Стаття 334. Момент набуття права власності за договором

Аналізуйте судовий акт: Право власності на транспортний засіб переходить з моменту передання такого покупцю, якщо договором не передбачено особливостей. (ВП ВС, справа №911/1278/20 від 05.04.2023 р.)
 У цій справі, ВП ВС виснувала, щодо моменту переходу права власності на рухоме майно (транспортні засоби) від продавця до покупця. Вирішила, що право власності на рухоме майно переходить відповідно до умов укладеного договору. Якщо ж такий договір визначив здійснення державної реєстрації однією з умов для переходу права власності, без державної реєстрації - майно у власність не переходить.

Позивач, покупець спірних екскаваторів, оскаржував дії державного виконавця, який наклав на ці транспортні засоби арешт, по боргам їх колишнього власника - продавця. Вийшло так, що у 2016 році, було укладено договір купівлі-продажу цього рухомого майна. За умовами договору, право власності переходило в момент передання і державної реєстрації в Держгірпромнагляді. Однак цей орган реформували і здійснити реєстрацію не вдалося. У 2021 році, покупець і продавець підписали додаткову угоду якою змінили цей пункт, і визначили, що право власності перейшло з моменту передачі. Треба сказати, що у 2019 році (між цими подіями), було накладено арешт на майно продавця, і спірні екскаватори були включені в перелік арештованого майна. Позивач, як покупець, вимагав визнання права власності, і зняття арешту з них.

Справа розглядалася неодноразово. В кінцевому підсумку, після задоволення позову першою і другою інстанцією - за касаційною скаргою стягувача арештованого майна - потрапила на розгляд до ВС КГС, а потім до Великої Палати Верховного Суду. 

ВП ВС виснував наступне: Найбільш поширеними похідними способами набуття права власності юридичними особами є набуття права власності на підставі правочинів (ст. 334 ЦК України) та внаслідок правонаступництва (ст. 107 ЦК України). У похідних способах набуття права власності на майно судам необхідно враховувати вірогідність наявності на це майно прав інших осіб - невласників, наприклад, іпотекодержателя, заставодержателя, орендаря, іншого суб`єкта обмеженого речового права. Ці права зазвичай не повинні втрачатися при зміні власника речі, яка переходить до нового власника, маючи обтяження. Фактично діє правило римського права: «nemopotest pluraiura inrem» «ніхто не може передати іншому більше прав на річ, ніж має сам». Читати повністю

Аналізуйте судовий акт: Оскільки отримавши акт про перемогу на ел.торгах, особа своє право власності на нерухоме майно не зареєструвала: не звернулася до нотаріуса та не отримала свідоцтво - така не набула права власності на це майно (ВС КЦС № 644/7232/17 від 08.09.2021 р.)
 Цікавий висновок стосовно моменту виникнення права власності на нерухоме майно придбане з прилюдних торгів висловив ВС КЦС у цій справі. Так, не дивлячись, що спірні правовідносини, регулювались ще положеннями старого Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року та Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 - він буде актуальним і наразі, оскільки відповідно до діючого нині Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Мін’юсту від 29.09.2016 року №2831/5 (Розділ Х, пункт 8, абз.2) - у випадку придбання нерухомого майна, документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з електронного аукціону, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведений електронний аукціон.

У 2015 року були проведені електронні торги з реалізації нежитлової будівлі, яка належала боржнику ТОВ «У». Переможцем у таких торгах став позивач, який сплатив кошти за нерухоме майно та отримав акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки. Водночас, у зв`язку з віддаленістю місця проживання переможець не оформив належним чином своє право власності на вказане приміщення (тобто фактично - не звертався до нотаріуса та не отримував свідоцтво). 

Через рік, не дивлячись на те що переможець сплатив за нерухоме майно, колишній власник - ТОВ “У” на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу - продало ТОВ “Д” вказану нежитлову будівлю. Зважаючи на такі обставини, переможець торгів звернувся до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу нежитлової будівлі недійсним, посилаючись на те, що на підставі акта державного виконавця про реалізацію предмета він є власником нежитлової будівлі.

При цьому, у спірному договорі було зазначено, що вищевказана нежитлова будівля належить продавцю ТОВ “У” на підставі ще старого договору купівлі-продажу від 2005 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (заборон на момент відчуження не встановлено). Читати повністю

Аналізуйте судовий акт: До 01 січня 2013 року право власності на нерухоме майно виникало з моменту реєстрації договору купівлі-продажу, незалежно від здійснення державної реєстрації права в подальшому (ВП ВС у справі № 334/3161/17 від 22.06.2021).
 Прочитавши це рішення, моєю першою думкою було: «Як же шкода, що це рішення ВП ВС винесла лише зараз. І як прикро, що зміна судової практики не є підставою для перегляду раніше прийнятих рішень». Дійсно прогресивне та правильне рішення, на мій погляд, якого так потребували практики.

В суді розглядалась справа за позовом заявленим до останнього набувача квартири із вимогами про визнання недійсним свідоцтва про право власності останнього.

Як вбачається із позову, квартира спочатку була продана позивачу, а після того, виставлена за борги первісного власника на прилюдні торги та продана відповідачу. Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що продавши йому квартиру, первісний власник втратив право власності, а тому квартира не могла бути предметом прилюдних торгів за борги останнього.

Суди перших двох інстанцій у задоволенні позову відмовили. Рішення мотивовані тим, що позивач не зареєстрував за собою право власності на спірне нерухоме майно, тому в нього відсутнє право власності на спірну квартиру. Натомість, на момент примусової реалізації квартири відповідачу, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно власником був вказаний первісний власник. Читати повністю