Стаття 1281. Пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців

Аналізуйте судовий акт: ВС визначив предмет доказування у справах про стягнення заборгованості померлого із спадкоємців (ВС/КЦС у справі №587/381/15-ц від 04.02.2021)

В розумінні багатьох людей прийняти спадок означає набути додаткові блага – майно спадкодавця.

Однак, закон визначає спадкування як перехід прав та обов’язків померлої особи до спадкоємців. Тобто, разом із майном спадкоємці отримують і борги, за їх наявності. При цьому, законодавець встановив, що спадкоємець не може прийняти права і відмовитись від прийняття боргів.

Таким чином, закон захищає інтереси кредиторів, що не отримали виконання зобов’язань від спадкодавця за його життя.

У справі, що розглядалась ТОВ звернулось до суду із позовом до спадкоємців про стягнення з останніх суми заборгованості померлого родича - спадкодавця. Так, за життя спадкодавець уклав договір купівлі-продажу нерухомого майна, однак не оплатив його у строк та в порядку, визначеному договором.

Позов обґрунтовано тим, що спадкоємці зволікають із отриманням спадщини та погашенням боргу, а тому, на суму основного боргу нараховано збитки від інфляції та 3% річних.

Слід зазначити, що спадкоємці в інших судових процесах оспорювали дійсність даного правочину, однак суди встановили законність договору купівлі-продажу.

Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено. В межах судового розгляду, суд дійшов до висновку про відсутність заборгованості спадкодавця, через належне виконання зобов’язання. Зокрема, відповідачами було надано розписку директора ТОВ про отримання коштів від спадкодавця, яку суд першої інстанції розцінив як доказ оплати коштів по договору.

Апеляційним судом рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково. Постановою суду стягнуто з трьох відповідачів в рівних частках суму основної заборгованості, у стягненні сум нарахованих за ст. 625 ЦКУ - відмовлено.

Постанова мотивована тим, що суд першої інстанції виніс рішення на підставі недостовірного доказу - розписки. Як вбачалось із матеріалів справи, заборгованість спадкодавця виникла із договору купівлі-продажу з ТОВ і перерахунок коштів мав відбутись у безготівковій формі безпосередньо на рахунок позивача. Натомість розписка видана спадкодавцю директором ТОВ, як фізичною особою, сума боргу не співпадає із сумою розписки, а сам директор ТОВ заперечує її підписання. Суд також наголосив, про сумнівність походження розписки з урахуванням того, що остання з’явилась лише після трьох років розгляду справи.

Таким чином, вимога про стягнення суми основного боргу була визнана судом обґрунтованою.

Разом з тим, апеляційний суд не знайшов підстав для стягнення сум 3% річних та збитків від інфляції з огляду на те, що відповідачі тривалий час оспорювали існування боргу спадкодавця у судовому порядку і здійснення права на судовий захист не може сприйматись як зволікання з виконання обов`язку, з метою ухилення від погашення боргу.

Під час касаційного розгляду ВС погодився із позицією апеляційного суду та підтвердив правомірність висновків про те, що повернення боргу за розпискою відповідачами не доведено.

З урахуванням положень ст. 1281, 1282 ЦКУ ВС зазначив, що задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

При вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора необхідно з`ясувати коло спадкоємців, встановити належність спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартість отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Аналізуйте судовий акт: Спадкоємець боржника повинен повернути увесь залишок кредиту відразу, умови договору щодо сплати кредиту частинами НЕ застосовуються на підставі ст. 1282 ЦК України (ВС/КЦС у справі № 759/12484/15-ц від 11 березня 2019 р.)

Не тільки дивна, а і абсолютно «непідйомна» інтерпретація статті 1282 ЦК України – «обов’язок спадкоємців задовільнити вимоги кредитора», яка зокрема в частині другій передбачає, що «вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.»

Яким чином, спадкоємцю відразу знайти усю суму неповернутого спадкодавцем кредиту, і чому спадкоємець повинен втрачати право власності на предмет іпотеки, якщо не домовиться з банківським клерком  про нові можливо гірші умови кредитування.

Так дійсно «шляхом одноразового платежу», але що є вимогою по кредитному договору на певний момент часу, і чому умови кредитного договору із смертю боржника щодо строків повернення кредиту чи сплату його частинами не застосовуються? Якщо договір банком не розривається, вимогою може бути лише заборгованість по простроченому періодичному платежу і не більше, а решта сума кредиту ще не набуває статусу боргу.

В цій справі ситуацію для спадкодавця врятувало недотримання банком  при поданні  позову про стягнення предмету іпотеки присічного строку пред’явлення вимог у шість місяців передбаченого статтею 1281 ЦК України. ВС підтвердивши зазначений вище висновок при незастосування права спадкоємця про повернення спадкового кредиту частинами  все ж такі відмовив  банку із  підстави порушення ним ст. 1281 ЦК України.   

Суд касаційної інстанції підкреслив, що відповідно до частини другої статті 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. І оскільки банк пропустив цей строк, то боргові зобов'язання спадкоєммця перед банком припиняються. 

ПОЩАСТИЛО :)