Стаття 352. Викуп пам'ятки культурної спадщини

4. Викуплена пам´ятка історії та культури переходить у власність держави.

Положення статті, що коментується, ґрунтуються на положеннях Конституції, згідно яких кожна особа повинна турбуватися про зберігання культурної та історичної спадщини. Ця стаття відтворює положення статті 136 ЦК 1963 р. Тут зберігається порядок викупу пам´яток історії та культури, що існував раніше, згідно якого державний орган з питань охорони пам´яток історії та культури спочатку робить попередження власнику щодо необхідності покращити утримання таких речей, таким чином, щоб воно не загрожувало їх пошкодженню або знищенню. І лише у разі відмови або неможливості власника здійснювати належне утримання пам´ятки історії чи культури, такий орган має право звернутися до суду і вимагати викупу означених речей.

Стаття, що коментується, не ставить примусовий викуп означеної категорії майна в залежність від характеру поведінки власника, тобто його вини в безхазяйному утриманні культурних цінностей. При наявності загрози втрати ними свого значення, позов про викуп може подаватися зазначеним державним органом без попередження власника.

Викуп здійснюється на підставі договору, в якому ціна такого майна визначається за згодою сторін. У разі недосягнення сторонами згоди щодо ціни пам´ятки культури та історії, така ціна встановлюється за рішенням суду. Викуплена пам´ятка культури та історії переходить у власність держави. Думається, що вона також може переходити у власність територіальної громади або Автономної Республіки Крим, якщо саме вони здійснили викуп такого майна.