1. Наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця.
2. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення.
3. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за найм речі.
{Частина третя статті 778 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1201-IX від 04.02.2021 }
4. Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.
5. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.
Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.
Полный текстПриймаємо до оплати
Copyright © 2014-2024 «Протокол». Все права защищены.
Аналізуйте судовий акт: Як розрахувати розмір поліпшень орендованого майна для відшкодування (ВС/КГС у справі №905/435/19 від 24.02.2021)
Чи варто здійснювати поліпшення державного майна, якщо воно знаходиться в оренді? Кожен вирішує це питання для себе самостійно, однак дана справа наглядно показала з яким «підводним камінням» можна зустрітись, якщо поліпшення майна все ж таки здійснено.
Так, між регіональним відділенням ФДМУ та ТОВ укладено договір оренди державного майна - цілісного майнового комплексу судноремонтного заводу.
Даний договір було розірвано в судовому порядку, однак, після припинення його дії між сторонами виник спір, щодо відшкодування вартості невід'ємних поліпшень орендованого майна. Саме за стягненням таких сум і звернувся колишній орендар - ТОВ.
Суд першої інстанції позовні вимоги ТОВ задовольнив, оскільки невід'ємні поліпшення орендованого майна були здійснені орендарем за рахунок власних коштів та за згодою орендодавця, що у відповідності до ст.778 ЦК України, ст. 27 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" є підставами для відшкодування вартості здійснених поліпшень після припинення дії договору.
Апеляційним судом дане рішення було залишено без змін з цих же підстав.
Не погоджуючись із винесеними рішеннями із касаційною скаргою звернулось РВ ФДМУ.
Переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій, ВС зазначив, що предметом доказування у даній справі є юридичний склад, що включає факт збільшення вартості орендованого майна в результаті зроблених поліпшень, а не загальна вартість відновлювального ремонту (реконструкції) майна. При цьому зазначена вартість має бути визначена в установленому законодавством порядку.
ВС наголосив, що розмір витрат орендаря на проведення капітального ремонту, реконструкції не є тотожним поняттю розміру поліпшення орендованого майна, який орендодавець зобов'язаний компенсувати у разі розірвання договору оренди.
У силу положень статті 27 Закону (попередня редакція) компенсації підлягає лише збільшена в результаті таких поліпшень вартість орендованого майна. Вартість майна визначається ринковими показниками на подібне майно у певний час. Складовою такої вартості є витрати на поліпшення майна. Поряд з цим на вартість майна можуть впливати інші показники, наприклад, пропозиція і попит.
Отже, розглядаючи справу по суті, суди, окрім наявності згоди орендодавця на здійснення поліпшень, мали встановити початкову вартість орендованого майна на момент його прийняття позивачем та його вартість на момент розірвання договору оренди і відповідно вирішити питання про наявність підстав компенсувати орендарю різницю між зазначеними показниками.
В свою чергу, у справі, що переглядається, суди не врахували, обставин щодо збільшення вартості орендованого майна взагалі не встановлювали, а керувалися виключно розміром витрат позивача, які становлять безпосередньо вартість невід'ємних поліпшень орендованого майна безвідносно до показників вартості орендованого майна.
Також ВС зауважив, що положення щодо відшкодування саме вартості витрат наймача на здійснені за згодою наймодавця поліпшення речі містяться в ч. 3 ст. 778 ЦК України, які до спірних правовідносин оренди державного майна застосуванню не підлягають з огляду на врегулювання цих правовідносин спеціальними нормами Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
З урахуванням зазначеного, ВС дійшов до висновку про неправильне застосування норм матеріального права, зокрема, ст. 27 Закону (попередня редакція) та направив справу на новий розгляд.