Стаття 1266. Спадкування за правом представлення

Аналізуйте судовий акт: Заповіт баби на доньку не є перешкодою для спадкування майна онуком за правом представлення (ВС/КЦС у справі №539/2170/17 від 26 вересня 2018 р.)

Задачка для нотаріуса або навіть для студента, який складає іспит із цивільного права.  У жінки – матері та бабусі є єдина дочка та онук. Проте є дві рідні сестри.  Жінка складає заповіт, за умовами якого усе майно, зокрема коштовна земельна ділянка, заповідається дочці. На жаль дочка помирає раніше жінки, і виникає питання кому буде належати спадок після смерті жінки? Онуку, рідним сестрам чи усім трьом в  певних частинах? В заповіті жінки ніхто інший як спадкоємець окрім дочки не згадується.  

Як виявилося задачка не із легких  і справа дійшла аж до ВС, який скасував рішення суду першої та апеляційної інстанцій та направив  справу на  новий розгляд.

Нотаріус відмовив онуку у визнанні права власності на земельну ділянку в порядку спадкування  у зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно. Успадкувати земельну ділянку намагалися також рідні сестри спадкодавця, які  відповідно до ст. 1262 ЦК України є другою чергою спадкоємців за законом. Онук оскаржив відмову нотаріусу до суду.

Суд першої інстанції з яким погодився суд апеляційної інстанції відмовив онуку – позивачу у задоволенні позову обґрунтовуючи таку відмову тим, що онук не може спадкувати бабі  за право представлення в порядку, передбаченому ст. 1266 ЦК України оскільки баба залишила заповіт. Адже частина 1, ст. 1266 ЦК України передбачає, що «внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка б належала б за законом їхнім матері, батькові, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини». Тобто, «яка б належала б за законом».  А тут є дійсний заповіт, і успадкування повинно було відбутися не на підставі закону, а на підставі заповіту. При цьому дочка не встигла успадкувати земельну ділянку та оформити правовстановлюючи документи на себе оскільки померла.

ВС підтвердив права онука на спадкування за правом представлення в такому випадку і прийшов до цікавого висновку. По своїй суті спадкування за правом представлення - це специфічний порядок набуття права на спадкування за законом, який не є окремою підставою або видом спадкування і за яким суб'єктами спадкування  стають певні спадкоємці за законом. 

Застосовуючи частину 2, статті 1223 ЦК України ВС підкреслив, що в будь якому випадку дочка спадкодавця є спадкоємницею першої черги, а рідні сестри - спадкоємницями другої черги.  Тому онук за правом представлення стає спадкоємцем першої черги і має право на успадкування земельної ділянки.

Аналізуйте судовий акт: Комморієнти, спадкова трансмісія та право представлення: використовуючи ці терміни ВСУ захистив права хлопця, який раніше через малоліцтво не зміг правильно прийняти спадщину свого діда (ВСУ від 7 червня 2017 у справі № 6-161цс17)

Справедлива в повному розумінні цього слова постанова ВСУ, яка через багато років після одночасної, тобто в один день, загибелі у ДТП діда та матері захистила права онука на спадок. У діда було двоє дітей: мати онука та дядько онука, який після загибелі сестри став його опікуном. Спадок та предмет спору – це право власності на ½ будинку, який належав діду. Після одночасної смерті діда та матері дядько онука прийняв спадщину і повністю через нотаріуса оформив будинок на себе. Онук не звертався до нотаріуса і пропустив усі строки оформлення спадщини. Проте, на момент загибелі діда та матері онуку – позивачу було 7 років.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову онуку, суд апеляційної інстанції задовільнив позов, суд касаційної інстанції скасував рішення суду апеляційної інстанції та залишив рішення суду першої інстанції в силі, ВСУ скасував рішення суду касаційної інстанції та залишив в силі рішення суду апеляційної інстанції на користь онука. 

ВСУ підтвердив правильність висновку суду апеляційної інстанції про те, «що право на спадщину виникло в позивача не у зв’язку з тим, що право на спадкове майно перейшло до його матері, а тому, що її немає в живих на час відкриття спадщини після смерті діда позивача, тобто відповідно до правил частини другої статті 529 ЦК УРСР» Аналогічна позиція міститься і в статті 1266 ЦК України - "спадкування за правом представлення".

Правова позиція ВСУ у справі № 6-161цс17: Відповідно до ч. 2 ст. 529 ЦК УРСР онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю. Аналогічна норма міститься й в частині першій статті 1266 Цивільного кодексу України.

Спадкування за правом представлення – це спадкування за законом, яке передбачає появу в певних спадкоємців права на спадкування за умови смерті до відкриття спадщини того з їхніх родичів, хто був би спадкоємцем. Таким чином, його власні спадкоємці ніби представляють у спадкових відносинах особу, яка б одержала права на спадкування, якби була живою на час відкриття спадщини.

Спадкування за правом представлення є різновидом спадкового правонаступництва та не залежить від спадкового правонаступництва між комморієнтами, оскільки спадкоємець, який помирає одночасно зі спадкодавцем, не спадкує його майно, але діти цього спадкоємця (внуки спадкодавця) за правом представлення виступають як безпосередні та самостійні спадкоємці майна спадкодавця, а не як спадкоємці тих осіб, яких вони представляють.

Застосування права представлення не може залежати від того, що особа, яку представляють, померла не раніше, а в один день зі спадкоємцем. Якщо презюмується, що дві особи померли одночасно, це унеможливлює перебування в живих особи, яку представляють, на час відкриття спадщини.

Визначення спадкових прав комморієнтів стосовно один одного необхідне для розмежування обсягу спадщини і спадкоємців кожного з них, проте жодним чином не обмежує прав онука спадкувати після одного з комморієнтів замість іншого, який був би покликаний до спадкування в разі, якби був живим на час відкриття спадщини.

Отже, фразу «належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю» не потрібно розуміти як можливість особи, яку представляють, отримати право на прийняття спадщини, оскільки в такому випадку йшлося б про інший інститут – спадкову трансмісію.

Якби особа, яку представляють, була б живою на час відкриття спадщини, то вона і була б спадкоємцем за законом, у даному ж випадку на її місце заступив спадкоємець за правом представлення, обсяг прав якого у праві представлення не залежить від фактичних прав особи, яка померла на час відкриття спадщини.

Отже, під спадкуванням за правом представлення розуміють особливий порядок закликання до спадкування спадкоємців за законом, коли одна особа у випадку смерті іншої особи, яка є спадкоємцем за законом, до відкриття спадщини ніби заступає на її місце і набуває право спадкування тієї частки у спадковому майні, яку отримав би померлий спадкоємець, якби він був живий на момент відкриття спадщини.