Стаття 317. Зміст права власності

Аналізуйте судовий акт: Видача довіреності на розпорядження транспортним засобом не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала (ВС/КЦС у справі № 573/476/19 від 04 листопада 2020 р.)

Попри всі застереження юристів, «продати автомобіль за довіреністю» вже стало традицією в Україні. Рішення ВС, що пропонується до уваги вкотре висвітлює всі недоліки такої схеми, в даному випадку для «покупця», який не оформив право власності на транспортний засіб.

Фабула судового акту: Позивач (власник автомобіля) видав нотаріально посвідчену довіреність (з правом передоручення), якою уповноважив відповідача-1 і відповідача-2 здавати в оренду, обмінювати, продавати за ціною і на умовах на розсуд повіреного належний довірителю на праві власності автомобіль.

Пізніше позивач скасував зазначену довіреність, про що направив на адресу відповідачів звернення, а також відповідне звернення про повернення автомобіля.

На момент звернення до суду автомобіль на підставі виданої відповідачем-1 довіреності перебував у володінні відповідача-3, який відмовлявся повернути його власнику (позивачу).

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково.

Витребувано у відповідача-3 автомобіль та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу й повернуто позивачу.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції зазначив, що скасування довіреності має юридичне значення для представників і третіх сторін лише у випадку їх сповіщення про вчинення такої дії довірителем. Оскільки позивачем зазначеного порядку щодо третьої особи відповідача-3, який не знав і не міг знати про скасування довіреності, не дотримано, тому довіреність зберігає чинність для останнього до закінчення її дії.

Позиція ВС: Видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без належного укладення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала.

Оскільки відповідач-1, який діяв від імені позивача, та відповідач-3 не дотрималися порядку укладення договору купівлі-продажу, тому такий договір є неукладеним, а у сторін не виникли цивільні права та обов`язки щодо майна, яке було предметом такого договору.

Враховуючи положення статей 317, 319, 321 ЦК України власник майна має право на захист свого права власності в разі порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.