблеми у застосуванні на практиці не викликають.

Але хочу звернути увагу читача на те, нормами ЦК України та СК України прямо не врегульовано питання поділу боргового зобов`язання між колишнім подружжям.

Тож, майно подружжя поділили, а борг лишився лише на тому з подружжя хто безпосередньо є боржником. Якось нечесно…

Однак, у будь-якому випадку вихід є і з таких ситуацій.

У даній справі кредитор звернувся до суду із позовом про стягнення з боржника та його дружини суми боргу у солідарному порядку шляхом накладення стягнення на майно відповідачів, а саме належної їм квартири.

Судом першої інстанції позовні вимоги було задоволене частково – борг було стягнуто з обох відповідачів, однак у задоволенні вимог про накладення стягнення за рахунок квартири було відмовлено.

Задовольняючи вимоги місцевий суд послався на те, що дружина боржника при укладанні нотаріального договору позики надала свою згоду на укладення згаданого договору та у цій заяві не зазначила, що її чоловік бере позику на особисті потреби, а не на потреби сім’ї.

Апеляційний суд в цілому з такими висновками погодився, що і стало підставою для звернення співвідповідачки із скаргою до суду касаційної інстанції.

При цьому касаційну скаргу було вмотивовано тим, що договором позики на неї як дружину кредитора не покладається обов’язок його виконання, а надання нею як дружиною згоди на укладення договору не покладає на неї солідарного обов`язку з боржником.

Велика Палата із такими доводами не погодилась та у задоволенні скарги відмовила.

Приймаючи таке рішення Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові зазначила, що статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Положеннями статті 60 СК України встанлвлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

Одночасно за частиною четвертою статті 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Отже при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Тож правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого прямо встановлені законом, передбачає нероздільність зобов`язань подружжя, що за своїм змістом свідчить саме про солідарний характер таких зобов’язань, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов`язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім’ї.

При цьому при вирішенні спору про порядок виконання колишнім подружжям зобов`язань, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї, якщо питання про поділ цих зобов`язань не було зі згоди кредитора вирішене при поділі спільного майна цього подружжя, суди повинні керуватися тим, що подружжя має відповідати за такими зобов`язаннями солідарно усім своїм майном.

Якщо один із колишнього подружжя в повному обсязі виконав зобов`язання, то він у порядку частини першої статті 544 ЦК України має право на зворотну вимогу (регрес) до іншого з подружжя у відповідній частині.