2. Заставодавець, який володіє предметом застави, у разі втрати, псування, пошкодження або знищення заставленого майна з його вини зобов´язаний замінити або відновити це майно, якщо інше не встановлено договором.
Особа, що володіє предметом застави (заставодавець чи заставоутримувач), якщо інше не передбачено договором, зобов´язана:
вживати необхідних для збереження та належного використання предмета застави заходів, включаючи проведення капітального, поточного ремонту, забезпечення раціональної експлуатації і використання, захист предмета застави від посягань і вимог третіх осіб;
на вимогу заставодержателя страхувати за свій рахунок предмет застави на період дії заставного договору у повному обсязі від ризиків випадкової загибелі або випадкового зіпсування, якщо предмет застави не був застрахований на таких умовах;
надавати за згодою заставодержателя аналогічне за вартістю нерухоме або інше майно у разі загибелі предмета застави чи істотного зниження його вартості;
повідомляти заставодержателя про загрозу втрати, зіпсуття чи погіршення стану предмета застави;
повідомляти кожного наступного заставодержателя про всі попередні застави і строк виконання основних зобов´язань, пов´язаних з попередніми заставами.
У разі порушення заставодавцем обов´язків щодо виконання основного зобов´язання і щодо вжиття заходів, необхідних для збереження та належного використання предмета застави, заставодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов´язання, в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет застави.
Частина 3 статті приділяє спеціальну увагу питанню про розмір відповідальності заставоутримувача (при заставі з передачею закладеного майна заставоутримувачу) при втраті чи ушкодженні закладеного майна. Загальний принцип зводиться до того, що заставоутримувач відповідає за втрату предмета застави в розмірі його дійсної вартості. Це положення має принципове значення. Адже дійсна вартість предмета застави, за загальним правилом, вище його заставної вартості. Тому вимога про відшкодування заставнику дійсної, а не заставної вартості втраченого майна представляється цілком обґрунтованим. Воно є імперативним і не може бути змінено сторонами в договірному порядку.
Якщо майно ушкоджене, то заставоутримувач при відзначених вище обставинах відповідає за ушкодження в розмірі суми, на яку внаслідок зазначеного ушкодження понизилася вартість закладеного майна. Причому знову ж мова йде про дійсну вартість (і дійсному знеціненні) предмета застави, а не про ту заставну вартість, що була встановлена сторонами при висновку договору про заставу.
page
youtube
