Зберігачем у цьому разі може бути особа, призначена судом, або особа, визначена за домовленістю сторін, між якими є спір. Річ передається на зберігання іншій особі за її згодою, якщо інше не встановлено законом. Зберігач має право на плату за рахунок сторін, між якими є спір.
Особливе місце серед спеціальних видів зберігання займає секвестр (зберігання речей, які є предметом спору).
Зміст секвестру полягає в тому, що особи, між якими виник спір, на час його вирішення (судом або за згодою сторін), зобов´язані передати спірну річ третій особі — секвестратору, а останній у свою чергу повинен її згодом повернути тому, на користь кого буде вирішений спір. Дана стаття передбачає два види секвестрів: договірний та судовий. Підставою для укладення договору зберігання служить згода сторін, між якими виник спір, або рішення суду про передачу речі, з приводу якої виник спір.
В останньому випадку зберігач може бути призначений судом, або суд надає сторонам можливість узгодити, хто буде виконувати відповідну функцію, тобто з ким буде укладений такий договір.
Збереженню в порядку секвестру притаманні наступні особливості.
Предметом можуть бути не тільки рухомі, а й нерухомі речі. Право третьої особи на одержання від сторін певної винагороди презюмується. Разом із тим сторони, що сперечаються, чи суд вправі установити в договорі (суд — у своєму рішенні) інше, тобто безвідплатність зберігання.
На судовий секвестр схожий арешт майна боржника з передачею його на зберігання третій особі. Закон України «Про виконавче впровадження» (ст.58) передбачає обставини, при настанні яких застосовується відповідний захід на стадії виконання рішень. Майно, на яке накладений арешт, може бути передане на зберігання особі, призначеній судовим виконавцем. Закон передбачає можливість у зазначених випадках виплати винагороди зберігачу (якщо він не є членом родини боржника чи працівником організації-боржника).
page
youtube
