Органи державної влади, яким в силу їх повноважень, стала відома та чи інша інформація, що містить комерційну таємницю, зобов´язані охороняти її від розголошення, недобросовісного використання, приймати всі заходи щодо нерозголошення її крім випадків, коли таке розголошення необхідне для забезпечення захисту населення.
Органи державної влади звільняються від відповідальності за її розголошення, коли сам суб´єкт права інтелектуальної власності на комерційну таємницю не вжив заходів щодо її охорони від недобросовісного комерційного використання. Для цього суб´єкт права інтелектуальної власності на комерційну таємницю може використовувати всі можливі засоби по забезпеченню секретності інформації в межах закону.
Володілець комерційної інформації зобов´язаний приймати всі заходи щодо її охорони, а також розкрити її за вимогою компетентних державних органів чи посадових осіб (наприклад, слідчі органи чи органи попереднього дізнання, суд).
1. Строк чинності права інтелектуальної власності на комерційну таємницю обмежується строком існування сукупності ознак комерційної таємниці, встановлених частиною першою статті 505 цього Кодексу.
Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю діє до тих пір, поки зберігається фактична монополія особи на інформацію, яка її складає, а також існують передбачені законом умови її охорони. В цьому випадку принцип строковості патентної охорони не діє і тому така форма охорони є досить часто застосовуваною підприємцями.
page
youtube
