Закон вимагає від спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, звернутися до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину на це майно. Пояснюється це насамперед тим, що відповідно до ст. 1299 ЦК право власності на таке майно виникає у спадкоємця тільки з моменту державної реєстрації цього майна. Зміна власника майна, що підлягає обов´язковій державній реєстрації, неможлива без перереєстрації права власності.
Для підтвердження наявності спадкового майна, яке підлягає державній реєстрації, та місця його знаходження нотаріус вимагає подання відповідних документів. Так, для видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру, жилий будинок вимагається документ, який підтверджує право власності спадкодавця на майно, довідка-характеристика міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації об´єктів нерухомості (МБТІ та РОН), довідка про відсутність заборон чи арештів на цю нерухомість. Якщо заборону накладено у зв´язку з одержанням позики, нотаріус зобов´язаний повідомити відповідну організацію про те, що спадкоємці одержали свідоцтво про право на спадщину на це майно. Якщо на квартиру чи будинок накладено арешт, видача свідоцтва затримується до зняття арешту.
На майно, яке не підлягає державній реєстрації, нотаріальне оформлення спадкових прав не є обов´язковим. Це, наприклад, предмети домашньої обстановки та вжитку. Для здійснення повноважень щодо цього майна, в тому числі й права розпорядження ним, досить простої передачі цього майна.
Якщо спадок приймають декілька осіб, то свідоцтво про право на спадщину видається кожному із них. Це робиться для зручності спадкоємців та на підтвердження того, що кожний з них є власником отриманого майна у спадок.
page
youtube
Аналізуйте судовий акт: Неоформлення спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на нерухоме іпотечне майно НЕ захищає від позову кредитора і стягнення боргу (ВСУ у справі № 6-2962цс16 від 12 квітня 2017р.)
Позичальник і власник будинку, який перебуває в іпотеці, помер. У виконавчій службі на виконанні залишилось рішення суду, де відповідачем був померлий, про стягнення боргу: заборгованості за кредитом, пені, судових витрат. Банк звернувся до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому проваджені на спадкоємця (у справі їх декілька). Проте у матеріалах справи були відсутні відомості про те, хто зі спадкоємців прийняв спадщину, про обсяг одержаного у спадщину майна, про частки спадкоємців у спадковому майні, зокрема у будинку, який перебуває в іпотеці. З цих підстав суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій відмовили у задоволенні заяви про визначення нового боржника – спадкоємця.
ВСУ був іншої думки і відправив справу на новий розгляд. Цікаво, що не оформлюючи на себе спадкове майно, спадкоємці продовжували ним користуватись і проживати в іпотечному будинку. Тобто, має місце ще одна схема ухилення від повернення боргу.
ВСУ підкреслив, що спадкоємець не має право, а зобов’язаний відповідно до статті 1297 ЦК України звернутись до нотаріуса за свідоцтвом про право власності на спадщину на нерухоме майно. Бездіяльність спадкоємця із виконання такого обов’язку не підтверджує його відмову від спадщини, не рятує від успадкування боргів та не захищає від позову кредитора та стягнення спадкового іпотечного майна.
ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК ВСУ у справі № 6-2962цс16: Згідно із частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини (глава 89 цього Кодексу «Оформлення права на спадщину»).
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п’ята статті 1268 ЦК України).
Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Таким чином, спадкові права є майновим об’єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що хоч отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов’язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора.
Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов'язку, передбаченого статтею 1297 ЦК України, зокрема, з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця.
Оскільки зі смертю боржника зобов’язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов’язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми. Саме на підставі норм статей 1281, 1282 ЦК України кредитор заявив вимоги до спадкоємців.
Так, згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов’язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.
Разом з тим положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм статті 1281 ЦК України щодо строків пред’явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.
Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки – це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб’єктивне право.