Стаття 311. Право на недоторканність житла

Аналізуйте судовий акт: Примусове проникнення до житла боржника є крайньою мірою та не може бути здійснено без виконання усіх інших можливих виконавчих дій (Одеський апеляційний суд у справі № 523/19406/19 від 15.06.2020)

 Законом України «Про виконавче провадження», а саме положеннями статті 10, визначено виключний перелік виконавчих дій, які державний або приватний виконавець вправі вчинити із метою примусового виконання рішення суду.

Водночас згідно п. 4 ч. 3 ст. 18 згаданого Закону до прав виконавця віднесено право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення.

Таким чином законодавцем з метою унеможливлення порушення прав боржника фактично запроваджено судовий контроль за діями виконавців, які полягають у наданні дозволу на таке проникнення саме за ухвалою суду.

Водночас, мною вже аналізувалось рішення Касаційного цивільного суду (Державний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, але й пересвідчитись у отримані боржником цього документу (ВС/КЦС № 554/13475/15-ц від 31.07.2019) у якому КЦС чітко вказав на те, що без отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження усі виконавчі дії за цим провадженням є протиправними.

У даній справі держвиконавець звернувся до суду із поданням про надання дозволу на примусове проникнення до квартири, у якій проживає боржник, з метою перевірки ліквідного майна, яке належить останньому та у разі наявності здійснення опису та його арешту з подальшою реалізацією для погашення боргу в дохід держави.

Судом першої інстанції таке подання було задоволено.

В свою чергу боржником за таку ухвалу подано апеляційну скаргу, яку апеляційним судом було задоволено.

Приймаючи таке рішення апеляційний суд послався на те, що ст. 30 Конституції України, яка кореспондується з положеннями ст. 311 ЦК України, визначено, що житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.

Крім того, Законом передбачено, що рішення суду про проникнення в житло боржника має бути вмотивоване. Це свідчить про те, що суду мають бути надані переконливі докази, які б свідчили про те, що державний виконавець вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла, проте це не дало результатів.

Відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Проте, у матеріалах справи відсутні докази, надсилання боржнику та отримання останньою постанови про відкриття виконавчого провадження. З наданих суду матеріалів виконавчого провадження не вбачається, що боржник знала про вчинення державним виконавцем дій та заходів, спрямованих на стягнення з неї виконавчого збору.

Отже, виходячи із наведених норм права та фактичних даних подання до суду було направлено передчасно без виконання усіх можливих виконавчих дій.