Для самозахисту, як способу захисту цивільних прав, характерним є те, що особа захищає свої цивільні права та інтереси самотужки, своїми власними діями. Іншими словами, це захист без звернення до суду або іншого органу, який здійснює захист цивільного права.
Самозахистом не визнається проведення заходів щодо охорони свого майна, звернення до третіх осіб, які надають послуги з приводу забезпечення схоронності майна чи особи. Самозахистом є тільки перешкоджання будь-яким третім особам, які неправомірно посягають на цивільні права, заподіяння шкоди цивільним правам та інтересам інших осіб тощо.
Самозахист може мати місце з боку як фізичної, так і юридичної особи.
Самозахист допускається за таких умов: а) має місце порушення цивільного права або небезпека його порушення; б) існує необхідність припинення (попередження) порушення власними силами; в) відбувається застосування заходів, які відповідають характеру правопорушення, тобто заподіяння шкоди порушнику чи іншій особі має бути санкціонованим законом, не виходити за межі дозволеного.
Зважаючи на можливість заподіяння шкоди цивільним правам інших осіб при застосуванні самозахисту (заподіяння шкоди майну, немайновим благам), він допускається при дотриманні таких умов: а) заподіяна шкода має бути менш значною; б) реальна небезпека, яка загрожувала цивільним правам особи за цих обставин, не могла бути усунена іншими засобами. Застосування цього способу у вказаних межах звільняє від відповідальності за шкоду, заподіяну третій особі, яка порушила або порушує права та інтереси того, хто захищається.
Формами самозахисту є: 1) необхідна оборона; 2) завдання шкоди у стані крайньої необхідності; 3) притримання майна кредитором.
1) Необхідна оборона полягає у завданні шкоди правопорушнику з метою припинити правопорушення і захистити власний інтерес.
2) Завдання шкоди у стані крайньої необхідності припускає завдання шкоди невинній особі з метою відвернення небезпеки, за умови, що завдана шкода менша, ніж та, яка загрожувала.
3) Притримання майна кредитором є способом самозахисту. Разом з тим ЦК визнає притримання одним зі способів забезпечення виконання зобов´язання (ст.ст. 594-597 856 874 916 1019 ЦК). Притримання речі допускається до тих пір, поки зобов´язання не буде виконане. Крім того, вимоги кредитора, який притримує річ, можуть бути задоволені із вартості цієї речі. У таких випадках носій майнових прав захищає свої права та інтереси власними діями, не звертаючись до суду.
Дії того, хто захищається, мають бути спрямовані виключно на припинення порушення його права та інтересу. Якщо мета досягнута, то подальші дії не можуть визнаватися самозахистом. Факти перевищення меж самозахисту встановлюються судом.
page
youtube
Аналізуйте судовий акт: Фізичне видворення власником і подальший недопуск особи до квартири, викидання її речей та заміна вхідних замків ще не означає юридичне позбавлення права особи на користування квартирою, якщо вона там зареєстрована (ВССУ, № 552/46/16-ц)
Після побутового насильства з боку зареєстрованої особи та порушення у відношенні неї кримінального провадження власник квартири фізично вигнав цю особу з житлового приміщення, а також змінив вхідні замки на дверях та перевіз особисті речі за місцем проживання дочки цієї особи. Після цього власник квартири звернувся із позовом про усунення перешкод у праві власності на житло та примусове виселення зареєстрованої особи з квартири та зобов’язання органу міграційної служби зняти цю особу з реєстрації.
Реакція судів буда дивовижною. Суд першої інстанції відмовив у виселенні особи оскільки на момент судового розгляду перешкоди у праві власності були відсутні: зареєстрована особа де-факто не мешкала у квартирі, її речі були в іншому місті та на дверях були поставлені інші замки. Хоча при цьому суд першої інстанції задовільнив вимогу про зняття цієї особи з реєстрації. Суд апеляційної інстанції відмов у вимозі про зняття особи з реєстрації оскільки не існувало остаточного рішення суду про примусове виселення цієї особи.
Позиції суду касаційної інстанції була також оригінальною, ВССУ скасував рішення суду першої та апеляційної інстанцій та направив справу на новий розгляд. Зокрема, ВССУ застосував ст. 19 ЦК України – «самозахист цивільних прав» та розцінив такі дії як «видворення особи з квартири, зміна замків, перевезення її речей в інше місце» - як правомірний самозахист. Тобто, фізичне недопущення власником особи у квартиру, де вона зареєстрована, є засобом протидії протиправній поведінці цієї особи, яка виражається у побутовому насильстві та агресивній поведінці. При цьому такий цивільний самозахист не відновлює порушених зареєстрованою особою прав власності на квартиру власника, тому вимоги про її примусове виселення та зняття з реєстрації підлягають розгляду судом.