Стаття, що коментується, передбачає як різновид договору дарування пожертву — дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів фізичним особам, юридичним особам, державі Україна, Автономній Республіці Крим, адміністративно-територіальним утворенням для досягнення ними певної, зарані визначеної мети.
Закон відносить пожертву до видів дарування, вважаючи ознакою пожертви призначення дарунку, якою є загальнокорисна ціль. Загальна користь є в тому, що невизначена кількість осіб може користуватися дарунком. У протилежному випадку, якщо кошти призначаються конкретній особі без певного призначення, то в даному випадку має місце звичайний договір дарування.
Виділення коштів з державного або місцевого бюджету, у тому числі для загальнокорисних цілей, не є пожертвою, оскільки в даному випадку немає дарування: кошти використовуються за прямим призначенням.
Предметом пожертви може бути будь-яке майно, яким пожертвувач вправі розпорядитися. Частіше за все це — грошові кошти, хоча можуть бути й інші речі (наприклад, для осіб, які постраждали від стихійного лиха).
Договір пожертви від імені пожертвувача може укласти його представник, але при наявності передбаченого цивільним законодавством доручення.
Договір про пожертву вважається укладеним з моменту прийняття пожертви. Іншими словами, з того часу, коли сторона, що приймає пожертву, якими-небудь діями підтвердила свою згоду на прийняття пожертви від пожертвувача.
Відповідно до статті, що коментується, до договору про пожертву застосовуються положення про договір дарування, за умови, якщо інше не встановлено законом. Це, зокрема стосується предмета, сторін договору, обов´язків пожертвувача, форми договору, умов його розірвання, прийняття пожертви тощо.
page
youtube
