Стаття 366. Звернення стягнення на частку у майні, що є у спільній частковій власності

Аналізуйте судовий акт: Реалізація на публічних торгах частки квартири, яка є спільною частковою власністю допускається навіть і без виділення такої частки в натурі (ВС/КЦС у справі № 641/2498/17 від 10.11.2021)
Очевидним є те, що боржники у будь-який спосіб намагаються уникнути виплати своїх зобов’язань та накладення стягнення на належне їм майно. В цій боротьбі кредиторів із боржниками застосовуються усі незаборонені засоби – і неповнолітні діти, і немічні родичи, і будь-які прогалини в законодавстві або ж неоднозначна судова практика.

До уваги читача пропонується досить цікаве судове рішення, яким Касаційним цивільним судом підтверджено законність та обґрунтованість рішень місцевого та апеляційного судів, які захистили інтереси стягувача.

У даній справі боржник звернувся до суду із позовом про визнання визнання недійсним протоколу проведення електронних торгів та застосування наслідків недійсності електронних торгів.

Такі вимоги позивачем обґрунтовано тим, що звернення стягнення на 1/2 частку в майні, що є у спільній частковій власності та належить йому та його батькові можливо лише після вирішення питання про можливість виділення відповідної частки квартири в натурі, оскільки невиділена в натурі ідеальна частка у розмірі 1/2 частини квартири, як окремий об`єкт цивільних прав, яка не набула статусу нерухомості не задовольняє істотній умові договору купівлі-продажу з прилюдних торгів - предмету договору купівлі-продажу. Читати повністю

Аналізуйте судовий акт: Частка боржника у спільній частковій власності є самостійним об’єктом цивільних прав, тому для її стягнення виділ в натурі з нерухомості непотрібен (ВП ВС у справі № 367/6231/16-ц від 15 січня 2020 р.)

Зазвичай боржник боргів не повертає, а після рішення суду про стягнення боргу, шукає псевдоправових способів невиконання чи затягування виконання такого рішення, що може розтягуватися на десятиліття. Водночас боржнику істотно допомагає державний виконавець, який також постійно вигадує начебто правові підстави для виправдання своє бездіяльності.

Так, у випадку коли боржник володіє спільно з іншою особою об’єктом нерухомості на праві спільної часткової власності застосовувалися схема при якій стягнення на частку боржника у такій нерухомості відбувалося лише після виділу цієї частки в натурі та припинення спільної часткової власності на нерухомість. На практиці це практично неможливо були реалізувати. І були навіть «розумні» рішення ВС, які підтверджували начебто законність такої схеми.

Проте здоровий глузд переміг і Велика Палата сформульована розумну позицію.

Якщо нерухомість належить боржнику на праві спільної часткової власності, тобто у правовстановлюючих документах визначені частки співвласників, то частка боржника є самостійним об`єктом цивільних прав, яка може бути продана з публічних (електронних) торгів БЕЗ виділення в натурі та згоди інших співвласників.

Якщо нерухомість належить боржнику на праві спільної сумісної власності, як переважна кількість усієї нерухомості подружжя, то для звернення стягнення на частку боржника державний виконавець звертається до суду з поданням про визначення частки боржника у такому майні. Це окремий позов, який зобов’язаний ініціювати виконавець, боржник звісно не буде.

Це передбачено частиною 6, ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження» та ст. 366 ЦК України, і тлумачиться саме так як наведено вище.

Отже, запамятаймо, що сказала Велика Палата ВС: поняття «визначення частки» і «виділення частки в натурі» є різними за своїм змістом правовими поняттями. Це важливо у розмові із ледачими виконавцями рішень суддів.

Аналізуйте судовий акт: Самочинно побудований або реконструйований об'єкт нерухомого майна не може бути поділений (виділений) між співвласниками (Постанова ВСУ у справі № 6-130цс13 від 4 грудня 2013 року)

 ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ ВСУ (у справі № 6-130 цс 13): У розумінні ч. 1 ст. 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об’єкт, а і об’єкт нерухомості, який виник в результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови уже існуючого об’єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу  на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об’єкт втрачає тотожність з тим, на який власником (власниками) отримано право власності.

Об’єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об’єкти не є об’єктами права власності (ч. 2 ст. 376 ЦК України), а тому не можуть бути предметом  поділу (виділу) згідно із нормами ст. ст. 364, 367 ЦК України.