Відповідно до принципу свободи договору (див. ст. 627 ЦК і коментар до неї) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Утім, в окремих, передбачених законодавством випадках принцип свободи договору може бути обмежений. Стаття, що коментується, є одним з таких випадків.
Якщо договір укладається на підставі обов´язкового для сторін (чи однієї з них) правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим чи органу місцевого самоврядування, зміст такого договору має відповідати цьому правовому акту.
Так, наприклад, відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оренду землі», підставою для укладення договору оренди і набуття права на оренду земельної ділянки, що перебуває у комунальній або державній власності, є рішення орендодавця. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, відповідно до Закону є органи місцевого самоврядування: сільські, селищні та міські ради, а орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, — районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України у межах їх повноважень. Рішенням відповідного органу визначаються основні умови надання земельної ділянки: її розмір, розташування, цільове призначення, строк оренди, розмір орендної плати тощо. Такі умови є обов´язковими для сторін при укладенні у подальшому договору оренди, зміст договору має відповідати ним в точності.
Для договорів, що укладаються на підставі обов´язкового для сторін (сторони) правового акта, як правило, характерним є особливий порядок їх укладення, що визначається спеціальними актами законодавства. Так, наприклад, порядок укладення договору оренди земельної ділянки встановлюється ст. 15 Закону України «Про оренду землі».
page
youtube