Частина 1 статті 925 ЦК передбачає обов´язкове пред´явлення претензії перевізнику до пред´явлення позову, що випливає з перевезення вантажу. Пред´явлення претензій стосовно багажу і перевезення пасажира ч. 1 ст. 925 ЦК не охоплюється. У разі виникнення спорів із цього приводу діють положення транспортних статутів і кодексів, а також правила перевезень, що їх доповнюють. Такий порядок має важливе значення для визначення початкового моменту течії, позовної давності (див. додатково ст. 258 ЦК та коментар до неї).
Частина 2 статті, що коментується вводить нове положення в транспортному законодавстві України стосовно терміну розгляду перевізником претензій щодо вантажів. Термін розгляду становить ЗО днів, незалежно від змісту претензії (про несхоронність вантажу, розрахунках, штрафах і т.д.) і виду перевезення (місцеве, пряме, змішане сполучення). У 30-денний термін не включається час, необхідний для доставки адресату поштової кореспонденції.
Частиною 3 статті, що коментується, вводиться також нове положення щодо строку давності позову за вимогами з перевезення вантажу, що складає один рік. Оскільки положення ч. З ст. 925 ЦК стосується всіх вимог, що випливають з перевезення вантажу, то нововведений річний термін позовної давності застосовується до таких вимог, як несхоронність, прострочення в доставці, розрахунки за провізними платежами, а також щодо вимог перевізника до вантажовласників.
Термін позовної давності стосовно перевезень пасажирів і багажу встановлюється відповідними транспортними статутами і кодексами.
Стосовно позовної давності по перевезеннях вантажів застосовуються загальні правила про позовну давність, встановлені гл. 19 ЦК.
page
youtube
